Постанова № 65736600, 23.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 березня 2017 р. №820/6651/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

суддів: Старосєльцевої О.В., Спірідонова М.О.,

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_3 патрульної поліції у містах Краматорську та Слов'янську простягнення заробітної плати та моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: стягнути з Департаменту патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в містах Краматорську та Слов'янську на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у сумі 9810 грн. та моральну шкоду у сумі 25000 грн.; покласти оплату судових витрат на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що вона з грудня 2015 року проходить службу в ОСОБА_3 патрульної поліції в містах Краматорську та Слов'янську на посаді інспектора патрульної поліції. За період з липня по листопад 2016 року відповідачем безпідставно не виплачувалась ОСОБА_1 премія у загальному розмірі 9810 грн. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними та необґрунтованими, оскільки, вона сумлінно проходить службу, дисциплінарних проступків не скоювала, службових розслідувань щодо порушення службової дисципліни по відношенню до позивача не проводилось, стягнень за вказаний період не має.

Позивач у судовому засіданні підтримала доводи уточненої позовної заяви та наполягала на задоволенні позовних вимог. Окрім того, зазначила, що вона є матір'ю одиночкою, позбавлення її премії порушує як її права та права дитини.

Представник відповідачів - Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_3 патрульної поліції у містах Краматорську та Слов'янську, позов не визнав, вказав, що преміювання співробітників патрульної поліції здійснюється відповідно до ОСОБА_4 про ОСОБА_3 патрульної поліції в містах Краматорську та Слов'янську Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції №991 від 14.05.2015 року, відтак позовні вимоги позивача безпідставні та необґрунтовані.

У судовому засіданні представник відповідачів просив суд прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що з грудня 2015 року позивач - ОСОБА_1, проходить службу в органах Національної поліції України на посаді інспектора патрульної поліції ОСОБА_3 патрульної поліції в містах Краматорську та Слов'янську.

Позивач стверджує, що починаючи з липня 2016 року Департамент патрульної поліції безпідставно щомісячно зменшував їй розмір преміювальної нагороди, а саме: у липні 2016 року на 500 грн., у серпні 2016 року на 1000 грн., у вересні 2016 року на 3000 грн., у жовтні 2016 року на 3000 грн., у листопаді 2016 року на 2310 грн. Всього на 9810 грн.

Вказане підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником відповідачів.

Не погодившись зі спірними діями відповідачів, що полягають у зменшенні розміру премії, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Перевіряючи на відповідність закону спірного рішення відповідача, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь органів державної влади та управління викладені законодавцем в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 8 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 9 КАСУ передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Україна є демократичною, правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3, частина друга статті 6, частини перша, друга статті 8 Конституції України).

Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 1, частини перша, друга, четверта, шоста, сьома статті 43 Основного Закону України).

Як зазначив Конституційний Суд України, право на працю є природною потребою людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом (абзац третій підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 29 січня 2008 року N 2-рп/2008).

Наведені конституційні гарантії щодо реалізації права на працю, відповідно, поширюються і на публічну службу.

Правові та організаційні засади регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту, зокрема преміювання, визначається Кодексом законів про працю України, Законом України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР, ОСОБА_4 про преміювання поліцейських Департаменту патрульної поліції та структурних підрозділів патрульної поліції, затвердженого наказом начальника Департаменту патрульної поліції 14.12.2015 року №60, ОСОБА_4 про ОСОБА_3 патрульної поліції в містах Краматорську та Слов'янську Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції №991 від 14.05.2015 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці", встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Частиною 3 статті 2 Закону України "Про оплату праці" зазначено, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно пунктів 2.3 та 2.4 ОСОБА_4 про преміювання поліцейських Департаменту патрульної поліції та структурних підрозділів патрульної поліції, затвердженого наказом начальника Департаменту патрульної поліції 14.12.2015 року №60, начальники структурних підрозділів патрульної поліції (заступники начальника), начальники управлінь, самостійних відділів, секторів департаменту патрульної поліції до 20 числа поточного місяця подають до ОСОБА_3 кадрового забезпечення Департаменту патрульної поліції списки на преміювання поліцейських.

Зазначені списки затверджуються начальником Департаменту патрульної поліції.

Поліцейські можуть бути позбавлені премії в повному обсязі за невчасне (неналежне) виконання покладених на них обов'язків, правил внутрішнього трудового розпорядку, порушення службової дисципліни виключно в порядку та на умовах, передбачених Дисциплінарним статутом.

Пунктом 2.5 вищевказаного положення №60 зазначено, що зменшення розміру чи позбавлення поліцейського премії в повному обсязі в кожному окремому випадку оголошується в наказі начальника департаменту патрульної поліції і повідомляється поліцейським під розписку.

Пунктом 4 ОСОБА_4 про преміювання поліцейських Департаменту патрульної поліції та структурних підрозділів патрульної поліції, встановлено умови зменшення або позбавлення розміру премії, зокрема: у разі несвоєчасного виконання та/або неналежної організації виконання в установлені строки завдань поліцейськими, начальники органів структурних підрозділів патрульної поліції, начальники управлінь, самостійних відділів, секторів Департаменту патрульної поліції мають право зменшувати розмір премії.

Зменшення розміру (позбавлення) премії поліцейських, які не забезпечили своєчасного виконання покладених на них обов'язків, не виконали хоча б один з показників преміювання або допустили порушення службової дисципліни зазначаються в наказі Департаменту патрульної поліції і погоджуються із Заступниками Департаменту патрульної поліції відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

Начальник Департаменту патрульної поліції має право позбавляти поліцейського премії повністю або частково за: невихід на службу без поважних причин; уживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) у службовий час; прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння); порушення статутних правил несення служби у добовому наряді або під час патрулювання; порушення вимог законів та інших нормативно правових актів щодо зі збереження державної таємниці; порушення службової дисципліни; скоєння аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини поліцейського під час виконання ними службових обов'язків, чи злочинів (командиру та іншим посадовим особам, які не вживали заходів для запобігання аваріям, подіям і злочинам); порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до псування спеціальної техніки й озброєння, пошкодження майна, інших матеріальних збитків, а також завдали шкоди здоров'ю поліцейським або інших осіб.

Поліцейські позбавляються премії в повному обсязі або частково виключно і той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі оформлюється наказом начальника Департаменту патрульної поліції на підставі поданих за командою до 20 числа кожного місяця списків про виплату (позбавлення повністю або частково) премії підлеглим поліцейським. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії (повністю або частково) зазначаються конкретні причини, які стали підставою для нього. Забороняється позбавляти премії поліцейських протягом кількох місяців за одне допущене порушення.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 в містах Краматорську та Слов'янську ДПП подавалися списки на преміювання поліцейських з відмітками про зменшення розміру премії.

Так, згідно списку на преміювання поліцейських за липень 2016 року (а.с.162-163) ОСОБА_1 зменшено розмір премії на 500 грн. за невиконання законних наказів командира роти та неявку на службу, що підтверджується рапортом інспектором 2 роти УПП м.Краматорськ та Слов'янськ ДПП. (а.с.163).

Відповідно до списку на преміювання поліцейських за серпень 2016 року (а.с.165-166) позивачу зменшено премію у розмірі 1000 грн., за систематичне порушення службової дисципліни та недбале ставлення до своїх службових обов'язків, а саме невиконання наказів керівництва, небажання працювати на лінії та низький рівень професійних знань, що підтверджується рапортом т.в.о. командира батальйону УПП в м.Краматорську та Слов'яську. (а.с.167).

Згідно списку на преміювання поліцейських за вересень 2016 року (а.с.168-163-9) ОСОБА_1 зменшено розмір премії на 3000 грн. за незнання нормативної бази та відмову від відвідування планових навчань, що підтверджується рапортом інспектором 2 роти УПП м.Краматорськ та Слов'янськ ДПП. (а.с.170).

Списком на преміювання поліцейських за жовтень 2016 року (а.с.171-172) позивача позбавлено частини премії у розмірі 3000 грн. за незаконну відсутність на службі, що підтверджується рапортом командира 2 роти батальйону УПП в м.Краматорськ та Слов'янськ. (а.с.173).

За листопад 2016 року інформація щодо зменшення розміру премії позивача ОСОБА_3 патрульної поліції у містах Краматорську та Слов'янську до Департаменту патрульної поліції не надавалась та відповідно з довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 не утримувалась, що підтверджується списком на преміювання поліцейських за листопад 2016 року. (а.с.174-175)

Щодо посилань позивача на необізнаність утримання премії з заробітної плати, суд зазначає, що УПП в м.Краматорську та Слов'янську повідомляло ОСОБА_1 про зміни в її грошовому забезпеченні, однак остання відмовлялася від підпису документів, що свідчать про таке ознайомлення. Вказане підтверджується відповідними записами в графі "підпис про ознайомлення" в списку на преміювання поліцейських.

Аналізуючи списки на преміювання та додані до них рапорти, в яких чітко описується характер порушення службових обов'язків позивача, суд не знаходить жодних порушень з боку відповідачів ОСОБА_4 про преміювання поліцейських Департаменту патрульної поліції та структурних підрозділів патрульної поліції при визначенні розміру премії ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, в ході судового розгляду не знайшла підтвердження факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, зокрема, неправомірного зменшення розміру премії, а тому, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Окремо суд зазначає, що накази про преміювання та депреміювання позивачем не оскаржені, на час розгляду справи є чинними.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Департаменту патрульної поліції та ОСОБА_3 патрульної поліції у містах Краматорську та Слов'янську моральної шкоди у сумі 25000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з пунктом 9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем під час розгляду справи не доведено суду наявність моральної шкоди, її розмір та причинний зв'язок між діями відповідачів та моральною шкодою.

Отже, позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_3 патрульної поліції у містах Краматорську та Слов'янську про стягнення заробітної плати та моральної шкоди - відмовити

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 30 березня 2017 року.

Головуючий суддя Панченко О.В.

СуддіСтаросєльцева О.В

ОСОБА_5