Ухвала суду № 65742170, 29.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 876/1969/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мікули О.І.,

суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 внутрішніх справ України, УМВС України в Тернопільській області Управління Державтоінспекції, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Управління превентивної діяльності, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, УМВС України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачів - ОСОБА_2 внутрішніх справ України, УМВС України в Тернопільській області Управління Державтоінспекції, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Управління превентивної діяльності, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, УМВС України в Тернопільській області, в якому просив (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог) зобовязати МВС України, УМВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області провести перерахунок та доплату йому грошового забезпечення за виконання службових обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС в період з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності у відповідності до положень абз.2, абз.3, п.п. 1, п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 р. та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, №0189, № 35с, № 090, 070; зобов'язати МВС України, УМВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області Управління превентивної діяльності, УМВС України в Тернопільській області Управління Державтоінспекції в Тернопільській області видати ОСОБА_1 довідку «Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках» за період з 10 червня 1986 року по 30 червня 1986 року; розрахунок довідки провести виходячи із збереженого заробітку, посадового окладу в зоні відчуження та додаткової оплати праці за виконання службових обов'язків у ІІІ-й зоні небезпеки, з урахуванням класності виходячи з посадового окладу 175 крб., суми винагороди, суми встановленого максимального розміру премії та сум оплати праці у вихідні та святкові дні ( згідно з положеннями абз. 2, абз. 3, п.п. 1, п.п. 3, п.п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10.06.1986 р., положень п. 1 Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 р. № 153/10-43, положень п. 6 приписів постанови КМУ від 23 листопада 2011 р. № 1210 та відповідних цим положеннями наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, № 0189, № 35с, №0152, № 090, № 070).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року розєднано адміністративний позов у цій справі та виділено в окреме провадження позовні вимоги про зобовязання МВС України, УМВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС в період з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності у відповідності до положень абз.2, абз.3, п.п. 1, п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 р. та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, №0189, № 35с, № 090, 070.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінку тому факту, що на письмове звернення позивача до УДАІ УМВС України в Тернопільській області з проханням видати довідку про заробітну плату в зоні відчуження в період часу з 10 червня 1986 року до 30 червня 1968 року для перерахунку пенсії з урахуванням чинного законодавства, ОСОБА_1 видано довідку про заробітну плату, з якою він не погоджується, оскільки при нарахуванні заробітної плати відповідачем не взяті до уваги нормативно-правові акти урядів СРСР і УРСР, які на момент нарахування заробітної плати були засекречені, зокрема, при видачі довідки не були враховані положення постанови Ради Міністрів УРСР і Української ради професійних спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс, відповідно до яких його заробітна плата має бути обчислена виходячи із збереженого заробітку, посадового окладу в зоні відчуження та додаткової оплати праці за виконання службових обов'язків у ІІІ-й зоні небезпеки, з урахуванням класності виходячи з посадового окладу 175 крб., суми винагороди, суми встановленого максимального розміру премії та сум оплати праці у вихідні та святкові дні. Апелянт також звертає увагу на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ст.116 КАС України при виділенні в окреме провадження позовних вимог про зобовязання МВС України, УМВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області провести перерахунок та доплату грошового забезпечення за виконання службових обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, оскільки таке розєднання повязаних між собою вимог сповільнює розгляд справи, так як справа буде розглядатися двома судами, а не одним. Просить скасувати оскаржувану постанову, розглянути цю апеляційну скаргу на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року в одному провадженні з апеляційною скаргою на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року; направити справу на розгляд Тернопільському окружному адміністративному суду.

Позивач (апелянт) ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на письмове звернення позивача до УДАІ УМВС України в Тернопільській області з проханням видати довідку про заробітну плату в зоні відчуження в період часу з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року для перерахунку пенсії з урахуванням чинного законодавства, ОСОБА_1 видано довідку про заробітну плату, з якою він не погоджується, оскільки при нарахуванні заробітної плати відповідачем не взяті до уваги нормативно-правові акти урядів СРСР і УРСР, які на момент нарахування заробітної плати були засекречені, зокрема, при видачі довідки не були враховані положення постанови Ради Міністрів УРСР і Української ради професійних спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031-рс, відповідно до яких його заробітна плата має бути обчислена виходячи із збереженого заробітку, посадового окладу в зоні відчуження та додаткової оплати праці за виконання службових обов'язків у ІІІ-й зоні небезпеки, з урахуванням класності виходячи з посадового окладу 175 крб., суми винагороди, суми встановленого максимального розміру премії та сум оплати праці у вихідні та святкові дні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена вимога є передчасною, а покликання позивача на те, що відповідачі йому добровільно не видадуть довідку про його грошове забезпечення під час перебування його в зоні відчуження в разі задоволення його позову Тернопільським міськрайонний судом не підтверджуються будь-якими доказами в судовому засіданні.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року розєднано адміністративний позов у цій справі та виділено в окреме провадження позовні вимоги про зобовязання МВС України, УМВС України в Тернопільській області, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за виконання службових обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС в період з 10 червня 1986 року до 30 червня 1986 року, виходячи з посадового окладу в зоні відчуження у розмірі 175 крб. з урахуванням класності у відповідності до положень абз.2, абз.3, п.п. 1, п. 5, п. 1, п. 2 Постанови РМ УРСР № 207-7 від 10 червня 1986 р. та відповідних цим положенням наказам МВС СРСР № 0130, № 0149, №0189, № 35с, № 090, 070.

Колегія суддів вважає, що до вирішення питання про проведення ОСОБА_1 перерахунку та доплати грошового забезпечення вимоги, що стосуються видачі довідки «Про грошове забезпечення одержане особою за службу в зоні відчуження в 1986-1990 роках» із розрахунку збереженого заробітку, посадового окладу в зоні відчуження та додаткової оплати праці за виконання службових обов'язків у ІІІ-й зоні небезпеки, з урахуванням класності виходячи з посадового окладу 175 крб., суми винагороди, суми встановленого максимального розміру премії та сум оплати праці у вихідні та святкові дні, є передчасними, виходячи з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 112, затверджений «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної цією особою за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках.

Обчислення пенсій відповідно до ст.15 цього Закону здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які видаються установами і організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, відомостей та інших документів про нараховану і сплачену заробітну плату), а також фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.

ОСОБА_2 праці та соціальної політики України в своєму листі від 06 березня 2012 року № 544/20/132-12 надало роз'яснення про те, що відомості щодо встановлення умов і розмірів оплати праці та умов їхнього запровадження по конкретних особах можуть мати, а отже й надавати виключно підприємства, установи, організації (далі - підприємства), де працювали ці особи, або їхні правонаступники. Згідно зі ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про заробітну плату у період роботи (служби) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення здійснюється підприємствами (військкоматами), які відповідно ч.2 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» несусь матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

ОСОБА_2 праці України від 22 листопада 1995 року № 09-3815 повідомлялося, що у разі неправильного нарахування заробітної плати особам, які брали участь у роботах по ліквідації наслідків аварії па ЧАЕС у 1986-1987 роках, згідно з листом ОСОБА_2 праці України від 29 жовтня 1992 року № 09-3751 ОСОБА_2 України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС від 29 жовтня 1992 року № 1082/ЗК та ОСОБА_2 фінансів України від 29 жовтня 1992 року № 13-412/308 на підставі стверджуючих документів підприємство (організація), яке відряджало працівника в зону відчуження (або його правонаступник), має зробити перерахунок заробітної плати і надати довідку про новий розмір заробітної плати в зоні відчуження для подання до органу Пенсійного Фонду України за місцем проживання особи - для перерахунку розміру пенсії.

Таким чином, законодавцем імперативно визначено алгоритм чіткого нормативно-правового врегулювання спірних правовідносин, а саме: здійснення перерахунку заробітної плати (грошового забезпечення) з врахуванням відповідних складових, а вже після здійснення такого перерахунку надання довідки про новий розмір заробітної плати (грошового забезпечення) в зоні відчуження.

Оскільки у спірних правовідносинах здійснення перерахунку грошового забезпечення з врахуванням відповідних складових на час розгляду цього спору не здійснено, і спір щодо такого перерахунку перебуває на стадії розгляду в суді першої інстанції, тому заявлена вимога про видачу довідки про новий розмір грошового забезпечення з врахуванням усіх складових відповідно до нормативно- правових актів у зоні відчуження є передчасною.

Доводи апеляційної в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на порушення судом першої інстанції приписів ст.116 КАС України, оскільки їм уже надана правова оцінка, а саме: ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі № 607/2772/16-а скасувано в частині передачі справи на розгляд по підсудності до Тернопільського міськрайонного суду як адміністративного та направлено справу до Тернопільського окружного адміністративного суду для продовження розгляду; апеляційне провадження щодо ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року в частині розєднання позовних вимог, закрито як помилково відкрите.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передчасність позовних вимог, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суд від 11 січня 2017 року у справі № 607/2772/16-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлено 03 квітня 2017 року.