Вирок № 65737306, 03.04.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2017 Справа №607/1536/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010004093 від 12 грудня 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого:

*24 січня 2001 року за ч.2 ст.140 КК України Тернопільським міськрайонним судом до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік.

*27 липня 2004 року за ч.2 ст.190 КК України Тернопільським міськрайонним судом до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

*25 травня 2006 року за ч.2 ст. 186 КК України Тернопільським міськрайонним судом до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.

*21 квітня 2010 року за ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ст.353 КК України Тернопільським міськрайонним судом до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

*21 травня 2013 року за ч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України Тернопільським міськрайонним судом до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

*30 травня 2014 року за ч.2 ст.185, ч.4 ст. 70 КК України Тернопільським міськрайонним судом до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Звільнений 03 червня 2016 року по відбуттю строку,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_9, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю прокурора Гульовської О.Г.

потерпілих ОСОБА_4

ОСОБА_5

законного представника

потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7

ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_2

ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

На початку листопада 2016 року близько 08.00 год. ОСОБА_2, який перебував у дворі будинку, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, підійшов до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 та сказав, що коли він виходив із маршрутного таксі став йому на ногу та порвав кросівок і почав змушувати відшкодувати йому завдані збитки. На пред'явлені вимоги, потерпілий ОСОБА_4 відповів, що він не має грошових коштів. Після чого обвинувачений ОСОБА_2 підійшов до потерпілого та почав обшукувати його по кишенях. Виявивши у лівій кишені штанів потерпілого ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 250 грн., відкрито проти волі потерпілого, викрав їх. Із викраденим майном обвинувачений ОСОБА_2 з місця вчинення правопорушення втік, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 250 грн.

Крім цього, 11 грудня 2016 року близько 14.20 год. обвинувачений ОСОБА_2, який перебував у дворі будинку, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Київська 3а, разом із обвинуваченим ОСОБА_3, підійшов до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 зі спини. Після чого обвинувачений ОСОБА_2 поставив свою руку на плече потерпілого ОСОБА_4 і, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, обернув його до себе обличчям. Продовжуючи свої дії обвинувачений ОСОБА_2 лівою рукою зловив потерпілого ОСОБА_4 за праве плече, і утримуючи останнього, правою рукою, почав обшукувати по кишенях. Виявивши у лівій кишені штанів потерпілого ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 29 грн., відкрито викрав їх. У цей час обвинувачений ОСОБА_3 застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а саме долонею лівої руки наніс один удар у ділянку обличчя потерпілого ОСОБА_4, від отримання якого він відчув фізичну біль та прикрив обличчя долонями рук. Після чого обвинувачений ОСОБА_3 із лівої кишені куртки відкрито викрав мобільний телефон марки «Lenovo» модель «А369і» вартістю 661 грн., в якому знаходилася картка пам'яті торгової марки «MicroCD» на 8 Gb вартістю 95 грн. та два стартові пакети оператора мобільного зв'язку «МТС» вартістю 10 грн. кожен на загальну суму 20 грн. Із викраденим майном обвинувачені ОСОБА_2 із ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втекли, чим завдали неповнолітньому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 805 грн.

Також, 11 грудня 2016 близько 21.00 год. обвинувачений ОСОБА_2, який перебував у дворі будинку, за адресою м. Тернопіль, вул. Київська, 10, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 інваліда II групи, та сказав щоб той дав йому грошові кошти. Після того, як потерпілий ОСОБА_9 відмовився надавати ОСОБА_2 грошові кошти, він підійшов до потерпілого та почав обшукувати його по кишенях. Виявивши у лівій зовнішній кишені куртки потерпілого ОСОБА_9 гаманець, обвинувачений ОСОБА_2 забрав його, відкрив та із вказаного гаманця відкрито викрав грошові кошти у сумі 28 грн. Виявивши у вказаному гаманці банківські картки, обвинувачений ОСОБА_2 погрожуючи застосуванням насильства потерпілому ОСОБА_9, змусив його піти до банкомата з метою зняття грошових коштів із банківських карток. Після чого обвинувачений ОСОБА_2 разом із потерпілим ОСОБА_9 підійшли до банкомата ПАТ «Приват Банк», що знаходиться поблизу критого ринку «Оріон» по вул. 15 Квітня в м. Тернопіль та перебуваючи поблизу банкомату ОСОБА_2, самостійно витягнув із гаманця банківську картку ПАТ «Приват Банк» видану на ім'я потерпілого ОСОБА_9, вставив її у банкомат та погрожуючи застосуванням насильства яке не є небезпечним для життя і здоров'я - спричиненням тілесних ушкоджень, змусив потерпілого ввести пін-код банківської картки. Продовжуючи свій умисел обвинувачений ОСОБА_2 зняв із банківської картки потерпілого ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 100 грн. Із викраденим майном обвинувачений ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 128 грн.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що дійсно в один із днів листопаду 2016 року, а саме зранку, він знаходячись за адресою м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, підійшов до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 та сказав тому, що коли він виходив із маршрутного таксі став йому на ногу, у звязку із чим почав змушувати відшкодувати йому завдані збитки. В подальшому він підійшов до потерпілого та виявивши в кишені його одягу грошові кошти у сумі 250 грн., відкрито проти волі потерпілого, викрав їх.

Також, 11 грудня 2016 року коли він разом із ОСОБА_3 перебували у дворі будинку, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Київська, підійшли до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 зі спини. Після чого він утримуючи потерпілого за руку, почав обшукувати його по кишенях. Виявивши в одній із кишень штанів грошові кошти у сумі 29 грн., він забрав їх. У цей час ОСОБА_3 наніс один удар у ділянку обличчя потерпілого ОСОБА_4, після чого відкрито викрав мобільний телефон потерпілого.

Крім цього, 11 грудня 2016 перебуваючи в дворі будинку, за адресою м. Тернопіль, вул. Київська, 10, він підійшов до потерпілого ОСОБА_9 та сказав щоб той дав йому грошові кошти, на що той відмовився, на що він почав обшукувати його по кишенях. Виявивши у одній із кишень гаманець, він його забрав, відкрив та із вказаного гаманця відкрито викрав грошові кошти у сумі 30 грн. Також він виявив у вказаному гаманці банківські картки, після чого погрожуючи застосуванням насильства потерпілому ОСОБА_9, змусив його піти до банкомата з метою зняття грошових коштів із банківських карток. Підійшовши до одного із банкоматів він вставив банківську картку в банкомат та погрожуючи спричиненням тілесних ушкоджень, змусив потерпілого ввести пін-код банківської картки, після чого зняв із банківської картки потерпілого ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 100 грн. Просить суд, враховуючи визнання вини, щире каяття та повне відшкодування завданої шкоди, суворо його не карати.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що коли він разом із ОСОБА_2 перебували в дворі будинку, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Київська 3а, він нанісши удар рукою в обличчя потерпілого ОСОБА_4, із кишені його куртки відкрито викрав мобільний телефон марки «Lenovo», який в подальшому здав в ломбард. Просить суд, враховуючи визнання вини, щире каяття та повне відшкодування завданої шкоди, суворо його не карати та не позбавляти волі.

Обвинувачений ОСОБА_2 визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, зясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, зясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачені та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства.

Також, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що помякшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінальних правопорушень, повне відшкодування завданої шкоди потерпілим. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд не вбачає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який є раніше не судимим, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що помякшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінальних правопорушень, повне відшкодування завданої шкоди потерпілому. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає.

За таких обставин суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, яке визначене санкцією статті обвинувачення. Однак, за наявності декількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, суд вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України та призначити обвинуваченому ОСОБА_2 за вказаною статтею покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті обвинувачення, у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Окрім цього, суд приймаючи до уваги вищенаведені обставини, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, що передбачене санкцією статті оббвинувачення. Однак, за наявності декількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, суд вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 за вказаною статтею покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті обвинувачення, у виді позбавлення волі.

В той же час, враховуючи наведене, з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що помякшують покарання обвинуваченого, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Також суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України обовязки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що помякшують покарання.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, продовжений судом до 07 квітня 2017 року, продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, тобто до 02 червня 2017 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 слід рахувати з моменту його затримання, тобто з 12 грудня 2016 року.

На підставі п.1 ч.5 ст.72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_2 слід зарахувати термін його попереднього увязнення з 12 грудня 2016 року по дату ухвалення вироку включно, тобто по 03 квітня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 52/17-22 від 23 січня 2017 року в сумі 1057,20 грн., яку суд вважає слід стягнути з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах у користь держави, оскільки вказані витрати виникли у звязку із проведенням експертиз в межах даного кримінального провадження. Окрім цього суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_2 слід стягнути в користь держави вартість проведеної дактилоскопічної експертизи № 1.4-3/17 від 17 січня 2017 року від 24 січня 2017 року в сумі 770,35 грн., яка проведена в межах даного кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження, а саме: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, продовжений судом до 07 квітня 2017 року, продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, тобто до 02 червня 2017 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 слід рахувати з моменту його затримання, тобто з 12 грудня 2016 року.

На підставі п.1 ч.5 ст.72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_2 зарахувати термін його попереднього увязнення з 12 грудня 2016 року по дату ухвалення вироку включно, тобто по 03 квітня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обовязки:

- періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути в рівних частинах із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 52/17-22 від 23 січня 2017 року в сумі 1057,20 грн. в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Стягнути з ОСОБА_2 процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи № 1.4-3/17 від 17 січня 2017 року від 24 січня 2017 року в сумі 770,35 грн. в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Апеляціяна вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді

Головуючий суддяОСОБА_10