Постанова № 65743339, 29.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 р. Справа № 818/1464/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Перцової Т.С. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача ОСОБА_1

представника розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2016р. по справі № 818/1464/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

01.11.2016р. ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2О.) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі- відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУДФС у Сумській області), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Сумської ОСОБА_3 у Сумській області від 03 жовтня 2016 року № 43-о про звільнення з її займаної посади;

- зобовязати ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області як правонаступника Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, продовжити дію трудового договору з ОСОБА_2;

- поновити її на посаді головного державного інспектора Білопільського відділення ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, як правонаступника Білопільського відділення Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, котра припинена шляхом реорганізації (приєднання);

- виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 жовтня 2016 року по день винесення рішення судом;

- стягнути з відповідача кошти в розмірі 5000 грн. на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням та діями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2016р. адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 03 жовтня 2016 року № 43-о про звільнення з посади ОСОБА_2.

Поновлено ОСОБА_2 (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Преображенська, 54, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді головного державного ревізора-інспектора Білопільського відділення ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області.

Стягнути з ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області (м. Суми, площа Покровська, 2, код ЄДРПОУ 39563287) на користь ОСОБА_2 (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Преображенська, 54, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6727,96 грн. (шість тисяч сімсот двадцять сім грн. 96 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 3217,72 грн. (три тисячі двісті сімнадцять грн. 72 коп.).

Сумська ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, не погодившись з даною постановою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно зясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що 03.10.2016 позивачку було звільнено з посади і одночасно з вивільненням ОСОБА_2 було запропоновано переведення на наявну вакантну посаду головного державного інспектора відділу адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, проте, від переведення на вказану посаду ОСОБА_2 відмовилася. Вважає, що відмова позивачки на працевлаштування на роботу в ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, надало право Сумській ОДПІ звільнити позивачку із займаної посади.

Представник ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області в судовому засіданні апеляційну скаргу Сумської ОДПІ підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі

Представник апелянта та позивач в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Позивач надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, а також заперечення проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Враховуючи, що апелянт оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом Сумської ОДПІ від 03.10.2016 №43-о ОСОБА_2 було звільнено з посади головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.22).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_2О.з посади за п.1 ст.40 КЗпП України є протиправним, оскільки відповідачем порушений порядок скорочення чисельності штату працівників, їй не було надано переважне право залишення на роботі, а також не було запропоновано зайняти вакантні посади у Білопільському відділенні ДПІ у м. Сумах ГУДФС у Сумській області.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно зі ч.3 ст.36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації (злитті, приєднанні, поділу, виділу, перетворенні) дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу можливе тільки у разі скорочення чисельності чи штату працівників.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Як вбачається з матеріалів справи, з січня 1983 по 27.05.216 ОСОБА_2 працювала в Сумській ОДПІ на різних посадах. Остання займана посада - головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" Сумську ОДПІ реорганізовано шляхом її приєднання до ДПІ у м. Сумах.

На виконання наказу ДФС України від 24.02.2016р. №172 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Сумській області», наказу Сумської ОДПІ від 26.02.2016р. № 88 «Про реорганізацію Сумської\ ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області» розпочато процедуру реорганізації Сумської ОСОБА_3 Уу Сумській області шляхом приєднання до ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області.

У звязку із зазначеним, 23.03.2016 ОСОБА_2 була попереджена про наступне вивільнення з 23.05.2016 року у звязку зі зміною організаційної структури та штатної чисельності працівників Державної фіскальної служби.

Наказом Сумської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Сумській області від 27.05.2016 №36-о було звільнено з посади головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_2 згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку зі скороченням штатної чисельності та змінами істотних умов праці.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016, визнаний протиправним та скасований наказ Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області № 36-о від 27 травня 2016 року "Про звільнення працівника"; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області з 27 травня 2016 року; стягнено з Сумської ОДПІ середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 травня по 27 липня 2016 року в загальній сумі 8139,32 грн.

На виконання постанови суду, Сумською ОДПІ був виданий наказ №41-о від 03.08.2016 про поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області з 27 травня 2016 року (а.с.20).

Одночасно з ознайомленням з наказом про поновлення на посаді, 03.08.2016 ОСОБА_2 була попереджена про наступне звільнення її із займаної посади згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.21).

Матеріали справи свідчать, що Наказом ДПІ у м. Сумах №287 від 23 березня 2016 року Про введення в дію Організаційної структури ДПІ у м. Сумах введено в дію Організаційну структуру ДПІ у м. Сумах штатною чисельністю 210 одиниць, в тому числі Білопільське відділення 10 штатних одиниць.

Наказом ДПІ у м. Сумах №415 від 26 квітня 2016 року Про введення в дію штатного розпису Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на 2016 рік введено в дію штатний розпис Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на 2016 рік кількістю 210 штатних посад, в тому числі Білопільське відділення 10 посад.

Наказом ДПІ у м. Сумах №669 від 08 липня 2016 року Про введення в дію Переліку змін №2 до Організаційної структури ДПІ у м. Сумах введено в дію Організаційну структуру ДПІ у м. Сумах штатною чисельністю 144 одиниці, в тому числі Білопільське відділення 7 штатних одиниць.

Наказом ДПІ у м. Сумах №685 від 14 липня 2016 року Про введення в дію переліку змін №3 до штатного розпису Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на 2016 рік введено в дію перелік змін №3 до штатного розпису Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області 2016 рік кількістю 144 штатних посад, в тому числі Білопільське відділення 7 посад.

Таким чином, у ДПІ у м. Сумах відбулося скорочення чисельності та штату на 66 посад в тому числі і по Білопільському відділенню на 3 посади.

Факт скорочення штатної чисельності підтверджується наявними в матеріалах справи копіями переліку змін, організаційною структурою.

Отже, зазначені зміни підпадають під ознаки підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у відповідності до п.1 статті 40 КЗпП України.

Порядок вивільнення працівників визначено у ст.49-2 КЗпП України, за приписами якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Отже, законодавець визначив такі умови (гарантії) для правомірності вивільнення працівників при скороченні чисельності або штату, як:

- персональне попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці;

- обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

За приписами ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

З метою усунення недоліків при розгляді трудових справ Пленумом Верховного Суду України прийнято Постанову "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06.11.1992 року.

Так, ВСУ у вказаній постанові зокрема зазначив, що розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобовязані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. В усіх випадках звільнення за п.1ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою А КЗпП.

Як свідчать матеріали справи, Наказом Сумської ОДПІ від 03.08.2016р. №42-о «Про попередження працівника» попереджено головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ ОСОБА_2 про наступне вивільнення.

Наказом Сумської ОДПІ від 03.10.2016 №43-о ОСОБА_2 звільнено з посади головного державного інспектора Білопільського відділення Сумської ОДПІ.

Одночасно із звільненням, ОСОБА_2 було запропоновано переведення на наявну вакантну посаду головного державного інспектора відділу адміністрування майнових податків і зборів з фізичних осіб ДПІ у м. Сумах ГУДФС у Сумській області.

Як вбачається з додатку до Попередження про наступне вивільнення від 03.08.2016р., від переведення на вказану посаду ОСОБА_2 відмовилась без поважних причин та зазначила, що погоджується на посаду в Білопільському відділенні в ДПІ у м. Сумах(а.с.57)

Разом з тим, згідно вимог КЗпП України пропонуються тільки наявні вакансії.

В період з моменту попередження позивачки та по закінченню двох місячного терміну і звільненню всі наявні посади були їй запропоновані. Зайняті посади не було підстав пропонувати позивачці.

Отже, відмова позивача на працевлаштування на работу в ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, надало право Сумській ОДПІ звільнити позивачку з займаної посади.

Вказана позиція узгоджується з ухвалою Верховного суду України від 21.04.2010р.

Враховуючи вищевикладене, після з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, враховуючи факт попередження позивача про можливе звільнення у встановлений законодавством строк та відмову позивача від запропонованих вакантних посад, колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ про звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України прийнято відповідачем у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог про його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у суду відсутні.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2016р. по справі № 818/1464/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений 03.04.2017 р.