Постанова № 65738914, 04.04.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2017 року № 826/20240/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1) про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу в розмірі 116 835,55 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем в установлені законодавством строки не сплачені самостійно узгоджені суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставними та просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки заборгованість ним сплачена в повному обсязі, а податковий борг зі сплати податку на прибуток підприємств виникла з вини банку.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 116 835,55 грн., який є узгодженим, шляхом подачі податкової декларації від 13.01.2015 №9077457161.

На виконання статті 59 Податкового кодексу України відповідачу вручено податкову вимогу від 05.12.2016 №5941/9/26-50-17-09 на загальну суму 116 835,55 грн.

Як стверджує позивач, відповідачем самостійно визначені податкові зобов'язання не сплачені в установленому порядку, що призвело до виникнення у відповідача податкового боргу, про що свідчить інтегрована картка платника податків.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України на відповідача, як на платника податків, покладено обов'язки подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем самостійно визначено податкове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 116 835,55 грн.

Статтею 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що у відповідності до вимог п. 295.3 Податкового кодексу України, відповідачем своєчасно (в межах граничного строку), а саме 30.01.2015, шляхом переказу коштів з власного рахунку у філії «Центральне РУ» АТ Банку «Фінанси та Кредит», сплачено суму податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 116 900,00 грн., про що свідчить платіжне доручення від 31.01.2015 №1.

У зв'язку з отриманням від позивача податкової вимоги від 05.12.2016 №5941/9/26-50-17-09, відповідач звернувся до Банку «Фінанси та Кредит», де відповідачу повідомлено, що відповідні кошти не перераховані за призначенням у зв'язку із складною фінансовою ситуацією. Постановою правління НБУ від 17.09.2015 №612 Банк «Фінанси і Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 №171 запроваджено тимчасову адміністрацію.

Поряд з цим, згідно матеріалів справи, вбачається, що позивачем проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 15.09.2015 №436/26-50-17-05-35/307168731, яким встановлено порушення абз.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України, а саме: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 30.09.2015 №195/26-50-17-05-36/307168731 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Позивач, не погоджуючись із даним рішенням, оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016, у справі № 826/23964/15, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.09.2015 №195/26-50-17-05-36/НОМЕР_1, зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві поновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку з 30.09.2015.

Зокрема, згідно вказаних судових рішень, вбачається, що у січні 2015 року під час прийняття відповідного платіжного доручення від відповідача працівником Банку «Фінанси і Кредит» було помилково проставлено дві відмітки, а саме, про прийняття доручення та його виконання, але відповідне платіжне доручення виконане не було.

Водночас, у жовтні 2015 року відповідач звернувся до Банку «Фінанси і Кредит» з метою отримання інформації щодо стану проведення відповідного платежу. Працівником банку було повідомлено, що платіж до цього часу не здійснено, а вищевказаному примірнику платіжного доручення проставлено відмітку щодо його недійсності у зв'язку з його невиконанням. На заміну видано платіжне доручення №1 від 30.01.2015, яке містить лише відмітку про прийняття платіжного доручення до виконання. Окрім того, надано платіжні доручення від 03.02.2015 і 05.03.2015, які свідчить про спроби працівників банку здійснити відповідний платіж.

В межах даної справи судами встановлено, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не у повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджету.

Оскільки обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній справі № 826/23964/15, яке набрало законної сили, являються преюдиційними в порядку ст. 72 КАС України, у даній справі доказуванню не підлягають.

Пунктом 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України визначено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Згідно п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України визначено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

З огляду на викладене, платник податків, який ініціював банківський переказ коштів зі сплати податку, звільняється від відповідальності як за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету, так і за не зарахування цих сплачених коштів до бюджету.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно п. 8.1, 8.2, 8.3 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Враховуючи викладене з урахуванням встановлених обставин у справі, суд вважає, що неперерахування коштів та несвоєчасне надходження коштів до бюджету за платіжним дорученням від 31.01.2015 №1 на суму 116 900,00 грн. сталося не з вини позивача, а з вини банку АТ Банк «Фінанси та кредит».

В той час, відповідач здійснив усі передбачені законодавством дії по сплаті відповідних сум з єдиного податку до бюджету.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 116 835,55 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що сума податкового зобов'язання відповідача узгоджена та у встановлені законом строки ним не сплачена, доказів погашення зазначеного боргу не надано, як і заперечень проти позову, суд вважає, що подані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку скороченого провадження про задоволення адміністративного позову.

Виходячи викладене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 163, 183-2 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя Є.В. Аблов