Ухвала суду № 65742691, 23.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Київ К/800/32122/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Калашнікової О.В.,

Кравцова О.В.,

секретар судового засідання Вишняк О. М.

за участю:

представника позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року зупинено провадження у справі до розгляду Конституційним судом України подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини 1 статті 8, частини 4 статті 13, статей 21, 22, частин 1, 4, 5 статті 41 Конституції України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, представник позивача ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить рішення судів скасувати.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, вислухавши пояснення сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, послався на необхідність зупинення провадження у справі до розгляду Конституційним судом України подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням Конституції України, який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків та має застосовуватись до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, судами встановлено, що до правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є чинним та діє на теперішній час.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на спірні правовідносини не вплине.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає помилковим висновок судів про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Згідно з частиною 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Виходячи з наведеного, рішення судів підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі - скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: