Ухвала суду № 65741674, 29.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5228/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблова Є.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

29 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Відповідач) у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 19.02.2016 № 65 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши позивача та представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, комісією Донецького обласного військового комісаріату, на підставі наказу військового комісара Донецького обласного військового комісаріату від 03.09.2015 року №81, проведено перевірку готовності до виконання завдань за призначенням Красноармійсько-Селідовського об'єднаного міського комісаріату з питань повсякденної діяльності, військового обліку сержантів, солдатів запасу, організації обліково-призовної роботи та відбору кандидатів на військову службу за контрактом, стану обліку особового складу, звернення громадян.

За результатами проведених службових розслідувань встановлено, що підполковник ОСОБА_3 неналежно ставився до виконання своїх службових обов'язків, а у підпорядкованому йому військовому комісаріаті відсутня організація з його боку військового обліку сержантів, солдатів запасу; обліково-призовної роботи; незадовільний стан обліку особового складу та інших питань діяльності військового комісаріату.

Внаслідок незадовільного виконання військовим комісаром Красноармійсько-Селідовського об'єднаного міського комісаріату Донецької області підполковником ОСОБА_3 службових обов'язків стало можливим те, що підпорядкований йому військовий комісаріат до проведення заходів мобілізації на території відповідальності не готовий, планове завдання по відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів, військову службу за контрактом невиконане, індивідуальна оцінка з професійної (фахової) підготовки особового складу військового комісаріату незадовільна.

19.02.2016 Генеральним штабом Збройних Сил України прийнято наказом №65 про притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника ОСОБА_3 та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю» (далі по тексту оскаржуваний наказ) (а.с.9-10).

В оскаржуваному наказі зазначено, що своїми діями, зокрема, підполковник ОСОБА_3 порушив вимоги ст.ст. 11, 16, 37, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 14 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №389. Дане порушення, враховуючи особливий період у державі, є неприпустимим для подальшого проходження офіцерами військової служби у Збройних Силах України.

Вважаючи протиправним оскаржуваний наказ в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю», позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, що дає підстави для скасування наказу №65 від 19.02.2016 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності як протиправного.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом військового комісара Донецького обласного військового комісаріату (з адміністративно-господарської діяльності) №7 від 19.01.2016 року призначено службове розслідування умов та обставин, які сприяли невиконанню наряду на поставку мобілізаційних ресурсів особовим складом Красноармійсько-Селідовського об'єднаного міського комісаріату Донецької області.

Службове розслідування призначене за фактом невиконання планового завдання щодо поставки мобілізаційних ресурсів під час п'ятої та шостої черг часткової мобілізації і призову на строкову військову службу та військову службу за контрактом, перевірки повсякденної діяльності у відношенні посадових осіб Красноармійсько-Селідовського об'єднаного міського комісаріату, а не відносно ОСОБА_3

В акті службового розслідування, який затверджено військовим комісаром Донецького обласного військового комісара 21.01.2016 року, відображені виявлені недоліки, зазначено, що обставин, що пом'якшують відповідальність підполковника ОСОБА_3, чи знімають з нього вину, не встановлено. Обставиною, що обтяжує його відповідальність є скоєння ним правопорушення в умовах особливого періоду.

При цьому, у зв'язку з виключенням зі списків особового складу Красноармійсько-Селідовського об'єднаного міського комісаріату та прийняттям підполковником ОСОБА_3 справ Орджонікідзевського об'єднаного міського комісаріату Дніпропетровської області, результати розслідування направлено до військової частини А1314 для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, за неналежне виконання військовослужбовцем ОСОБА_3 своїх службових обов'язків, порушення вимог ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині підвищення рівня військових професійних знань, вдосконалення своєї виучки і майстерності, знання та виконання своїх обов'язків, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині зобов'язання виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, п. 14 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №389, в частині неготовності військового комісаріату до проведення заходів мобілізації на території відповідальності, невиконання планового завдання по відбору кандидатів на навчання до вищих військових навчальних закладів, військову службу за контрактом, незадовільний рівень професійної (фахової) підготовки особового складу військового комісаріату, на військового комісара Орджонікіджевського міського військового комісаріату Дніпропетровської області оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України підполковника ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, протягом 2015 року ОСОБА_3 нагороджувався почесними грамотами та подякою за сумлінне виконання бойових завдань, значний особистий внесок у зміцнення мобілізаційної готовності.

Також, в період перебування на посаді військового комісара Красноармійсько-Селідовського об'єднаного міського військового комісаріату Донецької області, наказами Донецького обласного військового комісаріату в межах фонду преміювання виплачувалась премія за особистий внесок у загальні результати служби в повному обсязі.

Разом з тим, відповідно службової характеристики від 19.11.2015 року, яку затверджено 25.11.2015 року командиром військової частини А1314, позивач має позитивну характеристику, без зауважень.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі по тексту - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі по тексту - Статут), затверджений Законом України від 24.03.1999 року N548-XIV (далі по тексту - Закон № 548-XIV).

Зазначеним статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.

Статтею 3 Закону № 548-XIV визначено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб, пов'язаній із захистом України.

Згідно із ст.ст.5-7 Закону №548-XIV внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Вимоги Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири.

Відповідно до ст. 8 Закону №548-XIV відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

Так, до позивача застосоване дисциплінарне стягнення за порушення вимог:

- ст. 11 Статуту в частині підвищення рівня військових професійних знань, вдосконалення своєї виучки і майстерності, знання та виконання своїх обов'язків,

- ст. 16 Статуту в частині зобов'язання виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою,

- п. 14 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №389, в частині неготовності військового комісаріату до проведення заходів мобілізації на території відповідальності, невиконання планового завдання по відбору кандидатів на навчання до вищих військових навчальних закладів, військову службу за контрактом, незадовільний рівень професійної (фахової) підготовки особового складу військового комісаріату.

Відповідно до ст. 26 Закону №548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначає Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 р. №82 (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до п. 1.3 Інструкції рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Пунктом 3 Інструкції визначено, що розслідуванням повинно бути встановлено:

- наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки;

- осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення;

- наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця;

- конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

- вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення;

- форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного;

- умови та причини, що сприяли правопорушенню;

- чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

Відповідно до п. 4 Інструкції після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.

Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось.

Міністр оборони України та начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України проводять бесіду з військовослужбовцем особисто або письмово доручають її проведення своїм заступникам, командувачам видів Збройних Сил України, командувачу Високомобільних десантних військ Збройних Сил України або особам, на яких покладено тимчасове виконання їх обов'язків у порядку, встановленому законодавством України.

За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, прохань (побажань) особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, військовослужбовцем, з яким вона проводилась, присутніми посадовими особами та його безпосереднім начальником.

У разі ухилення військовослужбовця від проведення бесіди або відмови підписати аркуш бесіди посадовою особою в ньому робиться відповідний запис про відмову.

З наявного в матеріалах справи аркуша бесіди від 21.01.2016 року, складеного у м. Маріуполі, вбачається, що у присутності т.в.о. заступника військового комісара - начальника групи по роботі з особовим складом та громадськістю Донецького ОВК та помічника військового комісара з правової роботи Донецького ОВК, підполковник ОСОБА_3 заявив, що підписувати аркуш бесіди відмовляється, давати пояснення та ознайомлюватись з матеріалами службового розслідування, підписувати акт службового розслідування відмовляється (а.с.33).

Водночас, наявними матеріалами справи (витяг з наказу №12 від 21.01.2016 року, витяг з книги прийому та здачі чергування) підтверджується, що ОСОБА_3 станом на 21.01.2016 року перебував у м. Орджонікідзе на посаді військового комісара Орджонікідзевського міського військового комісаріату (а.с.93-96).

23.05.2016 судом першої інстанції направлено до Генеральної прокуратури України запит з метою проведення перевірки щодо наявності в діях посадових осіб військкомату та Генерального Штабу України ознак кримінального правопорушення щодо фальсифікації акту службового розслідування та аркуша бесіди від 21.01.2016 року (а.с.65).

Крім того, ухвалою суду першої інстанції від 30.08.2016 року, зобов'язано Генеральну прокуратуру України (м. Київ, вул. Різницька, 13/15) організувати перевірку за заявою ОСОБА_3 щодо скоєння посадовими особами військкомату службового злочину та фальсифікації акту службового розслідування.

Проте, відповідні матеріали про результати проведення органами прокуратури перевірки за вказаними вище фактами не надходили.

Відповідно до ст. 82 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що в акті службового розслідування не відображено та, як наслідок, не враховано при накладення дисциплінарного стягнення позитивних показників роботи ОСОБА_3

Натомість, до позивача дисциплінарне стягнення застосовано коли останній перебував на посаді військового комісара Орджонікіджевського міського військового комісаріату Дніпропетровської області оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України, в той час як службове розслідування, за результатами якого і прийнято оскаржуваний наказ, проводилось стосовно умов та обставин, які сприяли невиконанню наряду на поставку мобілізаційних ресурсів особовим складом Красноармійсько-Селідовського об'єднаного міського комісаріату Донецької області.

Крім того, датою прийняття оскаржуваного наказу позивача на підставі розпорядження військового комісара Дніпропетровського обласного військового комісаріату №1063 прийнято на огляд госпітальною ВЛК терапевтичного профілю НВМКЦ «ГВКГ» Міністерства оборони України.

Як вбачається з свідоцтва про хворобу №267 від 03.03.2016 року, ОСОБА_3 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що Генеральним штабом Збройних Сил України грубо порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, що в свою чергу є підставою для скасування оскаржуваного наказу в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності як протиправного.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Проте, в даному випадку Генеральним штабом Збройних Сил України, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів правомірності та обґрунтування своїх дій щодо прийняття оскаржуваного наказу.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2017 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.