Ухвала суду № 65741816, 28.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8743/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Собківа Я.М. Сорочко Є.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, осіб, які приєдналися до апеляційної скарги - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_7, треті особи: Громадська організація «Українська координаційна рада», ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Стандарт» про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, треті особи: Громадська організація «Українська координаційна рада», ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Стандарт» в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов'язати відповідача знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_7 знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 звернулися з апеляційними скаргами, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 28 березня 2017 року колегією суддів було залучено до розгляду справи осіб, які приєднались до апеляційної скарги - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а провадження у даній справі закрити, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт відповідачем під час будівництва двоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено Акт від 14.03.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», а саме: замовником допущено відхилення від проектної документації шляхом добудови мансардного поверху.

Як вбачається з Акту перевірки, будівництво розпочато на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, отриманого в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 13.10.2008 року за № 711/04-03/08.

На підставі вказаного Акту перевірки, Інспекцією складено протокол про адміністративне правопорушення № 33 від 14.03.2012 року, яким виявлено порушення щодо відхилення у 2010 році від затвердженої документації шляхом добудови мансардного поверху, що призвело до збільшення загальної площі об'єкта до 1502, 1 кв.м.

14 березня 2012 року Інспекцією винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 527, якою на відповідача накладено штраф в сумі 850 грн.

Крім цього, 28 квітня 2012 року Інспекцією складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт) №б/н з вимогою про отримання відповідачем містобудівних умов та обмежень, розроблення проектної документації та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт в термін до 29.08.2012 року.

20 березня 2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено Акт від 20.03.2015 року, яким встановлено порушення ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: не виконано припис від 28.04.2012 року №б/н - не розроблено проектну документацію та не отримано дозвіл на виконання будівельних робіт (станом на 20.03.2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області не зареєстровано документів дозвільного характеру на виконання будівельних та підготовчих робіт).

Водночас, 20.03.2015 року Департаментом складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил № С-2003/4 з метою усунення відповідачем виявлених порушень в термін до 20.04.2015 року.

21 квітня 2015 року Департаментом видано направлення для проведення позапланової перевірки № 331.15/01 щодо виконання вимог припису, а 24.04.2015 року складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва багатоквартирного житлового будинку в м. Буча по вул. Малиновського, 72-є, яким встановлено, що вимоги припису не виконано.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу наведених норм вбачається, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність, окрім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, ще й інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно пункту 5 частини другої статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

В силу частини четвертої статті 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

В пункті 5 частини четвертої статті 50 КАС України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Так, згідно із частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з цим, у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності

При цьому, за змістом статті 177 ЦК України, об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.

З урахуванням норм частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 ЦК України, правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що спір за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України про зобов'язання знесення самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року (справа № 802/1318/15-а) (Т.2 а.с.48-53).

Як вбачається з матеріалів справи, Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, треті особи: Громадська організація «Українська координаційна рада», ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Стандарт» в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила зобов'язати відповідача знести за власний рахунок самочинно збудований об'єкт будівництва, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, Київська область, кадастровий номер НОМЕР_1.

Таким чином, зазначений спір є аналогічним тому, що розглянутий Верховним Судом України з прийняттям постанови від 15 листопада 2016 року (справа № 802/1318/15-а).

Згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (зокрема, з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи, що в даному випадку, Верховним Судом України вирішено питання щодо підсудності спорів даної категорії в порядку цивільного судочинства, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для неприйняття вказаного висновку та неврахування його при прийнятті свого рішення, оскільки саме Верховний Суд України відповідає за єдність судової практики.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, апеляційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та осіб, які приєдналися до апеляційної скарги - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 підлягають частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження в даній справі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8, осіб, які приєдналися до апеляційної скарги - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_7, треті особи: Громадська організація «Українська координаційна рада», ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Стандарт» про зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Собків Я.М. Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено 03.04.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Собків Я.М.

Сорочко Є.О.