Ухвала суду № 65739763, 31.03.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

31.03.2017

№ 910/21076/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Орландо»

про вжиття заходів до забезпечення позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орландо»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Середземноморські

Авіалінії»

про стягнення 127 284,43 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Без виклику представників сторін.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/21076/16 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Середземноморські Авіалінії» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орландо» 68 970 грн. 58 коп. основного боргу, 53 257 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 5 051 грн. 59 коп. 3% річних та 1 909 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

15.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання вищевказаного судового рішення до вирішення адміністративної справи № 826/12326/16 та зняття арешту з рахунків боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2017 року відповідачу було відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви.

29.03.2017 року позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до змісту якої позивач, з метою недопущення порушення майнових інтересів просить суд застосувати до відповідача заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на поточний рахунок відповідача № 26002020496501 у ПАТ «КРЕДИТВЕСТ БАНК» в м. Києві, МФО 380441, а також інші рахунки, відкриті в установах банку (АТ «Райффайзенбанк Аваль», Київська філія ПАТ «ПФБ», Київська філія АТ «МІСТО БАНК», Київське ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк»).

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Отже, чинним законодавством України не передбачено обов'язкового виклику сторін в судове засідання із заслуховуванням їх думки щодо вирішення питання про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без виклику повноважних представників сторін в судове засідання.

Розглянувши подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вирішив відмовити в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом вказаної статті, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна навести доводи адекватності засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Згідно зі ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Як на тому наголошено в п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2017 у справі № 922/1782/16.

Проте, у поданій позивачем заяві не вказано, які докази свідчать про те, що без вжиття відповідних заходів до забезпечення позову відповідач може уникнути виконання рішення суду та не зазначено, в чому полягає загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду без вжиття заходів до забезпечення позову.

Також, позивачем не наведено жодних фактичних даних та не надано будь-яких доказів щодо дій відповідача з умисного зменшення свого майна, на яке може бути звернено стягнення, та не зазначено про загрозу зменшення коштів на рахунках відповідача.

При цьому, позивачем не було враховано, що накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено (п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЛАНДО» про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

2. Копію даної ухвали направити сторонам у справі.

Суддя М.Є. Літвінова