Постанова № 65741239, 29.03.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.03.2017 року справа №29/5009/290/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: За участю представників сторін: від апелянта: від інших кредиторів: від боржника: ліквідатор: Мартюхіна Н.О. Агапов О.Л., Сгара Е.В. не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", м. Запоріжжя на ухвалу Господарського суду Запорізької області від27.01.2017 рокуу справі№ 29/5009/290/11 (суддя Черкаський В.І.)за заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Запоріжжя доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, смт. Кушугум Запорізької області пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року до господарського суду Запорізької області звернулось Публічное акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", м. Запоріжжя (далі за текстом - ПАТ "АКБ "Індустріалбанк") із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2017 року у справі №29/5009/290/11 заяву ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11 залишено без змін.

Заявник - ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.01.2017 року у справі №29/5009/290/11 та як наслідок прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11, скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11 та прийняти нове рішення про продовження строку ліквідаційної процедури на шість місяців та призначення арбітражного керуючого Нікітенко М.О.

В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права а саме:

По-перше, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що ні кредиторам, ні ліквідатору та суду не було відомо про укладення ФОП ОСОБА_5 правочинів (договорів дарування), пов'язаних з відчуженням майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, що згідно п. 9 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

По-друге, апелянт вважає, що він, як кредитор ФОП ОСОБА_5, був позбавлений можливості реалізувати свої гарантовані Законом права на захист своїх інтересів шляхом визнання правочинів укладених боржником недійсними, наслідком чого було б повернення незаконно відчуженого майна боржника до ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації таких активів.

По-третє, Банк зазначає про існування нововиявлених обставин у справі №29/5009/290/11, які встановлені в постановах Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року у справах №908/1870/16 та 908/1871/16, а саме: ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", як кредитор, може звернутись з позовом про визнання недійсною угоди ОСОБА_5 пов'язаної з відчуженням майна незалежно від наявності у боржника статусу суб'єкта підприємницької діяльності під час розгляду справи про банкрутство, яке на час звернення з позовом припинено.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2017 року визначено колегію для розгляду апеляційної скарги та сформовано у наступному складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), Агапов О.Л., Малашкевич С.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.03.2017 року прийнято апеляційну скаргу ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" до провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 20.03.2017 року о 14 год. 10 хв.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №415 від 20.03.2017 року у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії Малашкевичем С.А. через перебування останнього у відпустці на дату слухання справи призначено повторний автоматизований розподіл справи №29/5009/290/11.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.03.2017 року змінено відсутнього суддю та визначено наступний склад колегії: Мартюхіна Н.О. - головуючий (суддя-доповідач), Агапов О.Л., Сгара Е.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 29.03.2017 року о 14 год. 40 хв.

29.03.2017 року в судове засідання апеляційної інстанції представники сторін не з'явились Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін не визнавалася судом обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами ч. 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи встановлено, що постановою господарського суду Запорізької області від 14.02.2011 року у справі №29/5009/290/11 боржника - ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом в порядку визначеному ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року (№2343-XII), відкрито ліквідаційну процедуру, призначено арбітражного керуючого, тощо.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року, провадження у справі про банкрутство №29/5009/290/11 та як наслідок підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - припинено.

27.10.2014 року до Єдиного державного реєстру внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_5В про що свідчить Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 14.07.2016 року.

08.09.2016 року до господарського суду Запорізької області надійшла заява ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11.

В обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року №29/5009/290/11 заявник - ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" зазначив, що в період розгляду справи про банкрутство №29/5009/290/11 кредиторам, ліквідатору та суду не було відомо інформації про укладення боржником правочинів, пов'язаних з відчуженням майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, що згідно п. 9 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є підставою для визнання таких правочинів недійсними. Таким чином, Банк стверджує, що кредитори були позбавлені можливості реалізувати гарантовані законом права на захист своїх інтересів шляхом визнання правочинів недійсними, наслідком чого є включення активів боржника до ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації таких активів.

Крім того, Банк зазначає, що "ухвалами" (постановами) Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року у справі №908/1871/16 за позовом ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним та Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року у справі №908/1870/16 за позовом ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним встановлено наступне: "посилання скаржника на те, що АКБ "Індустріалбанк", як кредитор, відповідно до спеціальної норми, встановленої ст. 47 Закону про банкрутство має право звернутися до господарського суду із заявою про визнання недійсною угоди ОСОБА_5 пов'язаної з відчуженням майна незалежно від наявності у боржника статусу суб'єкта підприємницької діяльності станом на дату подачі відповідного позову до господарського суду з огляду на приписи ст. 47 ч. 8 Закону про банкрутство, необґрунтоване та не може бути прийнято до уваги, оскільки з таким позовом кредитор може звернутися під час розгляду справи про банкрутство, яке на час звернення з позовом припинено". Дана обставина, встановлена "ухвалами" (постановами) Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року у справі №908/1871/16 за позовом ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним та Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року у справі №908/1870/16 за позовом ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" до ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, на переконання заявника, і є істотною для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року №29/5009/290/11.

Як вже зазначалось, ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2017 року у справі №29/5009/290/11 заяву ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11 залишено без змін.

Суд першої інстанції, дійшовш висновку про відсутність нововиявлених обставин та як наслідок правових підстав для скасування переглядуваної ухвали за нововиявленими обставинами господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11 у зв'язку із чим залишив її без змін, а заяву ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" залишив без задоволення.

Перевіряючи законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України в повному обсязі, колегія суддів не вбачає порушень норм законодавства судом, а відтак і підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 113 ГПК України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Заявник - ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" у своїй заяві про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11 посилається на те, що обставини які він вважає нововиявленою стали йому відомі тільки 15.08.2016 року, тобто в день винесення постанов Донецького апеляційного господарського суду у справах №908/1870/16 та 908/1871/16, в той час як ухвала яка підлягає перегляду набрала законної сили 16.10.2014 року.

Колегія суддів розглянувши подання вищевказаної заяви на відповідність вимогам ст. 112 ГПК України дійшла висновку, оскільки ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11 до господарського суду Запорізької області 08.09.2016 року, про що свідчить відтиск штемпелю вхідної кореспонденції суду першої інстанції, скаржник звернувся своєчасно, а саме протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали для нього підставою для перегляду судового рішення визначеного в ст. 113 ГПК України.

Розглянувши заяву ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" по суті, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, у відповідності до вимог ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (підстава перегляду в даній справі);

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. п. 1 - 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України за №17 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", ст. 112 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов:

- по-перше, їх існування на час розгляду справи;

- по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;

- по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Як вже зазначалось, ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" посилається на те, що в період розгляду справи про банкрутство №29/5009/290/11 кредиторам, ліквідатору та суду не було відомо про укладення боржником правочинів, пов'язаних з відчуженням майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, що згідно п. 9 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство) є підставою для визнання таких правочинів (в даному випадку договорів дарування) недійсними. Таким чином, кредитори були позбавлені можливості реалізувати свої гарантовані законом права на захист своїх інтересів шляхом визнання правочинів недійсними, наслідком чого є включення активів боржника до ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації таких активів.

З матеріалів справи вбачається копія Договору дарування від 21.06.2010 року нерухомого майна майстерня літ. Е (2), що знаходиться за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 47а/ вул. Сталеварів, буд. 2, який укладено 21.06.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, який наданий ліквідатором до матеріалів справи № 29/5009/290/11 (т.2, а.с. 131).

Колегією суддів встановлено, що згідно витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №26496151 від 22.06.2010 року, нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_8, підстава виникнення права власності - Договір дарування № 1453 від 21.06.2010 року, який укладено між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (т.2, а.с. 131).

Проте, слід зазначити, що обставини на які посилається заявник не є нововиявленими, оскільки про існування угод укладених ОСОБА_5 із третіми особами, як ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", так і інші кредитори або заінтересовані у визнанні недійсними договорів укладених боржником учасники справи про банкрутство, могли дізнатись до припинення провадження у даній справі №29/5009/290/11 виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст. 182, 331, 334 Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а право власності особи на нерухоме майно виникає з моменту такої державної реєстрації.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і картографічні (графічні) дані. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи. Органи державної реєстрації прав забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав (ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Зідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" безпідставно посилається на неможливість дізнатись про укладення боржником договорів відчуження нерухомого майна, оскільки така інформація йому могла бути відома з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того, у відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено ст. 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут). Цією статтею, також, визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 1 ГПК України).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", як сторону у справі про банкрутство - кредитора, жодним чином не було позбавлено можливості ознайомитись із матеріалами справи та дізнатись про існування обставин, які заявник помилково вважає нововиявленими, ще 05.09.2014 року, коли документи були долучені ліквідатором до матеріалів даної справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 та ч. 2 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Частина 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній ст. Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, повернення майна, розірвання договорів, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Одночасно ч. 9 ст. 16 ГПК України встановлено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

При цьому на відміну від положень ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, норми ч. 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядок розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Імперативними нормами ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 12, 16 ГПК України встановлено виключну підсудність майнових спорів за участю особи, яка перебуває в процедурі банкрутства.

Тобто, як апелянт, як і інші учасники провадження у справі про банкрутство №29/5009/290/11 у разі наявності порушення своїх прав та інтересів могли звернутися до суду першої інстанції в межах справи про банкрутство із відповідним позовом про визнання правочинів недійсними.

Проте, як встановлено з електронної бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" (справи №908/1870/16 та №908/1871/16), заявник - ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" 14.07.2016 року звернувся до господарського суду Запорізької області з окремими позовними заявами на підставі ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до гр. ОСОБА_5 про визнання недійсними правочинів. Тобто, ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" звернувся з окремими позовами майже через 2 роки після того як у заявника виникла реальна можливість (не ототожнюється з підставами відновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами) дізнатися про наявність таких правочинів будучи учасником у справі про банкрутство.

Заявник апеляційної скарги, з посиланням на приписи ст. 112 ГПК України, вважає підставою для перегляду ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у справі №29/5009/290/11 таку нововиявлену обставину, що встановлена в постановах Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року у справах №908/1870/16 та №908/1871/16, як роз'яснення можливості ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" звернутись із відповідною заявою кредитора в справі про банкрутство №29/5009/290/11, яке на час звернення з позовами у вищевказаних справах припинено.

Проте, в ч. 1 ст. 112 ГПК України чітко визначено, що підставами для перегляду судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Желтяков проти України", параграфи 42, 44 зазначено, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Ця справа стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України", у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило у законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і у рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).

Як зазначено у п. 8.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за №17, ГПК України не надає господарському суду права повертати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо суд вважає, що таких обставин немає. У цих випадках, з'ясувавши за результатами розгляду відповідної заяви в порядку ст. 114 ГПК відсутність нововиявлених обставин, господарський суд виносить ухвалу про залишення судового рішення без змін, що в свою чергу вірно враховано судом першої інстанції в оскаржувані ухвалі.

Взявши до уваги наявність з 05.09.2014 року в матеріалах справи документів (договору дарування та витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно), котрі підтверджують обставини, які в свою чергу ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" вважає нововиявленими, наявність реальної можливості заявника дізнатись з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про укладання правочинів боржником, які на переконання заявника апеляційної скарги порушують його права, колегія суддів вважає за необхідне погодитись із висновком місцевого господарського суду про необхідність залишення без задоволення заяви ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року №29/5009/290/11, у зв'язку із чим залишенням без змін ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2014 року у даній справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" щодо обставин встановлених Донецьким апеляційним господарським судом при розгляді справ №908/1870/16 та №908/1871/16, оскільки вказані обставини, за своїм змістом, є не чим іншим ніж роз'ясненням виключного процесуального порядку звернення для захисту свого права, яке на думку заявника є порушеними. Вказані обставини не є нововиявленими чи істотними для даної справи, оскільки вони не впливають та не спростовують встановленого факту несвоєчасного звернення із відповідним позовом ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" про спростування майнових дій боржника, як кредитора в рамках даної справи про банкрутство.

Крім того, посилання заявника апеляційної скарги на попередню та теперішню редакцію положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не є у розумінні ст. 112 ГПК України нововиявленою обставиною та не впливає на суть вирішення спірних правовідносин.

Інші доводи, наведені ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції та апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції дане питання вирішено всебічно та повно, ухвала винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права є законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, 106, 112, 113 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", м. Запоріжжя, на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.01.2017 року у справі №29/5009/290/11 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.01.2017 року у справі №29/5009/290/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді О.Л. Агапов

Е.В. Сгара