Рішення № 65736810, 28.03.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3980/16-ц

Провадження № 2/456/670/2017

РІШЕННЯ

іменем України

28 березня 2017 року

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бораковського В. М. ,

за участю секретаря Проців І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Будинкоуправління №1 м. Стрий КЕВ м. Львова до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за неоплату послуг з утримання будинку та прибудинкових територій, зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Будинкоуправління №1 м. Стрий КЕВ м. Львова про визнання недійсним договору про надання житлово-комунальних послуг та визнання незаконним нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

встановив:

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач за первинним позовом Будинкоуправління №1 м. Стрий КЕВ м.Львова покликається на те, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі БУ №1 м. Стрий КЕВ м. Львова. В квартирі №31 даного будинку проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Між позивачем та відповідачем встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг і відповідачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Однак, оплата цих послуг здійснюється невчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.12.2016р. становить 2534,79 грн.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 покликаються на те, що БУ №1 послуги виконували невчасно і не в повному обсязі. Дані послуги та їх вартість не узгоджені з ними. Відповідач не має укладених з ними цивільно-правових договорів. Більш того, відповідач навіть не намагався укласти з ними договір, оскільки не вчиняв жодних дій для цього. В судовому порядку БУ №1 також не зверталося до них з вимогою про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Розрахунки витрат на послуги з утримання будинків не відповідають дійсності і суперечать чинному законодавству. Загальна площа їхньої квартири складає 50,5 кв.м. Тарифи відповідач розраховує по загальній площі 52,42 кв. м., при цьому приписуючи майже 2 кв.м.

В судовому засіданні представник позивача Будинкоуправління №1 м.Стрий КЕВ м.Львова уточнені позовні вимоги підтримала, покликаючись на викладені в первинному позові обставини, зустрічний позов не визнала, суду пояснивши, що заборгованість ОСОБА_2, ОСОБА_3 виникла за період з червня 2013р. по листопад 2016р. З червня 2013р. по вересень 2014р. вони проводили оплату за надані послуги, у зв'язку з чим строк позовної давності переривався, тому просить поновити строк позовної давності та задоволити позовні вимоги, а в задоволені зустрічного позову відмовити. Оскільки такі є безпідставні.

Відповідач ОСОБА_2 від свого імені та будучи представником відповідача ОСОБА_3, позов Будинкоуправління №1 м. Стрий КЕВ м. Львова не визнала, підтримала зустрічний позов, покликаючись на викладені в ньому обставини, суду пояснивши, що Будинкоуправління №1 подає недостовірні договори, строк дії яких пройшов. Раніше вона здійснювала оплату послуг, а тепер цього не робить, бо Будинкоуправління №1 не надає їй жодних послуг. Просить застосувати позовну давність, оскільки часткова оплата, яку вона здійснювала, і на яку покликається представник Будинкоуправління №1, не є визнанням нею боргу, оскільки оплата проведена послуги які фактично надавались, а вона заперечує проти нарахувань, які позивачем не надавалися.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Будинкоуправління №1 м.Стрий КЕВ м.Львова підлягають до часткового задоволення, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підстав.

ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить на праві спільної часткової в рівних долях власності квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 29.04.1998р. та довідкою БУ №1 м.Стрий КЕВ м.Львова МО України №1450 від 05.12.2016р.

Положенням про фінансово-господарську діяльність Будинкоуправління №1 м.Стрий КЕВ м.Львова МО України, затвердженого 17.09.2014р., передбачено, що основним завданням Будинкоуправління №1 є збереження житлового Фонду, що знаходиться в його віданні у справному стані, подальше підвищення його благоустрою, безперебійної роботи інженерного обладнання житлових будинків, комплексне обслуговування об'єктів, прибирання будинків і промислових об'єктів, управління нерухомим майном за винагороду, а також створення нормальних житлово-побутових умов для проживаючих (п.3). На утримання будинків і прибудинкових територій між будинкоуправлінням і мешканцем житлових будинків МО України, на ім'я якого видано ордер або право власності укладається договір у відповідності дотримання норм ЖК України (п.10). Капітальний ремонт житлового фонду МОУ Будинкоуправління не здійснює (п.13).

Будинкоуправління №1 м.Стрий КЕВ м.Львова МО України є землекористовувачем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул.С.Бандери,44а, що підтверджується інформацією про грошову оцінку земельної ділянки Управління Держкомзему у м. Стрий Львівської області від 28.01.11. №70-446 та довідкою про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці від 30.01.2003р. №105.

Розрахунком витрат на послуги з утримання будинку та прибудинкової території Будинкоуправління №1 м.Стрий КЕВ м.Львова МО України в м. Стрий по вул. Бандери,44а визначено перелік послуг, які здійснює БУ №1, та їх вартість.

Будинкоуправлінням №1 укладені наступні договори: про постачання електричної енергії від 17.07.2006р. та додаткова угода до договору від 11.12.2014р.; про виконання робіт згідно Положення про службу «059» від 03.11.2008р.; про санітарно-профілактичні, протиепідемічні послуги (профдезроботи) від 02.01.2014р., 25.11.2014р., 29.04.2015р., 04.01.2016р., 04.01.2017р.; про випробовування опору ізоляції та вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах від 17.02.2011р., 17.11.2014р.

За період з серпня 2013р. по листопад 2016р. згідно актів виконаних робіт Будинкоуправлінням №1 в будинку АДРЕСА_1 виконано: улаштування покрівель рулонних скатних з матеріалів, що наплавляються, із застосуванням газоплавлених пальників; загальний огляд систем тепло- та водопостачання (зварювальні роботи в місцях протікання води); прокладання трубопроводів каналізації з поліетиленових труб.

23.07.2014р. згідно рішення ВК Стрийської міської ради Львівської області №169 та 18.05.2016р. згідно рішення ВК Стрийської міської ради Львівської області №118 тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для БУ №1 корегувалися.

З уточненого розрахунку боргу ОСОБА_2, яка є власником квартири АДРЕСА_2, вбачається, що борг ОСОБА_2 перед Будинкоуправлінням №1 станом на 01.12.2016р. становить 2534,79 грн. (заборгованість за період з червня 2013р. по листопад 2016р. включно).

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 14.02.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2016 року в справі за позовом Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Будинкоуправління №1 м. Стрий КЕВ м. Львова до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 борг за надані комунальні послуги 1332 грн. 19 коп.

Даним судовим рішенням встановленні наступні обставини: відповідачі у справі, не визнаючи борг, покликаються на те, що будь якого договору з Будинкоуправлінням №1 та КЕЧ району на обслуговування будинку і прибудинкової території вони не укладали, фактичних послуг з обслуговування житла позивач їм не надавав, поточні ремонти приміщень загального користування проводяться самими мешканцями будинку за власні кошти. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, сам відповідач в суді першої інстанції підтвердив той факт, що не бажав підписувати даний договір, хоча у відповідності до п.1 ч. 3. ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» це є його обовязком, а не правом. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. 6 ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19, 20 Закону №1875-ІV від 24 червня 2004 року.

Також, як вбачається із змісту цього рішення, цивільна справа, в якій ухвалено дане рішення, розглядалася Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ, який, повертаючи її на новий розгляд до суду першої інстанції вказав на те, що сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги, оскільки обов'язок власників квартир (квартиронаймачі), що являються споживачами житлово-комунальних послуг, вносити квартирну плату та плату за обслуговування і ремонт будинків щомісяця установлений відповідно п.5 ч.3 ст.20 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМУ від 24.01.2006 року.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг (ст. 3).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.ч.1, 4 ст. 32 Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Згідно ч.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Відповідно до ч.6 даної статті Закону заборгованість власників квартир по укладених угодах, пов'язаних з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг, стягується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Системний аналіз положень ст.ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК України дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов'язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими і питання щодо належного виконання відповідних зобов'язань, житловим законодавством не регулюється.

Натомість, відповідно до частини першої статті 1 ЦК України особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.

З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону - Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - зміни до ЦК України (відповідно до вимог ст. 4 ЦК України) Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акту цивільного законодавства.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За змістом ч.3 ст. 10 та ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Частина 3 ст. 61 ЦПК України визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (від 29 червня 2004 року №1906-IV), чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

§ 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (відкрита для підписання 4 листопада 1950 року, набула чинності 3 вересня 1953, ратифікована Україною 17.07.1997р.) гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру

Позовна давність тісно пов'язана із принципом правової визначеності (principle of legal certainty), який, у свою чергу, є «одним із фундаментальних аспектів верховенства права». Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на призначення позовної давності, пов'язуючи його із необхідністю забезпечити правову визначеність. Як зазначає ЄСПЛ, строки позовної давності «слугують декільком важливим цілям, зокрема вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавнених вимог, яким було б важко протистояти, і запобігають несправедливості, що могла б виникати, якби суди мусили ухвалювати рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які вже могли б стати ненадійними й неповними з плином часу». Така мета слідує із принципу верховенства права, проголошеного в Преамбулі Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.5 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 16 листопада 2016 року, розглянувши справу №6-2469цс16. ВСУ зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Крім цього, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 9 листопада 2016 року, розглянувши справу №6-1457цс16. ВСУ зазначив, що За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним судом України 09.11.2016р. при розгляді справи №6-2170цс16.

Дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що Будинкоуправління №1 м. Стрий КЕВ м. Львова надає послуги з утримання будинку та прибудинкових територій по вул. Ст.Бандери,44а в м. Стрий Львівської області. Власниками квартири №31, яка знаходиться в даному будинку, є ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а зареєстровані та проживають в цій квартирі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, зважаючи на положення ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», є споживачами цих послуг.

Наведені Будинкоуправлінням №1 причини пропущення строку позовної давності суд вважає необґрунтованими та неповажними, а покликання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на застосування строку позовної давності підставним, виходячи з наступного.

Позивач Будинкоуправлінням №1 просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 борг в сумі 2534,79 грн., який утворився за період з червня 2013р. по листопад 2016р. включно. Відповідачі з червня по грудень 2013р., з лютого по липень 2014р. та у вересні 2014р. проводили часткові оплати за послуги, що вбачається з наданого БУ №1 уточненого розрахунку боргу, який відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 не заперечувався, тому його правильність судом під сумнів не ставиться. Такі дії відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 позивач Будинкоуправління №1 розцінює як дії, що свідчать про визнання ними боргу, тому в зазначені періоди відбувалося переривання строку позовної давності. Однак з такою позицією суд не погоджується, оскільки плата за житлово-комунальні послуги нараховується та повинна проводитись споживачами (виконання споживачами зобов'язання) щомісячно. Виконання зобов'язання відповідачами передбачається у вигляді періодичних (щомісячних) платежів, однак споживач (боржник ОСОБА_3.) вчиняла дії (проводила оплату), що свідчать про визнання лише певної частини такого платежу. Крім цього, суд враховує мотиви та зміст, який відповідач ОСОБА_2 вкладала в ці платежі, вважаючи, що вона оплачує лише ті послуги, які реально надавалися Будинкоуправлінням №1, а не за всі послуги в цілому, тому такі дії ОСОБА_2 не свідчать про визнання нею боргу та не переривають строк позовної давності.

Таким чином, позивач Будинкоуправління №1 надає послуги з утримання будинку та прибудинкових територій по вул. Ст.Бандери,44а в м. Стрий, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримують ці послуги, що породжує у цих сторін відповідні права та обов'язки. В свою чергу, обов'язки сторонами повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, іншими актами цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України), а з огляду на вимоги ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Зважаючи на вимоги ст. 11 ЦПК України, період, заборгованість за який підлягає стягненню з відповідачів, складає: з січня 2014р. по листопад 2016р. включно. При цьому, суд враховує нараховані суми за місяць (квартплату) за мінусом сум проведених оплат відповідачем ОСОБА_2 згідно уточненого розрахунку, тому суд вважає, що позовні вимоги Будинкоуправління №1 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за неоплату послуг з утримання будинку та прибудинкових територій підлягають до задоволення частково, в сумі 2353,14 грн.

Суд не бере до уваги обґрунтування відповідача ОСОБА_2 про відсутність укладеного між сторонами договору як на обставину, що свідчить про незаконність нарахування Будинкоуправління №1 боргу за житлово-комунальні послуги, оскільки відсутність договору на надання цих послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі. Крім цього, дані обставини були встановлені в рішенні колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 14.02.2017р., тому зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Будинкоуправління №1 м.Стрий КЕВ м.Львова суд вважає необґрунтованим та безпідставним і таким, що задоволенню не підлягає.

Понесені позивачем Будинкоуправлінням №1 м. Стрий КЕВ м. Львова документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 88 ЦПК України та з урахуванням ставок судового збору, які діяли на момент звернення Будинкоуправлінням №1 м. Стрий КЕВ м. Львова з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 68 ЖК України, ст.ст.208, 322, 627, 628, 630, 640-642 ЦК України, ст.ст. 7, 16, 19-21, 24, 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», суд -

вирішив:

Позовні вимоги Будинкоуправління №1 м. Стрий КЕВ м. Львова задоволити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Будинкоуправління №1 м. Стрий КЕВ м. Львова (ЗКПО 24968031, МФО 325796, р/р 26009301103533 Стрийське відділення ВАТ «Ощадбанк» 6311 м. Стрий) заборгованість за неоплату послуг з утримання будинку та прибудинкових територій в розмірі 2353 (дві тисячі триста п'ятдесят три) грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Будинкоуправління №1 м. Стрий КЕВ м. Львова сплачений судовий збір по 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. з кожного (всього 1378 грн.)

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Будинкоуправління №1 м. Стрий КЕВ м. Львова відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Головуючий-суддя В. М. Бораковський