Ухвала суду № 65742412, 27.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017 р.Справа № 552/7393/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 27.12.2016 по справі № 552/7393/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Київської районної в м. Полтаві ради

про визнання незаконним та скасування рішення одинадцятої сесії сьомого скликання Київської районної у м. Полтаві ради від 28.07.2016 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1Д.) звернулась до суду першої інстанції з позовом до Київської районної в м. Полтаві ради (далі відповідач), в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення одинадцятої сесії сьомого скликання Київської районної у м.Полтаві ради від 28.07.2016 про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Полтава, вул. Максима Рильського, 5 площею 368 кв.м. для ведення садівництва.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 27.12.2016 відмовлено у відкритті провадження.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 27.12.2016 і направити справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначила, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що даний спір є цивільно-правовим, оскільки стосується оскарження рішення органу владних повноважень.

Сторони в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Сторони просили розгляд справи проводити в їх відсутність.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), розгляд справи проведено без участі сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

З огляду на вищезазначене, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 122 ЗК передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).

За правилами частини першої статті 123 ЗК надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що даними нормами встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Таким чином, висновок суду першої інстанції по справі, предметом якої є рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, грунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові № 820/3507/15 від 07.06.2016 року (рішення в ЄДРСР № 58928563).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.4 ч.1 ст. 204 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову чи ухвалу суду і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо справу розглянуто і вирішено з порушенням норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали Київського районного суду м. Полтави від 27.12.2016 як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2016 року по справі № 552/7393/16-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м. Полтаві ради про визнання незаконним та скасування рішення одинадцятої сесії сьомого скликання Київської районної у м. Полтаві ради від 28 липня 2016 року про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5Повний текст ухвали виготовлений 31.03.2017