Постанова № 65741, 08.08.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

Справа № 15/171

Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Федоренко Ю.В.,

при секретарі - Мельниченко А.М., за участю представників сторін:

від позивача – Зайковська М.В. д. 04-115/974 від 17.05.06 р.

від відповідача –не з’явився

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

14017 м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

До ВІДПОВІДАЧА: Комунального підприємства „Варва-Водоканал”,

17600, смт. Варва, вул. Шевченка, 18

Про стягнення 5353,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 5353,13 грн. штрафних санкцій за нестворення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він повідомив, що позов визнає та просить розглянути справи без участі його представника. Заява відповідача про розгляд справи без участі йог8о представника підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що для підприємств незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно ч. 1 ст.20 вказаного Закону підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, а підприємства на яких працює від 8 до 15 осіб –у розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Підприємством відповідача подано позивачу звіт по формі 10-П, відповідно до якого позивачем зроблено розрахунок позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві чисельністю 64 штатні працівники 4-х відсотковий норматив щодо працевлаштування інвалідів протягом 2005 року становить 3 робочі місця. Відповідачем створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Невиконання нормативу становить 1 робоче місце.

Фонд оплати праці штатних працівників за 2005р. становить 342 600 грн.

Середньорічна заробітна плата одного працюючого на підприємстві за 2005 рік становить: 342600 грн.: 64 особи = 5353,13 грн.

Відповідно, розмір штрафних санкцій за нестворене робоче місце для інваліда складає: 5353,13 х 1р.м.= 5353,13 грн.

Позивачем по справі було направлено відповідачу лист № 03-422/1012 від 22.05.2006 р., в якому просить сплатити штрафні санкції в сумі 5353,13 грн. за не створення 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів. Відповіді на лист позивач не отримав.

Відповідач доказів оплати штрафних санкцій суду не надав.

Враховуючи, що відповідач встановлений норматив не виконав, штрафні санкції за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не сплатив, суд прийшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному розмірі в сумі 5353,13 грн.

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 94,150,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Варва-Водоканал”, 17600, смт. Варва, вул. Шевченка, 18 ( рахунок 26004301157 в Варвинському відділенні Ощадбанку, МФО 343046, код 32535892) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Варвинського району, Банк отримувача: УДК у Чернігівській області р/р 31219230600085, МФО 853592 код ЄДРПОУ 22814163) 5353,13 грн. штрафних санкцій.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ю.В. Федоренко