Постанова № 65736395, 03.04.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 квітня 2017 р. №820/5684/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

1-го представника позивача - ОСОБА_1,

2-го представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№18)" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№18)", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 64 - 68), просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року № НОМЕР_1 видане Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивачем зазначено, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 21 липня 2016 року № НОМЕР_1, неправомірно застосував до підприємства як суб'єкта правопорушення суму штрафних (фінансових) санкцій (25%, 50% та 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету), визначену положеннями статті 127 Податкового кодексу України.

Представники позивача вважають, що підприємство (податковий агент) порушило норми податкового законодавства лише в частині строків сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого при виплаті заробітної плати працівникам підприємства, штрафна санкція за яке передбачена положеннями ст. 126 Податкового кодексу України (10% та 20% погашеної суми податкового боргу).

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданих до суду письмових запереченнях, вказавши, що в ході проведення податковим органом перевірки дотримання ДП "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18)" встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що підприємством на порушення вимог п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб за період з січня 2013 року по грудень 2015 року під час виплати підприємством суми оподаткованого доходу податок на доходи фізичних осіб перераховувався до бюджету несвоєчасно та не у повному обсязі, та на порушення пп. б п.176.2 ст. 176 ПК України, підприємством не повідомлено податкову інспекцію про доходи, виплачені самозайнятим особам за надані послуги та придбані товарно - матеріальні цінності, що і слугувало законною підставою для нарахування пені та застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених положеннями ст. 127 ПК України шляхом винесення податкового повідомлення - рішення від 21.07.2016 року № НОМЕР_1 на загальну суму 1 175 544,61 грн.

Представник відповідача вказав на обґрунтованість та законність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 21.07.2016 року № НОМЕР_1, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи та письмові заперечення проти позову, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач - Державне підприємство "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18)" (код ЄДРПОУ - 08680862), пройшов у встановленому законодавством порядку процедуру реєстрації та зареєстрований у якості юридичної особи виконавчим комітетом Харківської міської ради від 26.07.1995 року за № 1 480 120 0000 024301, що підтверджується копією Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 45).

У якості платника єдиного внеску 06.03.1991 року взято на облік в УПФУ (арк. акту перевірки 3, арк. справи 14).

Станом на 31.12.2015 року загальна чисельність працюючих на підприємстві склала 60 осіб, у тому числі за сумісництвом 3 особи (а.с. 18). Види діяльності позивача за КВЕД-2010: виробництво інших меблів (основний вид 31.09); виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; виробництво робочого одягу; виробництво взуття; механічне оброблення металевих виробів; вантажний автомобільний транспорт; надання послуг перевезення речей; постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с. 45).

Згідно довідки податкового органу про взяття на облік платника податків від 27.07.2012 року за №323, позивач з 28.08.1995 року за №72/1 знаходиться на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області в якості платника податку на доходи фізичних осіб (податкового агента) (а.с. 46).

Положеннями п.п.14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Зазначеній нормі кореспондує положення ст. 18 Податкового кодексу України, згідно з якими, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно плану - графіку проведень перевірок з 07 червня 2016 року та на підставі наказу на проведення перевірки Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області у відношенні ДП "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18)" була проведена планова документальна перевірка з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами проведеної перевірки Центральною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області складено акт перевірки від 30.06.2016 року за № 2471/20-30-13-04-00/08680862 "Про результати планової документальної перевірки ДП "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18)" (код 08680862) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року відповідно до переліку питань, затверджених планом перевірки юридичної особи (а.с. 12 - 25).

В ході розгляду справи судом встановлено, підтверджено наявними в ній матеріалами, що винесення щодо позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення обумовлене висновками податкового органу про те, що підприємством (податковим агентом) перераховано до бюджету несвоєчасно та не у повному обсязі суму податку на доходи фізичних осіб за період вересень 2012 року травень 2015 року.

На підставі акту перевірки від 30.06.2016 року за №2471/20-30-13-04-00/08680862 контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення за №0002971304 від 21.07.2016 року, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання з податків та зборів у загальному розмірі 1 175 554,61 грн. з яких: 1 001 776,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 173 777,81 грн. - сума пені (а.с. 31).

Згідно положень п.56.2 ст. 56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Позивач, скориставшись правом на оскарження рішень контролюючих органів, в досудовому порядку оскаржив податкове повідомлення - рішення №0002971304 від 21.07.2016 року шляхом звернення до Головного управління ДФС у Харківській області з письмовою скаргою від 28.07.2016 року № 3/9П/563 разом з додатками до неї (а.с. 36 - 39).

В обґрунтування скарги зазначив, що відповідальність за правопорушення, визначене статтею 127 ПК України може наставати лише у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обовязків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає грошове зобовязання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25%, 50% та 75% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області скаргу ДП "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18)" залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення Центральної ОДПІ - без змін (а.с. 40 - 44).

Як вбачається зі змісту адміністративного позову та додаткових пояснень (а.с. 55 - 58), позивач не заперечує наявності встановленого податковим органом факту порушення положень ПК України, проте не погоджується із застосуванням Центральною ОДПІ положень статті 127 ПК України та нарахуванню сум штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 1 001 776,80 грн., вказуючи на неоднозначне (множинне) трактування контролюючим органом прав та обов'язків позивача як платника податків.

Представник підприємства стверджував, що як платник податків (податковий агент) сплатив суму узгодженого грошового зобовязання зі сплати податку з доходів фізичних осіб, проте несвоєчасно, а відповідальність за порушення строків сплати (перерахування) податків передбачена ст. 126 ПК України, а не ст. 127 ПКУ.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу прийнятого спірного податкового повідомлення - рішення №0002971304 від 21.07.2016 року про застосування до підприємства штрафних санкцій, передбачених ст. 127 ПК України, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно п. 54.2 статті 54 ПКУ, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до положень п. 57.1 статті 57 ПК України, податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суд зазначає, що у висновках акту перевірки від 30.06.2016 року за №2471/20-30-13-04-00/08680862, контролюючим органом зазначено, що підприємством порушено п. 168.1.2 п.168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України - податок на доходи фізичних осіб за період вересень 2012 року - травень 2015 року, підприємством під час виплати оподаткованого доходу або якщо оподаткований дохід нараховувався підприємством, але не виплачувався та податок, підлягав перерахуванню до бюджету у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду, перераховано до бюджету несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку із чим відповідно до вимог ст. 102, ст. 129 ПК України підприємству було нараховано до сплати до бюджету пені, розмір якої визначено п.п. 129.1.2 та п. 129.4 ПК України у сумі 173 777,81 грн. (арк. акту перевірки 14).

Окрім того, мотивувальна частина акту перевірки містить посилання на те, що в ході проведення перевірки відображення у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку та щодо дотримання обов'язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) контролюючим органом встановлено порушення вимог пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме: не повідомлено податкову інспекцію про доходи, виплачені самозайнятим особам за надані послуги та придбані товарно - матеріальні цінності (арк. акту перевірки 8) (а.с. 19).

Зі змісту акту перевірки також випливає, що в ході проведення контролюючим органом перевірки питань щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету підприємством (позивачем) податку на доходи фізичних осіб встановлено, що на порушення вимог п. 168.1.2 п. 168.1 статті 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, податок на доходи фізичних осіб за січень 2013 року - грудень 2015 року, підприємством під час виплати оподаткованого доходу податок з доходів фізичних осіб до бюджету перераховувався не у повному обсязі (додаток 2 до акту).

Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що підприємством (відповідачем по справі) на порушення вимог п. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 статті 168 ПК України, податок на доходи фізичних осіб за січень 2013 - грудень 2015 року, підприємством під час виплати оподаткованого доходу, податок з доходів фізичних осіб перераховано до бюджету несвоєчасно та не у повному обсязі (а.с. 20).

У наданих до суду письмових поясненнях представники позивача зазначили, що підприємство фактично здійснювало нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати працівникам.

Відповідно до пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп.168.1.2 п.168.1 та п.168.3 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Так, положеннями п.п. "б" п.176.2 ст. 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані в т.ч. подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Як зазначено представником відповідача у письмових запереченнях та підтверджено матеріалами справи, за період січень 2013 року - грудень 2015 року за даними податкової перевірки платник податку нарахував суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 630 614,66 грн., тоді як перераховано податку на доходи фізичних осіб у значно меншому розмірі - 939 310,22 грн.

Тобто, на кінець перевіряємого періоду залишок неперерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб складав 1 656 453,66 грн.

Представники позивача не надали до суду будь яких доказів своєчасної сплати (перерахування) підприємством до бюджету сум утриманого ним податку на доходи фізичних осіб за період, який перевірявся (платіжні документи, розрахункові документи, ін.).

Таким чином, на момент проведення перевірки та винесення спірного податкового повідомлення рішення, позивач, ДП "Підприємство Холодногірської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№18)" частково сплатив суму податку на доходи фізичних осіб та з порушенням строків за відповідний період.

З огляду на викладне, твердження позивача в частині визначення податковим органом порушень спростовуються наявними матеріалами справи та встановленими судом фактичними обставинами справи.

З приводу застосування контролюючим органом до підприємства розмірів штрафних санкцій (25%, 50% та 75%), передбачених положеннями ст. 127 ПК України, суд зазначає наступне.

Матеріали справи також містять копії додатків №1, №2 та №3 до акту перевірки, а саме:

- розрахунок штрафної санкції за своєчасно не перерахований податок на доходи фізичних осіб (за період липень 2013 року грудень 2015 року);

- розрахунок пені за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб (за період липень 2013 - грудень 2015 р.р.);

- реєстр своєчасно неперахованих сум податку на доходи фізичних осіб (за період січень 2013 - грудень 2015 р.р.) (а.с. 26 30, 32 35).

Суд зазначає, що у розрахунку штрафної санкції за своєчасно не перерахований податок на доходи фізичних осіб (а.с. 26 28) контролюючим органом зазначено про нарахування підприємству сум штрафних санкцій за період з липня 2013 року по грудень 2015 року (включно) у загальному розмірі 1 001 776,80 грн., передбачених положеннями статті 127 ПК України.

Відповідно до статті 127 Податкового кодексу України (в редакції від 01.07.2016 року, яка діяла на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення), ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу. Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Тобто, зі змісту положень вказаної статті випливає, що розмір штрафних (фінансових) санкцій за вчинення відповідного порушення визначається (обчислюється) виходячи із кількості вчинених порушень платником податків (податковим агентом) протягом певного періоду часу.

Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 ПК України, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання, та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Таким чином, у разі виявлення під час проведення контролюючим органом однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) сум податку до або під час виплати ним доходу на користь іншого платника податку, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень протягом встановленого строку (одне, два, три і більше), застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачених статтею 127 Податкового кодексу України 25%, 50% та 75%.

З розрахунку штрафної санкції вбачається, що за перевіряємий період контролюючим органом виявлено, що підприємство неодноразово порушувало податкове законодавство в частині ненарахування, неутримання, несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб, в результаті чого за перше порушення (з 23.07.2013 року) до підприємства застосовано суму штрафної санкції у розмірі 25% суми податку, що підлягало нарахуванню та/або сплаті до бюджету податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, за друге порушення, вчинене повторно протягом 1095 днів з дати першого (з 31.07.2013 року) у розмірі 50%, та надалі за період з 09.08.2013 року по 30.12.2015 року (вкл.) у розмірі 75% (аналогічні дії, вчинені платником податків (підприємством) протягом 1095 днів втретє та більше).

Отже, твердження позивача в частині неправомірного застосування до нього контролюючим органом сум штрафних санкцій передбачених положеннями статті 127 ПК України не відповідають фактичним обставинам справи.

З приводу застосування до позивача пені (ст. 129 ПК України) та визначення строків її застосування до підприємства, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень підпункту 129.1.1 та 129.1.3 п. 129.1 статті 129 ПК України, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Згідно розрахунку пені (додаток 3 до акту), контролюючим органом на суму податкового боргу підприємства нараховано пеню за ставкою НБУ 7,5 % за період з 10.07.2013 по 30.12.2015 року у загальному розмірі 173 777,81 грн. (а.с. 29-30).

Як зазначено в розясненнях Державної фіскальної служби України від 04.03.2016 року № 7837/99-99-17-01-02-17, у разі встановлення за результатами документальної перевірки несплати податковим агентом у визначений строк податку на доходи фізичних осіб, контролюючим органом нараховується пеня на суму заборгованості. При цьому нарахування пені закінчується останнім днем періоду, що перевірявся, зазначеним у наказі на проведення перевірки, включно.

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Положеннями ст. 114 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом до підприємства (позивача) застосовано суму штрафної санкції та пені за період липень 2013 року грудень 2015 року (включно).

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що жодних інших доказів на підтвердження неправомірності прийнятого контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 21 липня 2016 року № НОМЕР_1 представник позивача до суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких підстав, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року № НОМЕР_1, прийняте на підставі акту документальної планової перевірки від 30.06.2016 року за № 2471/20-30-13-04-00/08680862 ґрунтується на приписах чинного податкового законодавства, є законним та обґрунтованим, та не підлягає скасуванню.

За встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку про відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2016 року № НОМЕР_1, прийнятого на підставі акту документальної планової перевірки від 30.06.2016 року за № 2471/20-30-13-04-00/08680862, що дає суду підстави для відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування правового акту індивідуальної дії.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а тому підлягають залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№18)" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04.04.2017 року.

Суддя Полях Н.А.