Постанова № 65741284, 30.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2017 р. Справа№ 910/16159/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Чорної Л.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача : Савчук О.Г. - представник;

Від відповідача: Крук Є.В.-представник;

Від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017

у справі № 910/16159/16 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до відповідача Ториства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон"

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство "Альба Україна"

про стягнення 1782038,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" до Ториства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" про стягнення 1 782 038,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору купівлі-продажу № 246-11 від 03.01.2011, укладеного між відповідачем та приватним акціонерним товариством "Альба Україна". Зокрема, за твердженнями позивача, відповідачем не в повному обсязі оплачено товар, який йому було поставлено у період з січня 2014 по квітень 2014 року. Обґрунтовуючи право вимоги до відповідача позивач посилається на договір відступлення прав вимоги № 70401-20/14-7 від 05.06.2014, за яким приватне акціонерне товариством "Альба Україна" відступило публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" право вимоги за договором купівлі-продажу № 246-11 від 03.01.2011 у розмірі 1 589 506,26 грн.

Ухвалою від 08.12.2016 Господарський суд міста Києва залучив до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне акціонерне товариство "Альба Україна".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 по справі №910/16159/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 по справі №910/16159/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді: Отрюха Б.В, суддів Майданевича А.Г. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.03.2017.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 № 09-53/1284/17, у зв'язку із перебуванням суддів Михальської Ю.Б. та Майданевича А.Г., які не є головуючими суддями (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16159/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегі суддів, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" у справі №910/16159/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Чорна Л.В. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" прийнято до провадження.

30.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від відповідача надійшло заперечення проти апеляційної скарги, в яких відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, яке колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 30.03.2017, представник позивача надав пояснення по суті спору, та просив задовольнити апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь", скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 повністю та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 30.03.2017, представник відповідача надав пояснення по суті спору, та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Банк "Київська Русь", рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 30.03.2017, повноважні представники третьої особи не з'явилися.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" та Публічним акціонерним товариством "Аптечне об'єднання "Біокон", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Біокон", 03.01.2011 було укладено договір купівлі-продажу № 246-11.

Згідно із пунктом 1 договору продавець зобов'язується передавати (поставляти) вироби медичного призначення (далі - товар) у власність покупця, а покупець - приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 5.2 договору визначено, що оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах відтермінування платежу 30 календарних днів. Термін оплати вказується в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Порядок приймання товару врегульовано розділом 6 Договору "Умови приймання-передачі та повернення товару".

Відповідно до пункту 6.1 договору моментом передання товару, є момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Покупець зобов'язаний провести приймання товару у строк, що не перевищує 2 робочих днів з дати видаткової накладної на товар. Цим же пунктом передбачено, що в разі виявлення недостачі чи пошкодження товару, покупець повинен разом з представником продавця підписати акт про виявлені недоліки та негайно сповістити про це продавця. Продавець зобов'язаний протягом 7 (семи) календарних діб здійснити поставку недопоставленого товару (п. 6. 4 Договору).

Таким чином, відповідно до умов договору, товар, при прийманні якого виявлена недостача чи пошкодження та складено відповідний акт про виявлені недоліки, є недопоставленим.

У період із вересня 2013 року - січень 2014 року між продавцем та покупцем було складено ряд актів про виявленні недоліки. Зокрема, акт від 24.09.2013 на суму 153 902,15 грн., акт від 11.10.2013 на суму 114 671,51 грн., акт від 18.10.2013 на суму 83 429,44 грн., акт від 21.10.2013 на суму 84 690,25 грн., акт від 29.10.2013 на суму 118 803,16 грн., акт від 05.12.2013 на суму 81 266,81 грн., акт від 05.12.2013 на суму 126 019,95 грн., акт від 15.12.2013 на суму 81 588,31 грн., акт від 28.12.2013 на суму 107 184,83 грн. та акт від 10.01.2014 на суму 85 106,26 грн..

Всього вартість товару, яка зазначена у вищевказаних актах про повернення, становить 1 036 662,68 грн..

Зі змісту актів наявних в матеріалах справи копій актів вбачається, що в них наявні перелік номерів накладних, за якими був переданий товар, що має недоліки, та інформацію про те, що весь товар, який вказаний у таких накладних, повертається продавцю одночасно з підписанням даних актів.

Зі сторони приватного акціонерного товариства "Альба Україна" акти про виявлені недоліки підписані представником, який у накладних, що зазначені у актах, був представником продавця.

Таким чином, виходячи з положень п. 6.4 Договору, даний товар є недопоставленим.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 даного Закону первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із статтею 36 ГПК України письмовими документами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвіченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу суду.

Чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Враховуючи викладене, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ, відображаючи загальну суму заборгованості, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Достовірність даних бухгалтерського обліку відповідно до статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджується інвентаризацією активів і зобов'язань.

Таким чином, акт звірки розрахунків за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, складений між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон", та лист відповідача № 318/07 від 23.07.2014, не є допустимими доказами, які підтверджують існування заборгованості відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена ВГСУ у постановах, від 28.02.2006 справа №14/158, від 16.12.2010 справа №17/717, від14.04.2014 справа №908/3427/13.

Крім того, пунктом 5.5 договору визначено, що у разі, якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яка вже оплачена або вказаний не вірний номер та (чи) дата накладної та (чи) номер та дата договору якого не існує, або помилково вказаний покупцем, вважається, що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку. У випадку, якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної не оплаченої поставки.

Визначення позивачем заборгованості за Договором за період з 22.01.2014 по 12.04.2014 у розмірі 950 152,05 грн. здійснено з урахуванням вищевказаних поставок за вересень 2013 року - січень 2014 року, товар за якими на суму 1 036 662,68 грн. відповідачем було повернуто продавцю.

Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" та Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" 05.06.2014 уклали договір відступлення прав вимоги № 70401-20/14-7, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває за 1 589 506,26 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" у сумі 1 589 506,26 грн., що випливає з договору купівлі-продажу № 246-11 від 03.01.2011, укладеного між боржником та первісним кредитором.

Згідно із статтею 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Пунктом 7.3 договору відступлення права вимоги від 05.06.2014 саме ПрАТ "Альба України" відповідає перед позивачем за недійсність переданої вимоги за основним зобов'язанням.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення боргу задоволенню не підлягає.

Оскільки умовою покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені, трьох процентів річних та стягнення інфляційної складової боргу є факт прострочення платежу, який наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується.

Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі № 910/16159/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/16159/16 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Л.В. Чорна

А.І. Тищенко