Ухвала суду № 65742775, 29.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

29 березня 2017 р. К/800/3267/17

У Х В А Л А

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства внутрішніх справ України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2016 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 р. у справі №751/9200/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним рішення відповідача-1 про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням І-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків; зобов'язання відповідачів виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв'язку зі встановленням І-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі 289 838,25 грн.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2016 р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 р. скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановлення 1-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі 289838,25 грн. Позовні вимоги у цій частині задоволено частково. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області вчинити дії щодо призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 1-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у відповідності до законодавства, яке було чинним на момент встановлення їй інвалідності 1-ї групи, з урахуванням сум виплаченої допомоги при встановленні 2-ї групи інвалідності від травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків. В задоволенні іншої частині зазначених позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2016 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавством, яке діяло на момент встановлення позивачу 1-ї групи інвалідності, тобто, станом на квітень 2015 року, та на момент її первинного звернення до відповідача-2 (травень 2015 року), було регламентовано право працівника міліції на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, з урахуванням розміру раніше отриманої ним допомоги.

При цьому, законодавчі норми, якими визначено інший порядок та умови соціального забезпечення, на які посилаються відповідачі, ані станом на момент встановлення позивачу інвалідності 1-ї групи, ані станом на час її звернення до відповідача-2 із заявою про призначення вищевказаної допомоги, не діяли і набули чинності лише у жовтні 2015 року, а тому, у відповідності до принципу дії закону в часі, визначеного в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2016 року у справі № 758/9241/13-а.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність у позивача права на отримання грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності 1-ї групи від травм, отриманих при виконанні службових обов'язків у період проходження служби, у розмірі, визначеному законодавством, чинним станом на квітень 2015 року, з урахуванням суми раніше отриманої ним допомоги внаслідок встановлення 2-ї групи інвалідності, та щодо протиправності рішення МВС України про відмову у призначенні позивачу виплати зазначеної допомоги.

Що стосується зобов'язання МВС України виплатити позивачу вищевказану допомогу у розмірі 289838,25 грн., то суд апеляційної інстанції виходив з того, що до повноважень МВС України віднесено вирішення питання про призначення особі виплати одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності та виділення коштів для здійснення такої виплати на казначейський рахунок відповідного територіального управління, тобто, в даному випадку на УМВС України в Чернігівській області, яким, у свою чергу, здійснюється проведення виплати вказаної допомоги.

Крім того, здійснення таких розрахунків належить до дискреційних повноважень компетентного суб'єкта влади, а не суду, що у відповідності до ст. 2 КАС України, виключає правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов всиновку, що в даному випадку наявні правові підстави для зобов'язання МВС України прийняти рішення про призначення позивачу виплати спірної допомоги у відповідності до умов та розміру, встановленого Порядком № 707 в редакції, яка була чинною станом на квітень 2015 року, здійснити її нарахування, і передати таке рішення на виконання УМВС України в Чернігівській області, а також для зобов'язання УМВС України в Чернігівській області здійснити виплату позивачу вказаної допомоги у розмірі та на умовах, визначених МВС України.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2016 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 р.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Л.Т. Черпіцька