Ухвала суду № 65741750, 03.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12746/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Глущенко Я.Б.

за участю секретаря судового засідання: Панчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс капітал груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс капітал груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс капітал груп», звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року №112526552208 та №112626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги - задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2015 року скасовано постанови судів попередніх інстанції, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом нового розгляду справи, Окружний адміністративним судом місто Києва прийнято постанову від 07 лютого 2017 року, якою у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов - задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс капітал групп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Алві Груп» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки контролюючим органом у Акті перевірки №703/26-55-22-08/37192053 від 30 липня 2014 року зроблено висновок про такі порушення податкового законодавства:

статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 287 445,00 грн., у тому числі по періодам: за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 287 445 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 249 916,00 грн., у тому числі по періодах: червень 2011 року на суму 77 583 грн., серпень 2011 року 172 333 грн.

На підставі викладеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 серпня 2014 року:

№112526552208, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс капітал груп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 172 333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 43 083 грн.;

№112626552208, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс капітал групп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 287 445 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - « 0».

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для скасування постанов суду першої та апеляційної інстанції Вищим адміністративним судом України стало те, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції позивача та його контрагента. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Даючи правову оцінку вищевикладеним фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алві Груп» (виконавець) укладено договір від 27 травня 2011 року №27/05, згідно з яким виконавець зобов'язується виготовити продукцію, у відповідності до специфікації (додаток №1) (надалі - обладнання) та виконати роботи з налагодження, а замовник зобов'язується оплатити та прийняти обладнання та налагоджувальні роботи на умовах даного договору.

Вартість обладнання зазначається у специфікації (-ях) (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).

Специфікації складаються на умовах технічного завдання замовника та невід'ємною частиною договору. На підставі погодженої (-их) специфікації (-ій) виконавець направляє замовнику рахунок-фактуру на оплату обладнання (пункт 1.3 договору).

Виконавець разом з обладнанням передає замовнику такі документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, паспорт на обладнання (пункт 2.8 договору).

При цьому, 10% від загальної суми, зазначеної у специфікації, замовник зобов'язується оплатити протягом 15 банківських дні з моменту підписання «Акту виконаних робіт з налагодження» (пункт 3.1.3 договору).

Так, позивачем не надано специфікації (-ій) (додаток №1 до договору від 27 травня 2011 року №27/05), рахунку-фактури, паспорту на обладнання, а також акту виконаних робіт, складання яких безпосередньо передбачено умовами досліджуваного договору, а також не зазначено причин неможливості їхнього подання до суду.

Натомість, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано копії таких: договору від 27 травня 2011 року №27/05, технічного завдання (додаток №2 до вказаного договору), видаткової накладної від 29 серпня 2011 року №829/1, податкових накладних від 29 серпня 2011 року №36, 37, 39, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29 серпня 2011 року №39, довідки Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» від 22 серпня 2014 року №028-35-01-05-5/711 про перерахування грошових коштів позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві Груп» за 2011 рік.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з акту аперевірки, позивачем прийнято наказ №10/6-2011 «Про знищення документів», у відповідності до якого всі первинні документи (в т.ч. прибуткові накладні, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, авансові звіти, звіти до ДПІ) по фінансово-господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Алві Груп» за перше півріччя 2011 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що зі змісту спірних господарських операцій операції вбачається, що вони мала місце у серпні 2011 року, тобто у другому півріччі 2011 року.

Отже, наказ №10/6-2011 «Про знищення документів» не є належним та допустимим доказів поважності причин обов'язкових первинних документів у позивача, адже доказів знищення документів за друге півріччя 2011 року не надано.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві Груп» був ОСОБА_3, а засновниками - ОСОБА_4 та ОСОБА_3, - які, згідно з протоколами від 21 жовтня 2013 року та від 18 лютого 2014 року у межах кримінального провадження № 32013100130000094, заперечували свою участь у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві Груп» починаючи з квітня 2011 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не доведено чим останній керувався при виборі названого суб'єкта господарювання у якості контрагента та здійснення ним заходів розумної обережності при виборі Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві Груп» постачальником.

Враховуючи те, що платник податків діяв без належної обережності при виборі контрагента, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 серпня 2014 року №112526552208 та №112626552208.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс капітал груп» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 03.04.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна, Я.Б. Глущенко

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Глущенко Я.Б.