Постанова № 65739118, 29.03.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року справа № 823/330/17

м. Черкаси

14 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

секретаря Тараненка М.О.,

за участю:

представника позивача ТОВ «Облагрохім Черкаси» ОСОБА_1 за довіреністю,

представника відповідача ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім Черкаси» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Облагрохім Черкаси» звернулось в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області від 30.08.2016 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач оскаржуваними рішеннями безпідставно застосував до позивача штраф за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з ПДВ, оскільки вони сплачувались у встановлені законом строки згідно з відповідними платіжними документами. Позивач вважає, що сплачені суми безпідставно зараховувалися відповідачем у календарній черговості у тому числі на погашення податкового боргу, що виникав згідно з податковими повідомленнями рішеннями, оскільки позивач добровільно передавав відповідачу майно в податкову заставу та постійно сплачує нараховані податкові зобовязання. Крім того Вищим адміністративним судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім Черкаси» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі №823/622/14 про скасування податкових повідомлень-рішень №0004162301, №0004172301 від 29.10.2013р.

В додаткових поясненнях до адміністративного позову позивач зазначив, що відповідачем не дотримано процедури проведення перевірки, оскільки в акті не зазначено ні виду перевірки ні періоду її проведення, не забезпечено можливості своєчасного ознайомлення з актом перевірки, його підписання та подання заперечень. Титульний аркуш акту надрукований на не номерному бланку, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

Крім того, на думку платника податків, своєчасність сплати податків і зборів є предметом документальної перевірки, а не камеральної чи фактичної, що має наслідком видання наказу, попередження платника, дотримання процедури допуску до перевірки. Вказані дії відповідачем не вчинені, що є додатковим свідченням незаконності проведення перевірки.

За твердженням позивача, підставою виникнення податкового боргу підприємства є податкове повідомлення-рішення №0004162301 від 01.10.2014, яке частково скасоване постановою Черкаського окружного адміністративного суду у справі №823/622/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014, а тому контролюючий орган повинен був прийняти нове рішення про визначення суми грошового зобовязання з ПДВ, однак таких дій не вчинив та відповідного рішення позивачу не вручив, як не вручив і податкової вимоги, що є свідченням відсутності податкового боргу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, обґрунтовуючи їх тим, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку поданої позивачем звітності та встановлено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань з ПДВ. Станом на 01.01.2014 у підприємства рахувався податковий борг в розмірі 12957 грн 29 коп, який з 30.07.2014 не переривався та постійно збільшувався і станом на дату розгляду справи сума заборгованості з ПДВ складає 457 891 грн 33 коп. Сплачені позивачем суми грошових зобовязань зараховані відповідачем в порядку календарної черговості, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» зареєстроване як юридична особа 12.05.2000, ідентифікаційний код 30956059, перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області як платник податків з 15.05.2000.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у м. Черкаси здійснено камеральну перевірку TOB «Облагрохім-Черкаси» за результатами якої складено акт № 3885/23-01-12-02/30956059 від 30.08.2016.

В акті перевірки зафіксовано порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в результаті протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкових зобовязань з податку на додану вартість.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 30.08.2016, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплачених суд податкових зобовязань, що складає 174 979 грн 23 коп та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.08.2016, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплачених суд податкових зобовязань, що складає 8 827 грн 30 коп.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За даними акту перевірки позивач не дотримався граничних строків сплати узгоджених грошових зобовязань, що настали:

- 01.10.2014 у сумі 88283 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0004162301 від 17.07.2014 та погашений на підставі платіжного доручення №5466 від 30.10.2014;

- 30.10.2014 у сумі 130185 грн. згідно з податковою декларацією від 20.10.2014 та погашений на підставі уточнюючого розрахунку від 01.12.2014 та платіжних доручень №5670 від 23.12.2014, №5755 від 30.01.2015, № 5865 від 26.02.2015, №664200 від 30.04.2015, №1678E279АВ від 28.05.2015;

- 30.11.2014 у сумі 43366 грн. згідно з податковою декларацією від 19.11.2014 та погашений на підставі платіжних доручень №1678Е279АВ від 28.05.2015, №467 від 28.05.2015, №468 від 28.05.2015, №528 від 05.06.2015, №1289325 від 26.06.2015;

- 17.12.2014 у сумі 64680 грн. згідно уточнюючого розрахунку від 17.12.2014 та погашений на підставі платіжного доручення №1289325 від 26.06.2015;

- 30.12.2014 у сумі 88248 грн. згідно з податковою декларацією від 19.12.2014 та погашений на підставі платіжних доручень №1289325 від 26.06.2015, №1711560 від 27.07.2015;

- 30.01.2015 у сумі 9249 грн. згідно з податковою декларацією від 20.01.2015 та погашений на підставі платіжних доручень №1711560 від 27.07.2015, №2220081 від 28.08.2015, №2933509 від 26.10.2015;

- 02.03.2015 у сумі 23893 грн. згідно з податковою декларацією від 20.02.2015 та погашений на підставі платіжного доручення №2933509 від 26.10.2015;

- 30.04.2015 у сумі 28602 грн. згідно з податковою декларацією від 20.04.2015 та погашений на підставі платіжних доручень №2933509 від 26.10.2015, №3253070 від 23.11.2015;

- 30.05.2015 у сумі 37984 грн. згідно з податковою декларацією від 19.05.2015 та погашений на підставі платіжного доручення №3253070 від 23.11.2015;

- 30.06.2015 у сумі 97414 грн. згідно з податковою декларацією від 18.06.2015 та погашений на підставі платіжних доручень №3253070 від 23.11.2015, №4207534 від 26.01.2016, №4346116 від 29.01.2016;

- 30.07.2015 у сумі 100183 грн. згідно з податковою декларацією від 17.07.2015 та погашений на підставі платіжних доручень №4346116 від 29.01.2016, №5917978 від 24.05.2016, №6007181 від 30.05.2016;

- 30.08.2015 у сумі 2187 грн. згідно з податковою декларацією від 19.08.2015 та погашений на підставі платіжного доручення №6007181 від 30.05.2016;

- 03.09.2015 у сумі 1539 грн. згідно уточнюючого розрахунку від 03.09.2015 та погашений на підставі платіжного доручення №6007181 від 30.05.2016;

- 30.10.2015 у сумі 53166 грн. згідно з податковою декларацією від 20.10.2015 та погашений на підставі платіжного доручення №6007181 від 30.05.2016;

- 30.11.2015 у сумі 89033 грн. згідно з податковою декларацією від 19.11.2015 та погашений на підставі платіжного доручення №6007181 від 30.05.2016;

- 30.01.2016 у сумі 66400 грн. згідно з податковою декларацією від 19.01.2016 та погашений на підставі платіжних доручень №6007181 від 30.05.2016, №6430717 від 30.06.2016.

Тобто, згідно з даними облікової картки позивача зарахування сплачених позивачем добровільно коштів відповідно до вищезгаданих платіжних доручень відповідач здійснив, не зважаючи на вказане платником призначення платежу, у порядку календарної черговості погашення податкового боргу позивача.

Пунктом 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, наведеною нормою встановлено імперативний обовязок контролюючого органу зараховувати сплачені платником кошти в рахунок погашення існуючого податкового боргу в порядку черговості його виникнення, а тому відповідач правомірно проводив зарахування сплачених позивачем коштів.

Суд враховує, що згідно п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст. 57 ПК України).

Згідно з вимогами ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У випадку застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків відповідно до ст.116 ПК України надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з даними облікової картки позивача з ПДВ станом на 30.07.2014 за позивачем обліковувалась недоїмка (заборгованість) з ПДВ у сумі 13672 грн 65 коп, що збільшувалася з огляду на самостійне декларування податкових зобов'язань та донарахування їх контролюючим органом. При цьому касаційне оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій про залишення в силі податкових повідомлень-рішень, якими донараховано суми грошових зобовязань не є підставою для відстрочення їх сплати.

За таких обставин суд приходить до висновку, що погашення позивачем податкового боргу за вищевказаними підставами здійснена з порушенням встановлених законом строків, а тому застосування за таке порушення штрафу з розрахунку 10% від його суми згідно з податкового повідомлення-рішення №0012131202 від 30.08.2016 та 20% - відповідно до податкового повідомлення-рішення №0012121202 від 30.08.2016 відповідає вимогам закону.

Суд відхиляє посилання позивача щодо недотримання контролюючим органом усіх формальностей при оформленні результатів перевірки, оскільки такі посилання не спростовують факту порушення позивачем строків сплати узгоджених сум грошових зобовязань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ТОВ «Облагрохім Черкаси» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 03.04.2017 року