Постанова № 65735573, 30.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м.Житомир справа № 806/299/17

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Бекон" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2016 р. №0005011204, №0005021204,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Бекон" звернулося до суду з позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0005011204 від 27.07.2016, №0005021204 від 27.07.2016. В обгрунтування позову зазначає, що за результатами камеральної перевірки підприємства Житомирська ОДПІ склала акт перевірки №3573/12-04 від 17.06.2016. Перевіркою встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов"язання з податку на прибуток за 2015 рік, визначеного п.57.1, ст.57 ПК України. На підставі акту перевірки, Житомирська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0005011204 від 27.07.2016, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 28547 грн. та №0005021204 від 27.07.2016, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 4000 грн. Позивач вважає протиправними такі рішення, оскільки у 2015-2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб"єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами КПК України. Крім того, грошове зобов"язання з податку на прибуток за 2015, згідно декларації №9276263978 від 28.02.2016, граничним строком сплати не пізніше 10.03.2016 було частково погашене у строк, а саме, перша сплата була 10.03.2016, а залишок був погашений 14.06.2016. Вважає, що зобов"язання було погашено у визначений законом строк. Отже, вважає, що висновки акту перевірки є безпідставними, а спірні рішення суперечать вимогам п.31 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України. Тому, просить скасувати такі рішення.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях. В обгрунтування заперечень зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені за результатами камеральної перевірки податкової звітності ТОВ "Еко-Бекон", якою встановлено порушення термінів сплати грошового зобов"язання з податку на прибуток, протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України. Вважає такі рішення правомірними, оскільки суму визначену у податковій декларації з податку на прибуток №9276263978 від 28.02.2016, граничним строком сплати не пізніше 10.03.2016, було повністю погашено 14.06.2016. Тобто, порушено строк сплати податку на прибуток. Вважає безпідставними посилання позивача на п.31 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки вказаною нормою не передбачено звільнення від штрафних санкцій у разі несплати узгоджених сум грошового зобов"язання протягом строків, визначених кодексом. Тому, просить відмовити у позові.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2016 Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ "Еко-Бекон" з податку на прибуток за 2015 рік, за результатами якої складено акт перевірки №3573/1204 від 17.06.2016.

Перевіркою встановлено порушення платником податків терміну сплати грошового зобов"язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України в сумі 182736 із затримкою від 20 до 76 календарних днів.

За результатами перевірки Житомирською ОДПІ прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0005011204 від 27.07.2016, яким до позивача, за затримку на 76 календарних днів сплати податку на прибуток у розмірі 142736,00 грн., застосовано штрафну санкцію у сумі 28547,00 грн. (20% погашеної суми боргу).(а.с.11)

- податкове повідомлення-рішення №0005021204 від 27.07.2016, яким до позивача, за затримку на 28 календарних днів сплати податку на прибуток у розмірі 40000 грн., застосовано штрафну санкцію у сумі 4000 грн. (10% погашеної суми боргу).(а.с.12)

Вказані рішення позивачем було оскаржено до Головного управління ДФС у Житомирській області.

За результатами оскарження, ГУ ДФС у Житомирській області прийнято рішення, яким:

скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 27.07.2016 №0005021204 про застосування штрафної санкції в астині 2000 грн., а в іншій частині - в сумі 2000 грн. без змін;

залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0005011204 від 27.07.2016 про застосування штрафної санкції в сумі 28547 грн.;

додатково застосовано штрафну санкцію в сумі 4000 грн. за несвоєчасну сплату податку на прибуток (20%). (а.с.13-15)

За результатами оскарження рішень Житомирської ОДПІ та ГУ ДФС у Житомирській області до ДФС України, останньою 27.09.2016 прийнято рішення №20872/6/99-99-11-03-01-25, яким залишено без змін рішення Житомирської ОДПІ, з урахуванням рішення ГУ ДФС у Житомирській області, а скаргу без задоволення. (а.с.16-18)

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи спірні рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

У відповідності до пп.. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (п. 46.1 ст. 46 ПК України).

Згідно зі п. 46.2 ст. 46 ПК України, платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

У відповідності до п. 137.1 ст. 137 ПК України, податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Абзацом першим п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 137.3 ст. 137 ПК України, відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в п. 57.1 1 ст. 57 та п. 141.4 ст.141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Еко-Бекон, на виконання вимог законодавства, подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств в електронній формі № НОМЕР_1 від 28.02.2016 за 2015 рік, у якій товариством визначено самостійно до сплати грошове зобов"язання у розмірі 182736,00 грн.(а.с.19-21)

Податкове зобов'язання за 2015 рік у загальній сумі 182736,00 грн. позивачем сплачено частинами, в такій послідовності: 10.03.2016 перераховано кошти в сумі 20000 грн.; 28.03.2016 сплачено - 20000 грн.; 30.03.2016 перераховано - 20000 грн; 31.05.2016 - сплачено 60000 грн.; 07.06.2016 - сплачено 30000 грн.; 08.06.2016 перераховано 16000 грн.; 14.06.2016 сплачено - 16736 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. (а.с.22-29).

Судом встановлено, що фактичними підставами застосування до позивача штрафних санкцій спірними рішеннями слугували висновки контролюючого органу про те, що Товариством суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік, визначену в податковій декларації №9276263978 від 28.02.2016 в розмірі 182736 сплачено із порушенням граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

При цьому, до такого висновку контролюючий орган дійшов за результатами проведеної камеральної перевірки підприємства щодо своєчасності сплати податку на прибуток за 2015 рік.

З даного приводу суд зазначає наступне.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Підчас камеральної перевірки перевіряються дані задекларовані у податковій звітності, однак її предметом не може бути дослідження своєчасності сплати платником податків податкових зобов'язань, оскільки дані висновки контролюючий орган може зробити лише за результатами документальної перевірки на підставі дослідження відповідних документів.

Суд зазначає, що своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів є предметом саме документальної перевірки, умови, порядок призначення та проведення якої суттєво відрізняються від камеральної перевірки.

Так, відповідно до пп. 75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків .

З аналізу наведених норм слідує, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають саме дані податкової звітності, а отже в акті за результатами проведення камеральної перевірки можуть бути зафіксовані лише встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

При проведенні камеральної перевірки податкових декларацій з податку на прибуток, регламентом встановлений вичерпний перелік порушень в результаті виявлення яких контролюючий орган має право складати саме акт камеральної перевірки. До такого переліку порушень не відноситься встановлення порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Підсумовуючи викладене, висновки обумовленого акту камеральної перевірки не можуть бути належними доказами щодо несвоєчасної сплати платником податків узгоджених зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що досліджуючи обставини декларування позивачем показників декларації, відповідач вийшов за межі обставин, які перевіряються під час камеральної перевірки, тобто відповідач діяв неправомірно.

На підставі викладеного, акт камеральної перевірки є доказом, здобутим із порушенням закону, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення, що, у свою чергу, є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, суд погоджується з посиланням представника позивача на введений у 2015-2016 роках мораторій на проведення будь-яких перевірок підприємств з обсягом доходу до 20 млн.грн.

Так, в пункті 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Отже, законодавець встановив імперативну заборону на проведення органами Державної фіскальної служби України перевірок суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній рік. При цьому, вказана заборона стосується будь-яких видів перевірок, тобто документальних, фактичних або камеральних.

Виключення з цієї заборони передбачені лише якщо суб'єкт господарювання має обсяг доходу понад 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік; перевірка проведена з дозволу Кабміну, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України; у випадку, якщо суб'єкт господарювання ввозить на митну територію України та/або виробляє та/або реалізує підакцизні товари (з 01 січня 2015 року).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно податкової декларації № НОМЕР_1 з податку на прибуток підприємств, сума загального оподатковуваного доходу, отриманого позивачем від провадження господарської діяльності за 2015 рік становить менше 20 мільйонів.

При цьому, ТОВ "Еко-Бекон" не підпадає під жодне виключення із заборони. Так, обсяг його доходів за попередній рік становить менше 20 мільйонів гривень, камеральна перевірка призначена не за заявкою суб'єкта господарювання, не за дозволом Кабінету Міністрів, не за рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, позивач також не здійснює операцій з підакцизними товарами і доказів протилежного відповідачем не надано.

В контексті наведеного суд відмічає, що камеральна перевірка ТОВ "Еко-Бекон" проведена відповідачем всупереч законодавчій забороні на її проведення.

Що стосується посилань представника позивача на недотримання відповідачем, при застосуванні штрафних санкцій, пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

ТОВ "Еко-Бекон" вважає, що податковим органом нараховані штрафні санкції та прийнято податкові повідомлення - рішення за порушення ними повноти сплати податку на прибуток за 2015 рік, що суперечить вимогам п. 31 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

В контексті наведеного суд відмічає, що в силу приписів п. 31 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2015 рік, Товариство не може бути притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу, згідно зі ст.126 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу не може вважатися обґрунтованим та законним, а тому спірне податкове повідомлення-рішення №0005011204 від 27.07.2016, яким до позивача, застосовано штрафну санкцію у сумі 28547,00 грн. (20% погашеної суми боргу) є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, що стосується податкового повідомлення-рішення рішення №0005021204 від 27.07.2016 суд зазначає наступне.

Вказаним рішення до позивача, за затримку на 28 календарних днів сплати податку на прибуток у розмірі 40000 грн., застосовано штрафну санкцію у сумі 4000 грн. (10% погашеної суми боргу).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні рішення податкового органу позивачем було оскаржено до Головного управління ДФС у Житомирській області.

За результатами оскарження, ГУ ДФС у Житомирській області прийнято рішення, яким:

скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 27.07.2016 №0005021204 про застосування штрафної санкції в частині 2000 грн., а в іншій частині - в сумі 2000 грн. без змін;

залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0005011204 від 27.07.2016 про застосування штрафної санкції в сумі 28547 грн.;

додатково застосовано штрафну санкцію в сумі 4000 грн. за несвоєчасну сплату податку на прибуток (20%). (а.с.13-15)

За результатами оскарження рішень Житомирської ОДПІ та ГУ ДФС у Житомирській області до ДФС України, останньою 27.09.2016 прийнято рішення №20872/6/99-99-11-03-01-25, яким залишено без змін рішення Житомирської ОДПІ, з урахуванням рішення ГУ ДФС у Житомирській області, а скаргу без задоволення. (а.с.16-18)

Відповідно до пп.60.1.2 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

На підставі п.60.3 ст.60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

В контексті наведеного суд відмічає, що податкове повідомлення-рішення у випадку скасування його контролюючим органом вважається відкликаним з дня прийняття рішення про скасування такої податкової вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками адміністративного оскарження, Житомирською ОДПІ винесено два нових рішення: №0006411204 від 03.10.2016, яким за затримку на 20 календарних днів сплати податку на прибуток у розмірі 20000 грн., зобов"язано сплатити штраф у сумі 2000 грн. та №00026101204 від 03.10.2016, яким за затримку на 38 календарних днів сплати податку на прибуток у розмірі 20000 грн., зобов"язано сплатити штраф у сумі 4000 грн. (а.с.43-44).

Таким чином, суд зазначає, податкове повідомлення-рішення №0005021204 від 27.07.2016, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 4000 грн., фактично є відкликаним, з огляду на що, будь-яких правових наслідків для позивача не несе, а тому відсутні підстави для його скасування.

Разом з тим, в ході розгляду справи, представником позивача було заявлено клопотання про те, щоб суд вийшов за межі позовних вимог відповідно до ст.11 КАС України та скасував податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ №0006411204 від 03.10.2016 та №00026101204 від 03.10.2016.

Так, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Аналіз вказаної процесуальної норми дає підстави для висновку, що вихід за межі позовних вимог є правом суду, а не його обов'язком.

Також слід зазначити, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 03.10.2016 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 про визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій, крім акту перевірки, фактично є рішення Головного управління ДФС у Житомирській області за наслідками оскарження попередніх рішень від 27.07.2016.

Однак, висновки Головного управління ДФС в Житомирській області, викладені в рішенні за результатами розгляду скарги не були предметом дослідження в даному процесі. Крім того, Головне управління ДФС у Житомирській області не є стороною у справі.

З огляду на що суд прийшов до висновку, про відсутність підстав вийти за межі позовних, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з окремим позовом про оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до приписів ст.ст.11,71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "Еко-Бакон" підлягає частковому задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2016 р. №0005011204.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України ,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 р. №0005011204.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 04 квітня 2017 р.