Рішення № 65738542, 28.03.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 688/2507/16-ц

Провадження № 22-ц/792/146/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Спірідонової Т.В.,

суддів Купельського А.В., Янчук Т.О.,

секретар Кошельник В.М.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_1,

прокурора Параскевича О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, прокуратури Хмельницької області, Славутської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

встановила:

В червні 2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом та просила застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі- продажу №5 від 05.04.2004р., укладеного між Шепетівською обєднаною державною податковою інспекцією та ОСОБА_7, в Шепетівській філії Хмельницької обласної товарної біржі через Брокерську контору ПП «Промтехресурс», зареєстрованого в Шепетівському бюро технічної інвентаризації в книзі №1 за №45, реєстраційний номер 5199560, згідно якого ОСОБА_7 придбав у Шепетівської обєднаної державної податкової інспекції 28/100 частин приміщень магазину «Подолянка» загальною площею 281кв.м., що розташовані в м.Шепетівка, проспект Миру, 46; витребувати на її користь у ПАТ «Комерційний банк «Надра» 24/100 частин приміщень магазину «Подолянка» з допоміжними приміщеннями, загальною площею 231кв.м.; ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 4/100 частин приміщень магазину «Подолянка» з допоміжними приміщеннями, загальною площею 49,9кв.м., а всього: 28/100 частин приміщень магазину «Подолянка», загальною площею 280,9 кв.м., що розташовані в м.Шепетівка, проспект Миру, 46, які вироком Славутського міськрайонного суду від 17.07.2003р. були звернені в дохід держави.

_______________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8

Доповідач Спірідонова Т.В. Категорія: 33

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 14 травня 2002 року Шепетівською міжрайонною прокуратурою проти неї було порушено кримінальну справу за ст. ст. 368 ч.3, 27 п.5 КК України. Вироком Славутського міського суду від 17 липня 2003 року її засуджено за ст.ст.27 ч.5, 368 ч.3 КК України із застосуванням ст.69 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини майна, без позбавлення права займати посади в органах державної влади. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на два роки. Вироком суду, який залишений без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 вересня 2003 року, постановлено передати в дохід держави 28/100 частин магазину «Подолянка», що знаходиться у м.Шепетівці по просп. Миру, 46, як майно, що нажите злочинним шляхом. У березні 2004 року вказаний вирок виконано в частині конфіскації майна та передано в дохід держави 28/100 частин магазину «Подолянка», який належав позивачу на праві приватної власності. Вироком Славутського міськрайонного суду від 01.10.2007 року постановлено виправдувальний вирок, який 6 серпня 2008 року ухвалою апеляційного суду скасований, з направленням справи на новий судовий розгляд. 26 березня 2009 року ухвалою Славутського міськрайсуду кримінальну справу направлено для проведення додаткового розслідування. 28 січня 2012 року старшим слідчим Шепетівської міжрайонної прокуратури винесено постанову про закриття кримінальної справи у звязку з недоведеністю участі ОСОБА_2 у вчиненні злочину. У звязку з незаконним притягнення до кримінальної відповідальності та незаконним засудженням позивачу завдано матеріальної шкоди звернуто в дохід держави 28/100 частин магазину «Подолянка», що належав їй на праві приватної власності. 25 березня 2004 року Шепетівським БТІ зареєстровано право власності на 28/100 частин магазину «Подолянка» за Шепетівською ОДПІ. Вказане майно вибуло з володіння проти волі позивача на підставі незаконно постановленого вироку від 17 липня 2003 року. Шепетівська обєднана державна податкова інспекція через Брокерську контору ПП «Промтехресурс» 05.04.2004 року уклала із ОСОБА_7 договір №5 купівлі продажу нерухомого майна, згідно з яким ОСОБА_7 придбав 28/100 частин магазину «Подолянка». В подальшому цей договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений не був. ВАТ КБ «Надра» 27.04.2007 року придбало за договором купівлі-продажу у ОСОБА_7 24/100 частин приміщення магазину. 18.01.2010 року ОСОБА_7 помер, а належні йому 4/100 частини приміщення магазину прийняли у спадщину ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Позивач зазначає, що повернення незаконно звернених в дохід держави 28/100 частин магазину «Подолянка» в натурі в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», є можливим, оскільки вказане майно вибуло із володіння держави в особі Шепетівської ОДПІ внаслідок нікчемного правочину. Оскільки при укладенні договору купівлі-продажу №5 від 05.04.2004 року не було додержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Зазначений договір є недійсним за законом (нікчемним) і не створює юридичних наслідків, а тому 28/100 частин магазину «Подолянка» може бути повернуто в натурі.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, помилково не застосував норми матеріального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог і надав оцінку відповідності правочину нормам ст.234 ЦК України. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки в позові не заявлено вимогу про застосування наслідків фіктивного правочину. Звертає увагу, що договір купівлі-продажу №5 від 05.04.2004 року, укладений між Шепетівською обєднаною державною податковою

інспекцією та ОСОБА_7, є недійсним за законом (нікчемним) і не створює юридичних наслідків, а тому із врахуванням положень ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» 28/100 частин магазину «Подолянка» можуть бути повернуті їй в натурі.

Апелянт ОСОБА_2 повідомлена належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не зявилась.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.

Представник прокуратури Хмельницької області ОСОБА_9, заперечуючи проти апеляційної скарги, зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Інші учасники процесу повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не зявилися.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності (недійсності) договору купівлі-продажу №5 від 05.04.2004 року.

Проте, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог і надав оцінку відповідності договору купівлі-продажу №5 від 05.04.2004 року нормам ст.234 ЦК України.

Встановлено, що 14 травня 2002 року Шепетівською міжрайпрокуратурою відносно ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа за ст.ст. 368 ч.3, 27 ч.5 КК України.

Вироком Славутського міського суду Хмельницької області від 17.07.2003 року ОСОБА_2 було засуджено за ст.ст. 27 ч.5, 368 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією 1/4 частини майна, без позбавлення права займати посади в органах державної влади. На підставі ст.75 КК України її було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Крім того, вироком було постановлено передати в дохід держави 28/100 частин магазину «Подолянка», що знаходиться в м.Шепетівка, як майно, що нажите злочинним шляхом.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 вересня 2003 року зазначений вирок був залишений без змін.

16.09.2004 року ухвалою Верховного Суду України вирок Славутського міського суду Хмельницької області від 17 липня 2003 року та ухвала апеляційного суду Хмельницької області від 23 вересня 2003 року були скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

1 жовтня 2007 року вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_2 було виправдано за недоведенням її участі у вчиненні вищевказаних злочинів.

6 серпня 2008 року ухвалою апеляційного суду Хмельницької області вказаний вирок був скасований, а матеріали справи були направлені на новий судовий розгляд.

26 березня 2009 року ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області кримінальну справу направлено Шепетівському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.

28 січня 2012 року за наслідками проведеного додаткового розслідування слідчим Шепетівської міжрайонної прокуратури було винесено постанову про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 у звязку з недоведеністю її участі у вчиненні злочинів.

На підставі вироку Славутського міського суду Хмельницької області від 17.07.2003 року право власності на 28/100 магазину «Подолянка» було зареєстровано за Шепетівською обєднаною державною податковою інспекцією.

Шепетівська ОДПІ на підставі договору з приватним підприємством «Промтехресурс» від 17.04.2003 року передала 11.03.2004 року 28/100 частин магазину «Подолянка» даному підприємству для реалізації на прилюдних торгах.

Між ПП «Промтехресурс» та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 5 квітня 2004 року, відповідно до якого ОСОБА_7 придбав 28/100 частин магазину «Подолянка», загальною площею 217,1 кв.м. та частину підвалу даного магазину, площею 63,9 кв.м., за 137000грн. та за 7600грн. відповідно.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, з володіння, користування та розпорядження позивача вибуло внаслідок незаконної конфіскації та реалізації, майно у виді 28/100 частин приміщення магазину «Подолянка».

У подальшому, ОСОБА_7 27.04.2007 року продав 24/100 частин магазину «Подолянка» (від 28/100 частин), площею 231кв.м., ВАТ КБ «Надра», яке і на даний час є власником вказаної частини, інша частина приміщень (4/100) залишилась у власності ОСОБА_7

18.01.2010 року ОСОБА_7 помер, спадщину після його смерті у встановленому законом порядку прийняли ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1,2 ст.216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Апелянт ОСОБА_2 не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу №5 від 05.04.2004 року, а тому права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Норма ч.1 ст.216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Порядок повернення майна, конфіскованого в дохід держави судом, врегульовано Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994р. №266/94-ВР та Положенням «Про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого 4 березня 1996 року №6/5/3/41.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): майно, конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

Майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди. У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю (ч.ч.2,3,4 ст. 4 Закону).

Відповідно до ч. ч. 3, 16, 18 п. 14 Положення «Про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі, коли повернення майна в натурі неможливе, за рахунок підприємств, установ, організацій, яким воно було передано безоплатно, відшкодовується його вартість. У випадку, коли майно було передано за плату, питання відшкодування його вартості за вимогою громадянина вирішує фінансовий орган, якщо кошти за майно надійшли до державного бюджету, або інший орган, що одержав кошти за це майно. Якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний з прийнятим рішенням, він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

ОСОБА_7 були перераховані в рахунок придбаного майна до відділу Державного казначейства України у Шепетівському районі кошти в сумі 130140 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

Отже, кошти від продажу конфіскованого у позивачки майна, надійшли до державного бюджету України.

Наказом Державної фіскальної служби від 24.02.2016р. №175 Шепетівську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Хмельницькій області реорганізовано шляхом приєднання до Славутської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_7 придбали спірне майно на підставі цивільно-правових угод. Отже, на даний час конфісковане у позивача майно на зберіганні у Славутській ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області не перебуває, а тому відсутня можливість повернути його позивачу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року скасувати і ухвалити нове.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, прокуратури Хмельницької області, Славутської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/ ОСОБА_10

Судді: /підпис/ ОСОБА_11

/підпис/ ОСОБА_12

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова