Постанова № 65741797, 28.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4331/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Мєзєнцев Є.І., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: Млечко І.В.;

відповідача: Борисов І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.17р. у справі №810/4331/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с 14-22), просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.01.17р. №0000031403.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.17р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські відносини позивача з його контрагентом - ТОВ «Сухран» (попередня назва ТОВ «Роял Вест») не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки операція не мала товарного характеру, що встановлено контролюючим органом шляхом проведення аналізу господарських операцій по ланцюгу поставки від продавця до кінцевого продавця. Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що позивачем жодними доказами не спростовано висновки податкового органу про безтоварність господарської операції, не надано доказів транспортування оливи, зберігання із зазначенням фактичного місця зберігання, подальшого використання у господарській діяльності тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Сухран» за період з 01.08.16р. по 31.08.16р., за результатами якої складено акт від 13.12.16р. №1001/10-02-14-03/23712217112.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 03.01.17р. №0000031403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 151875 грн., в т.ч.: за основним платежем - 1 434 583 грн., штрафні (фінансові) санкції - 717 292 грн.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про порушення вимог п.198.1, ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок заниження сплати ПДВ до державного бюджету в сумі 1 434 583,33 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що господарські відносини позивача з його контрагентом - ТОВ «Сухран» (попередня назва ТОВ «Роял Вест») не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки операція з придбання оливи моторної не мала товарного характеру, що встановлено контролюючим органом шляхом проведення аналізу господарських операцій по ланцюгу поставки від продавця до кінцевого продавця.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Сухран» (попередня назва ТОВ «Роял Вест») у серпні 2016 року були ТОВ «Герапіт», ТОВ «Тізер Блек» (попередня назва ТОВ «Білдер Тім»), ТОВ «Ди Сконт» (попередня назва ТОВ «Стим ЛТД»), ТОВ «Олямед» (попередня назва ТОВ «Атланті-Ка»), які в свою чергу здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Аналізом податкової звітності та баз даних Білоцерківської ОДПІ, даних ЄРПН встановлено, що вказані вище Товариства оливу моторну не придбавали, не транспортували, не перевозили.

Згідно узагальненої податкової інформації Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 15.11.2016 №720/10-13-14-04/405099 у ТОВ «Сухран» (попередня назва ТОВ «Роял Вест») відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у таких обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

ТОВ «Сухран» (попередня назва ТОВ «Роял Вест») не подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за серпень 2016 року та за періоди діяльності, а тому відсутня інформація про найманих працівників.

Також податковий орган вказав на те, що акти прийому-передачі на зберігання оливи оформлені не належним чином, а саме не містять повної адреси складських приміщень.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальне здійснення господарської операції з придбання товару підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом не мали товарного (реального) характеру, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Роял Вест» (Постачальник) було укладено договір поставки №448-01/08 від 26.08.16р., згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і вчасно оплатити вартість оливу та/або мастил.

Асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії визначається в товарно-транспортних або видаткових накладних. Накладні, згідно яких зроблено оплату за цим Договором, вважаються невід'ємними частинами цього Договору.

Позивачем надано видаткові та податкові накладні, якими оформлено поставку товару - Оливи моторної М-10Г2к кількістю 440 тн на загальну суму 8 607 500 грн., у т.ч. ПДВ - 1 434 583,33 грн.

Розрахунки за придбаний товар проведено у безготівковій формі, що встановлено перевіркою.

Пунктом 4 Договору поставки визначені умови поставки, відповідно до яких поставка товару за домовленістю сторін договору, може здійснюватись на умовах EXW (передано на складі постачальника) або на умовах СРТ (перевезення сплачено до місця, вказаного покупцем) згідно міжнародних правил Інкотермс.

Того ж дня, 26.08.16р. між позивачем та ТОВ «Роял Вест» укладено договір відповідального зберігання №449-01/08, відповідно до якого ТОВ «Роял Вест» (Зберігач) прийняв на відповідальне безоплатне зберігання нафтопродукти відповідно до актів приймання-передачі від 29.08.2016 року, від 30.08.2016 року та від 31.08.2016 року у загальній кількості 440 тон.

Вказані акти приймання-передачі не містять точної адреси складу, а лише місцезнаходження - с. Тарасівка, Києво-Святошинського району.

Як неодноразово наголошував Вищий адміністративний суд України у своїх листах від 2 червня 2011 року N 742/11/13-11, від 01 листопада 2011 р. N 1936/11/13-11 для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листах визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції, як от: відсутність руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутність зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, поставка товару через ланцюг посередників тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо); результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання товару без його фактичної поставки або в разі поставки товарів (послуг) іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вказував неодноразово ВАСУ і на те, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вжиття передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Разом з тим, судом першої інстанції при вирішенні даного спору не встановлено обставини реальності здійснення спірної господарської операції, не витребувано відповідних доказів у податкового органу та платника податків, які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Враховуючи межі перегляду судом апеляційної інстанції, встановлені ст.195 КАС України, колегією суддів витребувано у позивача докази на підтвердження товарності господарської операції, а саме: докази приймання-передачі оливи моторної на предмет перевірки її кількості (440 тон) і якості, із зазначенням відповідальних працівників, які супроводжували приймання товару та перевірку його відповідності на кількість і якість, обумовлену договором; докази на підтвердження місця зберігання із зазначенням точної адреси складських приміщень (оскільки ні з договору, ні з актів відповідального зберігання не вбачається де саме знаходяться склади, а із наявної у матеріалах справи довіреності № 2908 від 29.08.2016 року - а.с.79 - вбачається отримання оливи у кількості 440 тн директором ТОВ «Роял Вест» ОСОБА_5 (Постачальник та Зберігач в одній особі) за адресою офісу Товариства. Більше того, з довіреності на отримання товару на відповідальне зберігання вбачається, що товар у кількості 440 тон отриманий 29.08.2016 року, тоді як акти приймання-передачі складені 29.08.2016 року на 100 тон, 30.08.2016 року на 200 тон та 31.08.2016 року на 140 тон.

З метою з'ясування фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції двічі викликав у якості свідка директора ТОВ «Роял Вест» ОСОБА_5

Проте, ОСОБА_5 не з'явився на виклик суду, причин неприбуття суду не повідомив.

Позивач витребуваних доказів суду не надав, представник позивача в судовому засіданні не змогла пояснити яким чином і ким приймався товар за кількістю, якістю, де саме зберігався товар, як не надала доказів використання товару у власній господарській діяльності позивача чи то подальшої реалізації товару.

Позивачем жодними доказами не спростовано доводи податкового органу про відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «Роял Вест» до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товару, а також наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для супроводження господарських операцій з продажу, поставки і зберігання такого виду товару.

Поміж тим, з акту перевірки вбачається, що в ході перевірки податковим органом ретельно проаналізовано рух товару в ланцюгу поставки та встановлено, що такого руху фактично не було. Основними постачальниками ТОВ «Сухран» (попередня назва ТОВ «Роял Вест») у серпні 2016 року були ТОВ «Герапіт», ТОВ «Тізер Блек» (попередня назва ТОВ «Білдер Тім»), ТОВ «Ди Сконт» (попередня назва ТОВ «Стим ЛТД»), ТОВ «Олямед» (попередня назва ТОВ «Атланті-Ка»), які в свою чергу здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Аналізом податкової звітності та баз даних Білоцерківської ОДПІ, даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що вказані вище Товариства оливу моторну не придбавали, не транспортували, не перевозили. Більше того, вказані Товариства не мали основних фондів, активів та трудових ресурсів для здійснення такого роду операцій.

Згідно узагальненої податкової інформації Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 15.11.2016 №720/10-13-14-04/405099 у ТОВ «Сухран» (попередня назва ТОВ «Роял Вест») відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у таких обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

ТОВ «Сухран» (попередня назва ТОВ «Роял Вест») не подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за серпень 2016 року та за періоди діяльності, а тому відсутня інформація про найманих працівників.

Отже, контролюючим органом не було встановлено руху товару від первинного продавця до кінцевого покупця.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 27.01.17р. та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.17р. у справі №810/4331/16 - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.01.17р. у справі №810/4331/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Мєзєнцев Є.І.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 03.04.17р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Пилипенко О.Є.