Рішення № 65737936, 30.03.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/14410/15-ц

Провадження № 22-ц/792/586/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Грох Л.М.,

секретар Лапко А.В.

з участю : сторін, їх представників

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/14410/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності подружжя, розподіл майна подружжя, вселення, усунення перешкод у користуванні житлом.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом, який в подальшому уточнила, просила розподілити спільно нажите у шлюбі з ОСОБА_1 майно, визнавши за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, «В» м. Хмельницький, виділити ОСОБА_1 будівельні матеріали використані на будівництво житлового будинку самовільно побудованого на земельній ділянці № 175 в садівничому кооперативі «Лідія» у м. Хмельницькому, стягнути грошову компенсацію 140 397 грн., виділити ОСОБА_1 автомобіль ГАЗ 3110, 2000 року випуску, д/н НОМЕР_1, стягнувши з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ? його частини, на її користь в сумі 22 788,82 грн., стягнути з ОСОБА_1А, на її користь компенсацію вартості 1/2 частини металевого торгового контейнеру, розташованого на місці № 224 на ринку колективного підприємства «Спецбудмеханізація» по вул. Геологів, 7, м. Хмельницький, в сумі ? 13230 грн. залишивши його в користування відповідача. Зазначала, що з 6 жовтня 1990 року перебувала із відповідачем в зареєстрованому шлюбі в період якого було набуто майно яке вона просила поділити між ними. Відповідач добровільно його розподіл проводити відмовляється, усім набутим майном користується сам, доступу до нього позивач не має, у спірній квартирі відповідач змінив замки, а тому позивач позбавлена права користуватися житлом і просила суд усунути перешкоди в користуванні квартирою, шляхом її вселення.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 22 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_1, «В» м. Хмельницький, загальною площею 59,2 м. кв., житловою площею 36,8 м. кв.. Усунуто перешкоди в користуванні квартирою та вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1, «В» м. Хмельницький. Виділено ОСОБА_1 автомобіль марки ГАЗ 3110, 2000 року випуску, д/н НОМЕР_1 та _________________

Головуюча у першій інстанції ОСОБА_3 Провадження № 22-ц/792/ 586/17

Доповідач Костенко А.М. Категорія № 48

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості ? його частини в розмірі 22 788, 82 грн. Виділено ОСОБА_1 будівельні матеріали, використані на будівництво будинку на земельній ділянці № 175 у садівничому кооперативі «Лідія» у м Хмельницькому, та стягнуто з ОСОБА_1 грошову компенсацію половини їх вартості на користь ОСОБА_2 в сумі 140397 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість ? частини металевого контейнера, розташованого на торговому місці № 224 на ринку колективного підприємства «Спецбудмеханізація» по вул. Геологів, 7, в м. Хмельницькому в сумі 13320 грн.. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 31 січня 2017 року виправлено описку допущену у вступній частині та восьмому абзаці резолютивної частини рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 листопада 2016 року, виключивши із вступної частини рішення суду «заочне», вважаючи вірним такий порядок його оскарження «Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти діб з часу його проголошення, а стороні, яка не брала участі у розгляді справи протягом десяти діб з часу отримання його копії до Апеляційного суду Хмельницької області».

В апеляційній скарзі апелянт з рішенням суду не погоджується, просить його змінити здійснивши розподіл майна наступним чином : виділити ОСОБА_1 будівельні матеріали, використані на будівництво будинку на земельній ділянці № 175 у садівничому кооперативі «Лідія» та стягнути грошову компенсацію половини їх вартості на користь ОСОБА_2 в сумі 43 719 грн., а металевий контейнер, який розташований на торговому місці № 224 на ринку колективного підприємства «Спецбудмеханізація» по вул. Геологів, 7, м. Хмельницький, передати ОСОБА_2 та стягнути 13320 грн. на користь ОСОБА_1 Зазначав, що судом першої інстанції неповно зясовано усі обставини по справі, які мають для неї значення. Експертизу, призначену ухвалою суду від 25 січня 2016 року, проведено з порушенням, оскільки огляд будинку проведено за відсутності апелянта і відповідно висновок експерта може ґрунтуватися тільки на поверхневих складових будівництва, що в свою чергу не дає можливості реально оцінити ступінь готовності будинку до експлуатації та вартість затрат на будівельні матеріали. Як на підтвердження даних тверджень апелянт вказував, що надасть до суду документи, які визначають затратну частину на будівельні матеріали та покази свідків, які підтвердять процес будівництва. Вказував, що деяку частину роботи апелянт виконував самостійно і частина будівельних матеріалів була оплачена ним після розподілу майна. Крім того, судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що апелянт є безробітним, інвалід третьої групи, а тому не має можливості здійснювати торгівлю та подальшу експлуатацію металевого контейнера, який розташований на торговому місці № 224 на ринку колективного підприємства «Спецбудмеханізація» по вул. Геологів, 7, м. Хмельницький.

Рішення суду в частині визнання права власності позивача на ? частину спірної квартири, вселення позивача в дану квартиру, виділення у власність відповідача автомобіля та стягнення з відповідача на користь позивача компенсації ? частини автомобіля в апеляційному порядку не оскаржено.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в цій частині з наступних підстав.

У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 6 жовтня 1990 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Рішенням суду від 26 квітня 2016 року шлюб між ними було розірвано.

Під час перебування в шлюбі за спільні кошти подружжям за договором на дольову участь в будівництві житлового будинку було придбано у власність квартиру № 47 в будинку по вул. Озерній. 10/1 блок «В» в м. Хмельницькому та автомобіль марки ГАЗ 3110, 2000 року випуску, д. н. ВХ5155АН, вартістю станом на 2 березня 2016 року за висновком експерта-товарознавця 45577,64 грн.

Також під час перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти було придбано металевий контейнер для торгівлі, розташований на торговому місці № 224 на ринку колективного підприємства «Спецбудмеханізація» по вул. Геологів, 7 в м. Хмельницькому, вартістю згідно висновку експерта 26460 грн.

В період з 2012 по 2014 рік під час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя на земельній ділянці № 175 , що належить ОСОБА_1 та розташована в садівничому товаристві «Лідія» в м. Хмельницькому, було здійснено самочинне будівництво двоповерхового будинку без оформлення належного дозволу на його будівництво. На даний час вказаний обєкт незавершеного будівництва не прийнятий в експлуатацію, ступінь його готовності становить від 62 % до 89% в залежності від того, в якому стані перебувають конструкції всередині. Ринкова вартість будівельних матеріалів, використаних для будівництва даного будинку на час проведення експертизи складає 280794 грн..

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, висновками експертизи.

У відповідності до ст. ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено законом.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна подружжя, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням вимог Сімейного кодексу України обґрунтовано визнав частки сторін в спільному майні рівними і провів розподіл квартири, автомобіля та будівельних матеріалах самочинного будівництва відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи з засад розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги, що судово-будівельна експертиза проведений з порушенням, експертом не було взято до уваги, що деяку частину робіт апелянт проводив самостійно, частину будівельних матеріалів оплачував після розподілу майна, а тому даний висновок не може бути взятий до уваги як належний та допустимий доказ по справі, слід відхилити.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1ст.15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

У відповідності до ст. 150 Цивільного кодексу України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Однак, апелянт будь-яких клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи в суді першої інстанції не заявляв, доказів в спростування висновку експерт не надав.

Надані апелянтом видаткові накладні, квитанції, товарні чеки про придбання в 2012-2014 роках будівельних матеріалів ніяким чином не спростовують висновку експерта, оскільки з матеріали справи не вбачається чи були ці матеріали використані саме при будівництві спірного обєкту нерухомості, а якщо і використовувались, то в якому обємі. Також вказані документи не свідчать, що будівельні роботи виконував особисто апелянт. Крім того згідно вимог цивільного законодавства вартість майна подружжя при його поділі визначається на час розгляду справи про поділ майна, а не на час його придбання, що і було зроблено експертом.

Також, як вбачається з наданих апелянтом накладних, квитанцій, товарних чеків про придбання будівельних матеріалів дані матеріали були придбані в 2012-2014 роках, тобто під час перебування сторін в шлюбі до поділу майна, а не як зазначає апелянт після поділу майна подружжя. Сторони не заперечують, що вони припинили спільне проживання з квітня-травня 2015 року.

В той же час вирішуючи позовні вимоги позивача про поділ металевого контейнера для торгівлі, розташованого на торговому місці № 224 на ринку колективного підприємства «Спецбудмеханізація» по вул. Геологів, 7 в м. Хмельницькому,суд першої інстанції допустив порушенням норм матеріального права.

Так відповідно до ч. 2 ст. 183 Цивільного кодексу України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Спірний металевий контейнер саме є такою річчю, оскільки його поділ без втрати цільового призначення неможливий.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ст. 70 СК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Крім того, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції на вказані норми Закону та розяснення Пленуму Верховного Суду України уваги не звернув, не з'ясував чи вносилися на депозитний рахунок суду кошти ОСОБА_1, чи бажав він мати вказаний контейнер лише у своїй власності та відповідно виплатити позивачу компенсацію половини його вартості, чи спроможний він фінансово здійснити виплату такої компенсації, чи можливе користування контейнером спільно.

Як видно з апеляційної скарги апелянт не бажає мати у власності даний контейнер одноособово, не бажає сплатити позивачу компенсацію вартості ? частини контейнера, а навпаки просить суд саме на його користь стягнути компенсацію половини вартості контейнера, залишивши контейнер у власності позивача.

З огляду на вищевикладене, відсутність між сторонами згоди на сплату компенсації половини вартості контейнера одній з сторін, відсутність у сторін бажання набути одноособове право власності на контейнер, а також те, що контейнер є неподільною річчю в розумінні ст. 183 Цивільного кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині поділу металевого контейнера підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову частково, а саме визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на металевий контейнер для торгівлі, розташований на торговому місці № 224 на ринку колективного підприємства «Спецбудмеханізація» по вул. Геологів, 7 в м. Хмельницькому по 1/2 в ідеальних частках та залишення даного металевого контейнерау спільній частковій власності.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 22 листопада 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості ? частини металевого контейнера, розташованого на торговому місці № 224 на ринку колективного підприємства «Спецбудмеханізація» по вул. Геологів, 7 в м. Хмельницькому в сумі 13320 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя металевого контейнера, розташованого на торговому місці № 224 на ринку колективного підприємства «Спецбудмеханізація» по вул. Геологів, 7 в м. Хмельницькому, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним по ? частині металевого контейнера, розташованого на торговому місці № 224 на ринку колективного підприємства «Спецбудмеханізація» по вул. Геологів, 7 в м. Хмельницькому, в ідеальних частках без його реального поділу і залишати даний контейнер у їх спільній частковій власності.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) А.М. Костенко

Судді (підписи) Р.С. Гринчук

ОСОБА_4

Згідно з оригіналом ОСОБА_5