Ухвала суду № 65737149, 30.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1319/5548/12 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/783/1112/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Ф.

Категорія: 44

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Павлишина О.Ф.,

суддів Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,

секретар Іванова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 листопада 2016 року у справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, третя особа Львівське комунальне підприємство «Житловик - С», Львівська міська рада, Виконавчий комітет Львівської міської ради, про виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено. Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради 107,30 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 ОСОБА_3

В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції не встановив на підставі належних і допустимих доказів правові підстави, на яких ОСОБА_2 і члени його родини проживають у будинку, а також на підставі яких Сихівська районна адміністрація ґрунтує свої позовні вимоги. Звертає увагу на те, що суд взяв до уваги в якості доказів і поклав в основу рішення пояснення невідомих представників позивача і представника виконавчого комітету, які не були допитані в якості свідків. Стверджує, що визначення кімнат будинку площею 10-12 кв.м. квартирами і на цій підставі визнання ОСОБА_2 як особу, що займає дві квартири і виселення його з третьої суперечить вимогам Житлового кодексу України. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Оскільки в судове засідання не з"явились особи, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України слід проводити без участі останніх та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

Рішенням виконкому Львівської міської ради № 139 від 09.03.2007р. «Про надання гуртожитку для проживання сімей на вул. Угорській, 2 статусу житлового будинку і передача його у власність територіальної громади м. Львова» гуртожитку для проживання сімей ВО «Полярон» на вул. Угорській, 2 надано статус житлового будинку. На підставі ухвали Львівської міської ради №721 від 29.03.2007 р. будинок №2 по вулиці Угорській, прийнятий у власність територіальної громади м. Львова від ВО «Полярон».

Статтею 58 Житлового кодексу України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Як вбачається із довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки №87 від 12.01.2012р. у квартирі №56 вказаного будинку зареєстрованих осіб немає, а відповідач ОСОБА_2 проживає в ній без реєстрації; із довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки №1364 від 04.06.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 займає 3 кімнати № 54,55,56 у будинку на вул. Угорській, 2 у м. Львові, в яких проживають, окрім нього, дружина, донька та син без реєстрації; згідно даної довідки зареєстрованим є лише відповідач ОСОБА_2 у квартирі № 54 у будинку на вул. Угорській, 2, що у м. Львові. Актами складеними комісією ЛКП «Новий Львів» від 17.01.2012р., стверджується, що у спірній квартирі проживає відповідач ОСОБА_2, йому вручалось попередження про необхідність звільнення самовільно зайнятої квартири, однак від підпису та одержання такого він відмовився та квартиру № 56 на вул. Угорській, 2 у м. Львові не звільнив.

Відповідно до ч.3 ст.116 Житлового кодексу України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Враховуючи зазначені положення, а також відсутність ордера на вселення відповідача у спірну кімнату, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що останній зайняв спірну квартиру самоправно, а тому підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Посилання в апеляційній скарзі, що визначення кімнат будинку площею 10-12 кв.м. квартирами і на цій підставі визнання ОСОБА_2 як особи, що займає дві квартири і виселення його з третьої суперечить вимогам Житлового кодексу України, є безпідставним, так як доказів щодо визнання незаконними рішень Львівської міської ради не подано, як і не подано доказів про набуття права користування спірною квартирою №56.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 02 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Павлишин О.Ф.

Судді : Мікуш Ю.Р.

ОСОБА_4