Постанова № 65741398, 29.03.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2017 р. Справа № 926/4049/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіСкрипчук О.С.

суддівДубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 10.02.2017 року

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2017 року

у справі № 926/4049/16

за позовом: Приватного підприємства «Інтергарант», м. Чернівці

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Чернівці

про стягнення штрафних санкцій в сумі 70 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 довіреність б/н від 17.11.2016 року

від відповідача: ОСОБА_2 підприємець

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Інтергарант» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій в сумі 70 000,00 грн., судових витрат в сумі 6378,00 грн., з яких: 1378,00 грн. витрати по сплаті судового збору, 5000,00 грн. витрати за послуги адвоката.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2017 року у справі № 926/4049/16 (суддя Дутка В.В.) стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ПП «Інтергарант» штраф - 70000,00 грн., судовий збір - 1378,00 грн., витрати за послуги адвоката - 5000,00 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу б/н від 10.02.2017 року, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2017 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що для притягнення відповідача до відповідальності на підставі п. 8.5. договору, позивачу необхідно було довести, що відповідачем було вчинено всі дії, визначені в п. 2.1. договору, оскільки саме вони складають предмет договору.

Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 23.02.2017 року, в якому просить рішення Господарського суду Чернівецької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідачем було заявлено усне клопотання, в якому просив викликати в судове засідання для дачі пояснень субєктів господарської діяльності, які ознайомлені з умовами розрахунку винагороди за виконану роботу згідно з додатком до наказу № 37/Н від 17.10.2013 року. Дане клопотання колегією суддів відхилене.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення учасників процесу, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2013р. між ПП «Інтергарант» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (комерційний представник) було укладено договір №1 комерційного представництва (надалі договір).

Згідно п.1.1. договору комерційний представник зобов'язується надавати підприємству послуги, перелік яких визначений п. 1.2. даного договору, за винагороду, в порядку та на умовах визначених даним Договором.

Відповідно до п.1.2. договору комерційним представником надаються такі послуги: пошук та залучення клієнтів/контрагентів для підприємства, з метою реалізації продукції та надання послуг підприємства; розповсюдження рекламної продукції підприємства, з метою підвищення його авторитету та просування продукції та послуг на ринку; напрацювання бази об'єктів, що будуються, з обов'язкових занесенням їх в базу даних підприємства; проведення моніторингу ринку попиту та цін продукції; оформлення замовлень на виготовлення продукції підприємства; проведення замірів визначення розмірів конструкцій; надання технічних консультацій клієнтам (споживачам) щодо продукції та послуг підприємства; за допомогою ліцензованого програмного забезпечення ССаIc «расчёт конструкций», яке належить підприємству, здійснювати моделювання конструкцій, розрахунку вартості продукції та послуг підприємства; за письмовим дорученням клієнта (споживача), приймати оплату за надані послуги, продукцію підприємства та вносить отримані кошти на розрахунковий рахунок або в касу підприємства.

Пунктом 1.3. договору визначено продукцію та послуги підприємства, які комерційний представник зобов'язується реалізовувати від імені підприємства: металопластикові, алюмінієві світлопрозорі конструкції; металеві двері (вхідної групи); міжкімнатні двері; гаражні ворота, ролети; склопакети; підвіконня, відливі, протимаскітні cітки та інші супутні товари та комплектуючі; послуги по демонтажу старих і монтаж нових конструкцій; послуги по поставці продукції підприємства споживачу; гарантійне та позагарантійне обслуговування продукції підприємства.

Відповідно до п. 4.2. договору комерційний представник не має права, протягом дії даного договору працевлаштовуватись на роботу в організації (до фізичних осіб- підприємців), які виготовляють та/або реалізують аналогічну чи подібну продукцію, надають аналогічні чи подібні послуги, продукції та послугам підприємства, а також не має права здійснювати зазначену діяльність самостійно, шляхом заснування відповідної юридичної особи або як фізична особа-підприємець.

Договір укладено строком на 10 (десять) років (п. 10.2 договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань, взятих на себе за даним договором (п. 10.1. Договору).

Позивач стверджує, що ОСОБА_2, всупереч взятим на себе зобов'язанням, порушив умови договору та здійснював реалізацію продукції, аналогічну та подібну продукції позивача, як приватний підприємець від імені іншого суб'єкта господарювання - фірми «Роял».

Так, 19.07.2016р. відповідачем було отримано, як приватним підприємцем від імені фірми «Роял», аванс від громадянина ОСОБА_4 в сумі 3400 грн. за металопластикові двері в котельню, про що надано розписку від 19.07.2016р.

На підставі цієї розписки було оформлено замовлення № Leo/0174 від 21.07.2016р., загальною вартістю 11 740 грн.

15.08.2016р. вказане замовлення було виконане та відповідачем було надано замовникові (ОСОБА_4І.) гарантійну картку від фірми «Роял».

Відповідно до п. 8.5. договору у разі виявлення факту надання комерційним представником, у період дії даного договору, послуг комерційного представництва, що є предметом даного договору, для інших суб'єктів, або його працевлаштування на роботу в організації (до фізичних осіб-підприємців), які виготовляють та/або реалізують аналогічну чи подібну продукцію, надають аналогічні чи подібні послуги, продукції та послугам підприємства, здійснення такої діяльності самостійно, шляхом заснування відповідної юридичної особи чи як фізична особа-підприємець, а також в разі вчинення Комерційним представником вище перелічених дій протягом 5 (п'яти) років з моменту закінчення або дострокового припинення (розірвання) даного договору - комерційний представник зобов'язаний сплатити на користь підприємства штраф у розмірі 70 000,00 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено судом між позивачем та відповідачем укладено договір №1 комерційного представництва.

Комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє (ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень ст. 296 Господарського кодексу України, агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Частинами 1, 2 ст. 297 Господарського кодексу України встановлено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог стверджує, що договір є не укладеним, оскільки не визначає розмір винагороди комерційного агента, а відтак він не породжує жодних правових наслідків. На думку відповідача застосування штрафних санкцій, передбачених договором, є безпідставним. Пункт 8.5. договору, на думку відповідача, порушує конституційне право на працю, передбачене ст. 43 Конституції України та право на підприємницьку діяльність, передбачене ст. 42 Конституції України.

Згідно положень статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

Судом встановлено, що розмір та порядок сплати винагороди сторони визначили у пункті 7 договору.

Так, згідно п.7.1. договору, за виконання зобовязань згідно даного договору підприємство сплачує комерційному представнику винагороду, розмір якої визначається підприємством, згідно затвердженого (установленого) порядку розрахунку.

17.10.2013р. позивач прийняв наказ №37/Н, яким на виконання договорів комерційного представництва, укладених ПП «Інтергарант» з субєктами господарської діяльності, затвердив Розрахунок винагороди за виконану роботу, згідно додатку.

З умовами розрахунку винагороди відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис на документі. Винагорода, згідно розрахунку, становить 30% від націнки згідно комерційної пропозиції, крім цього передбачена додаткова винагорода, пільги для перших трьох місяців співпраці та особливі умови оплати за виконання певних робіт. Розрахунок проводиться щомісячно 20 числа за останній календарний місяць по факту повного розрахунку і установки продукції на обєкті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що розмір винагороди комерційного агента згідно договору визначений сторонами окремим документом Розрахунок винагороди за виконану роботу, який є невідємною частиною договору №1 комерційного представництва від 17.10.2013р.

Посилання відповідача на нікчемність п.8.5. договору, оскільки останній порушує публічний порядок, колегією суддів оцінюється критично. Адже, відповідно до ст. 299 ГК України, суб'єкт, якого представляє комерційний агент, має право довірити комерційне посередництво також іншим суб'єктам, повідомивши про це агента, а агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших суб'єктів господарювання, якщо інтереси суб'єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент. У разі монопольних агентських відносин комерційний агент, що представляє суб'єкта господарювання, не має права здійснювати комерційне посередництво для інших суб'єктів у межах, передбачених агентським договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний договір містить всі необхідні умови, передбачені положеннями ст.297 ГК України, зокрема умови і розмір винагороди комерційному агентові, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови. Відтак, твердження апелянта про те що договір неукладений, не підтверджуються матеріалами справи.

Крім цього, судом встановлено що 17.10.2013 року на виконання умов п.2.3 договору сторони підписали акт №1 приймання-передачі матеріальних цінностей, за яким підприємство передало, а комерційний представник прийняв у своє користування на поворотній основі: Ноутбук, модель HP-Presario С49- 1 шт, Електронний ключ програмного забезпечення ССа1с расчёт конструкций, GPS навігатор автомобільний, модель PIONEER7AV ВТ - 1 шт., абонентський номер (сім-карта) мобільного зв'язку НОМЕР_1 - 1 шт.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач порушив умови договору та здійснював реалізацію продукції, аналогічну та подібну продукції позивача, як приватний підприємець від імені іншого суб'єкта господарювання - фірми «Роял».

Так, 19.07.2016р. відповідачем було отримано, як приватним підприємцем від фірми «Роял», аванс від громадянина ОСОБА_4 в сумі 3400 грн. за металопластикові двері в котельню, про що надано розписку від 19.07.2016р.

На підставі цієї розписки було оформлено замовлення № Leo/0174 від 21.07.2016р., загальною вартістю 11 740 грн.

15.08.2016р. вказане замовлення було виконане та відповідачем було надано замовникові (ОСОБА_4І.) гарантійну картку від фірми «Роял».

В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 від 27.01.2017р., в якій останній зазначає, що у липні 2016 року він звернувся за адресою: м.Чернівці, вулиця Комарова, під номером вісім літера А (№8-А), в офіс під назвою ROYAL VEKA, з метою замовлення в приміщення свого будинку металопластикових дверей. Всю інформацію щодо продукції, цін та строків по виготовленню і монтажу його замовлення надавав ОСОБА_2, який представився представником фірми ROYAL.

В подальшому ОСОБА_2 було організовано заміри розмірів дверей за замовленням та після узгодження вартості, йому було передано аванс на виконання замовлення, в сумі 3400 грн., а ОСОБА_2 було надано розписку про отримання зазначених коштів. Загальна вартість замовлення становила 11740 грн. Крім того, ОСОБА_2 надав детальний опис замовлення, із зазначенням його номера - Leo/0174. від 15 серпня 2016 року. Замовлені двері були доставлені за адресою та встановлені. Процес встановлення дверей контролював ОСОБА_2. Гроші за двері надавались особисто ОСОБА_2, а він в свою чергу, на підтвердження отримання коштів, надав накладну №0174 від 15 серпня 2016 року та гарантійну карту, з емблемами та штампом ROYAL. В ході виконання замовлення з усіх питань ОСОБА_4 спілкувався тільки з ОСОБА_2, який неодноразово зазначав, що є представником ROYAL.

Враховуючи вищевстановлені обставини, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов п.4.2. договору, здійснюючи надання послуг комерційного представництва, що є предметом спірного договору, для іншого субєкта, в звязку з чим, відповідач в силу п.8.5. договору зобовязаний сплатити на користь позивача штраф у сумі 70000,00 грн.

Твердження апелянта про те, що для притягнення відповідача до відповідальності на підставі п. 8.5. договору, позивачу необхідно було довести, що відповідачем було вчинено всі дії, визначені в п. 2.1. договору, не підтверджуються умовами договору.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено у частині 6 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В підтвердження понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката ним подано до суду договір про надання правової допомоги б/н від 07.11.2016 р., укладений між ПП «Інтергарант» та адвокатом ОСОБА_5 б/н від 07.11.2016 р., ОСОБА_5 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 16.11.2016 року на суму 5000,00 грн. та квитанцію про сплату юридичних послуг б/н від 17.11.2016 року на суму 5000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. адвокатських послуг.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2017 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 31.01.2017 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Чернівецької області.

Головуючий - суддяСкрипчук О.С.

суддяДубник О.П.

суддяМатущак О.І.