Ухвала суду № 65741699, 03.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 801/97/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Карчур І.А. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Чаку Є.В., Шелест С.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Херсонської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Херсонської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Кримський титан" звернулось з позовом до Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.12.12р.: №0000911510, №0000901510, №0009231550.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 19.03.13р. адміністративний позов задоволено; вказана постанова залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.12.13р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.15р. відновлено втрачене судове провадження в адміністративній справі №801/97/13-а.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.16р. здійснено заміну найменування позивача з ПрАТ "Кримський титан" та ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" (далі - позивач), касаційну скаргу Скадовської ОДПІ задоволено частково, рішення першої та апеляційної інстанції скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Так, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не повно досліджено обставини та не встановлено чи відповідає річна сума платежу з орендної плати з 01.01.11р. по 30.06.12р., яка нарахована позивачу контролюючим органом згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, розміру річної суми платежу, передбаченому п.п.288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.16р. за правилами ст. 22 КАС України вказану справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.11.2012 року по 16.11.2012 року посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку нарахування плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) до бюджету ПрАТ "Кримський Титан", результати якої оформлено актом від 22.11.2012 року № 109/15-32785994, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 288.5.1 п. 288.5, п. 278.1 ст. 278 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого товариством занижено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року на загальну суму 4 689 294,80 гривень.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.12.2012 року: № 0000911510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб за основним платежем у розмірі 3 437 566,01 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 859 391,50 гривень; № 0000901510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб за основним платежем у розмірі 253 746,65 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 63 436,66 гривень; № 0009231550, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб за основним платежем у розмірі 997 982,14 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 249 495,54 гривень.

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з орендної плати за землю був висновок, що розмір орендної плати, який був встановлений у договорах оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення для хімічної промисловості від 01.02.2007 року № 427/3 та від 31.07.2007 року № 2310/3, виходячи з розрахунку 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є меншим, ніж передбачене положеннями п. 278.1 ст. 278 ПК України (виходячи з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області).

Крім того, податкова інспекція посилається на те, що відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку.

Таким чином, саме невідповідність розмірів орендної плати за земельні ділянки, що визначені умовами вищевказаних договорів оренди розрахунку розміру орендної плати згідно п. 278.1 ст. 278, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України стала підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з орендної плати за землю.

Так, матеріали справи свідчать, що відповідно до п. 9 Договору оренди землі № 427/3 від 01.02.2007 року орендна плата вноситься позивачем у грошовій формі та у розмірі 10% від грошової оцінки землі, згідно розпорядження голови обласної державної адміністрації від 21.11.2006 року № 1116 та становить 362 860,30 гривень на рік.

Відповідно до п. 9 Договору оренди землі № 2310/3 від 31.07.2007 року орендна плата вноситься позивачем у грошовій формі та у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме в сумі 297 302,70 гривні.

За період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року позивачем задекларовано орендної плати за землю на загальну суму 1 241 892,56 гривні.

Відповідач дійшов висновку про заниження ПрАТ "Кримський Титан" орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року на загальну суму 4 689 294,00 гривні, виходячи з того, що згідно положеннями ПК України річна сума орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності не може бути меншою трикратного розміру земельного податку.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136. п. 14.1 ст. 14 ПК України). .

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12% нормативної грошової оцінки (пп.288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, з набранням чинності ПК України законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

А тому, незалежно від установленого договором розміру орендної плати, річна сума платежу не може бути меншою від розміру, встановленого чинним законодавством, що регулює дані правовідносини.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Таким чином, податковий орган дійшов вірного висновку про заниження позивачем грошового зобов'язання з орендної плати за землю внаслідок невірного розрахунку орендної плати за землю без урахування вимог ПК України.

Відповідно до п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування плати за землю є, зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (п.п. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до абз. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, поміж іншого, для визначення розміру земельного податку.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 вищезазначеного Закону).

Відповідно до п. 289.1 - п. 289.3 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Разом з тим, відповідачем під час проведення документальної перевірки невірно розраховано розмір орендної плати, яку мав сплатити позивач у перевіряємому періоді, а саме без врахування встановленої п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України граничної верхньої межі розміру орендної плати за землю, яка не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки; розмір орендної плати може бути більше, ніж зазначено у п.п.288.5.2 у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Так, наприклад, як вбачається із акту перевірки, перевіркою встановлено, що, зокрема, у 2011 році орендна плата по договору від 01.02.07р. із Каланчацькою районною державною адміністрацією про оренду земельної ділянки загальною площею 452,51 га повинна бути не меншою: 452,51 га х 13184,00 грн. (нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі по області) х5% (земельний податок) х3 (трикратний розмір земельного податку) = 894 883, 78 грн.

Розрахований відповідачем розмір орендної плати на 2011 рік перевищує законодавчо встановлену верхню межу такої плати, яка становить 715 907, 02 грн. (452,51 га х 13184,00 грн. = 5 965 891, 84грн. х 12%).

Втім відповідачем не надано суду доказів, що визначення орендаря (позивача) на конкурентних засадах, що може бути підставою для встановлення рівня орендної плати, вище ніж 12% нормативної грошової оцінки землі, що ставить під сумнів правильність розрахунків податкового органу орендної плати для позивача за перевіряємий період.

Отже, суд вважає правомірним висновок, покладений в основу акту перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині невірного визначення суми орендної плати за земельні ділянки в період з 01.01.11р. по 30.06.12р., разом з тим, відповідачем не доведено суду правильність розрахунків орендної плати за вказаний період з урахуванням вимог ПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо посилань позивача на відсутність у податкового органу підстав для проведення позапланової документальної перевірки позивача, суд зазначає наступне.

Так, п. 78.1 ст. 78 ПК України визначено перелік підстав для проведення позапланової документальної перевірки, однією з яких є : виявлена недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

18.05.12р. Чаплинською МДПІ було надіслано позивачу лист 567/15-009, яким позивачу було запропоновано подати уточнюючи декларації орендної плати та з'явитись до начальника ДПІ для з'ясування питання нарахування та сплати орендної плати.

Вказаний лист не може вважатись запитом податкового органу щодо недостовірності даних із пропозицією надати документальні підтвердження даних декларації, оскільки не містить переліку інформації, яка витребовується та документів, які її підтверджують.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган дійшов вірного висновку про порушення позивачем податкового законодавства за перевіряємий період, однак правомірність розрахунку податкового зобов'язання з орендної плати за землю (включаючи нараховані штрафні санкції) не доведена відповідачем, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Є.В.Чаку

суддя С.Б. Шелест

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Шелест С.Б.