Постанова № 65742160, 28.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року № 876/1570/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гінди О.М.

суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ужгородського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірним рішення та зобовязання здійснити перерахунок пенсії,

встановив:

04.11.2016 ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, у якому просить визнати неправомірним рішення відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років та зобовязати його провести перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 03.10.2012 № 18-130 вих12 про заробітну плату, з розрахунку 90% від суми місячного заробітку з 05.11.2015 та на вказаних умовах здійснити її подальшу виплату.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з квітня 1998 року перебуває на обліку в Ужгородському обєднаному управлінні ПФУ Закарпатської області та отримував пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від середньомісячного заробітку з посади прокурора-криміналіста прокуратури Закарпатської області. З часу призначення пенсії по 03.10.2012 управлінням Пенсійного фонду України проводились неодноразові перерахування такої, у звязку з підвищенням посадових окладів. Однак, при проведенні чергового перерахунку відповідачем безпідставно здійснено такий в розмірі 80 % від суми заробітної плати. 20 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського обєднаного управління ПФУ Закарпатської області з заявою про перерахунок розміру пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії і подальших перерахунків пенсії (90% від суми місячної заробітної плати) та довідки прокуратури Закарпатської області про заробітну плату від 03 жовтня 2012 року. Однак, отримав відмову про те, що відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії, оскільки чинним законодавством не передбачено, у звязку із внесеними змінами в пенсійне законодавство. Вважає, що внаслідок дій відповідача порушені його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.01.2017 позов задоволено частково.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційних вимог посилається на те, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. При цьому, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.

Із набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ положення ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо перерахунку пенсії втратили чинність. Оскільки на час виникнення спірних правовідносин не було прийнято закону, що стосувався б усіх видів пенсійного забезпечення, у тому числі спеціальних пенсій, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії чи щомісячне довічне грошове утримання призначалися відповідно в тому числі і Закону України «Про прокуратуру», втратили чинність, відтак, підстав для проведення перерахунку пенсії позивача немає. Крім того, в діючому Законі України «Про прокуратуру» норми щодо перерахунку пенсій відсутні.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.

Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з квітня 1998 року позивач перебуває на обліку в Ужгородському обєднаному управлінні ПФУ Закарпатської області, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції від 13.04.1994 № 1789-ХІІІ) у розмірі 90% від середньомісячного заробітку після звільнення з посади прокурора-криміналіста прокуратури Закарпатської області.

З часу призначення пенсії по 03.10.2012 позивач отримував пенсію за вислугу років у розмірі 90% від середньомісячного заробітку після звільнення з посади прокурора-криміналіста прокуратури Закарпатської області. При проведенні чергового перерахунку пенсії відповідачем здійснено такий перерахунок у розмірі 80% від суми заробітної плати.

20 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області з заявою про перерахунок розміру пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії та довідки прокуратури Закарпатської області про заробітну плату від 03 жовтня 2012 року, що є підставою для перерахунку пенсії (а. с. 6, 9).

Рішенням про результати розгляду заяви ОСОБА_2 Ужгородського обєднаного управління ПФУ Закарпатської області від 05.10.2016 № 02/К-176 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки 01.10.2011 набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи № 3668-VІ від 08.07.2011, яким зокрема внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, згідно яких пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру» призначатимуться в розмірі 0% відповідних сум заробітної плати.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки норма постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою виключено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 щодо порядку перерахунку пенсій згідно із Законом «Про державну службу» стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частина тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка діяла на час призначення пенсії. Крім того, всі зміни до чинного законодавства, які були внесені (прийняті) після призначення позивачу пенсії у квітні 1998 року, зокрема, щодо виключення можливості перерахунку пенсії позивача, погіршують його правове становище, а отже, не мають зворотної дії в часі.

Щодо позовних вимог про проведення в подальшому виплати позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону «Про прокуратуру» в розмірі 90 % від розміру заробітної плати починаючи з 05.11.2015, такі слід залишити без розгляду, оскільки ОСОБА_3 не було надано жодних доказів того, що процесуальний строк при поданні до суду адміністративного позову був пропущений з поважних причин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції позивач працював в органах прокуратури та у квітні 1998 року йому було призначено пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права) з розрахунку 90 відсотків від розміру середньомісячної заробітної плати.

Положення частини 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, втратили чинність з дня набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, а саме з 15 липня 2015 року.

На час підвищення посадових окладів працівникам прокуратури постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 № 1013 (набрала чинності з 01.12.2015) та на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії на підставі частини 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зазначена норма втратила чинність.

Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

При цьому, оскільки чинним законодавством України (Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ) скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2015, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, не вбачається.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії не було правових підстав для такого перерахунку на підставі поданої ним довідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин суд апеляційної інстанції посилається на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014, в якій Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

З огляду на те, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII (яким скасовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає до виконання, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 та рішенні від 09 лютого 1999 №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» та в ухвалі «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, посилання позивача на звуження його прав та соціальних гарантій з посиланням на положення ст. 22 Конституції України, є помилковим.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, у спірних правовідносинах пенсійний орган здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, так як у останнього відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням того, що Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» скасовано норми, відповідно до яких позивач просить здійснити перерахунок.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Закону України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 94 КАС України, судовий збір присудженню з позивача на користь відповідача, як суб'єкта владних повноважень, не підлягає.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Ужгородського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 січня 2017 року у справі № 308/11498/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:О.М. Гінда

Судді:В.Я. Качмар

ОСОБА_4

Постанова в повному обсязі складена та підписана 03.04.2017.