Ухвала суду № 65734828, 04.04.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/645/17 Номер провадження 22-ц/775/628/2017

Головуючий у 1 інстанції Хмельова С.М.

Доповідач Груіцька Л.О.

Категорія 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Груіцької Л.О.,

суддів: Осипчук О.В.,Соломахи Л.І.,

секретар Чуряєв В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», про відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю фізичної особи,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що він є батьком загиблого ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Вугільна Компанія «Краснолиманська» в період з січня 2014 року до 5.10.2016 року і працював гірником очисного забою V розряду. 25.10.2016 року у результаті нещасного випадку на ДП «ВК «Краснолиманська» його син загинув під час виконання трудових обов'язків. Позивач вважає, що загибеллю сина йому спричинена моральна шкода, яку повинне відшкодувати підприємство відповідач, а саме Державне підприємство «Вугільна Компанія «Краснолиманська».Унаслідок смерті сина позивач просив відшкодувати завдану йому моральну шкоду у сумі 200000 грн. за суттєві незворотні негативні зміни, які відбулися у його особистому житті.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 гривень, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з вказаним рішенням суду Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» подало апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, не повно з'ясовано обставини справи, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, зазначає, що суд першої інстанції :

- жоден із доводів Відповідача не врахував у своєму рішенні;

- не звернув уваги на те, що позивач не проживав разом однією сімєю з потерпілим;

- не виявив у чому полягає порушення законних прав Позивача з боку Відповідача та в чому полягає причинний зв'язок зі стражданнями Позивача;

- допустив однобічність та неповно дослідив обставини справи;

- у судовому рішенні не навів належних та допустимих доказів стосовно часу та зусиль необхідних для відновлювання попереднього стану Позивача, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках;

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник заперечували проти апеляційної скарги, просили суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився,надав заяву про розгляд справи без його участі. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що загиблий ОСОБА_3 є сином позивача (а.с.12) та перебував у трудових відносинах з відповідачем з січня 2014 року по 25.10.2016 року.

Відповідно до акту № 34 від 19 грудня 2016 року, за формою Н-1, про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, на ДП «ВК «Краснолиманська» стався нещасний випадок із ОСОБА_3.у результаті чого він отримав тілесні ушкодження та помер.

Акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з сином позивача, за формою Н5, затверджено начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області 19.12.2016 року. Наслідки нещасного випадку: смерть ОСОБА_3

Комісія з розслідування даного нещасного випадку обстежила місце, де стався нещасний випадок, провела опит осіб, причетних до даного нещасного випадку, ознайомилась з поясненнями свідків нещасного випадку, вивчила нормативно-технічну і організаційно-розпорядчу документацію, ознайомила з медичними висновком про характер травми потерпілого і прийшла до висновку, що відповідно до п. 15. «Порядку проведення розслідування ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011р. № 1232, нещасний випадок який стався із ОСОБА_3 - гірником очисного вибою дільниці з видобутку вугілля № 8 ДП «ВК «Краснолиманська», пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві і по ньому необхідно скласти акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (а.с. 23-32).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач є батьком померлого ОСОБА_2 Причиною смерті останнього є травма на виробництві, яку він отримав, працюючи у відповідача. Моральна шкода, яка вчинена йому смертю сина підлягає стягненню з роботодавця його померлого сина, а саме з відповідача. Розглядаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з принципів розумності та справедливості, врахував фактичні обставини справи, глибину, характер і тривалість страждань, ступінь вини відповідача.

Такі висновки суду є правильними.

За змістом ст.1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути компенсована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода,завдана смертю фізичної особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно зі стст.15, 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи.

Отже, право членам сім'ї померлого на компенсацію моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненої професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання, або трудового каліцтва і причинного зв'язку між смертю і трудовим каліцтвом, а тому правовідносини щодо компенсації моральної шкоди членам сім'ї померлого виникають лише після його смерті та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає компенсації, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Апеляційним судом встановлено, що позивач є батьком померлого ОСОБА_2, який за життя працював у відповідача гірником очисного забою V розряду.

25.10.2016 року у результаті нещасного випадку на ДП «ВК «Краснолиманська» син позивача загинув під час виконання трудових обов'язків, про що складено Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №34 від 19.12.2016 року.

Комісія з розслідування даного нещасного випадку обстежила місце, де стався нещасний випадок, провела опит осіб, причетних до даного нещасного випадку, ознайомилась з поясненнями свідків нещасного випадку, вивчила нормативно-технічну і організаційно-розпорядчу документацію, ознайомилася з медичними висновком про характер травми потерпілого і прийшла до висновку, що відповідно до п. 15. «Порядку проведення розслідування ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011р. № 1232, нещасний випадок який стався з гірником очисного вибою дільниці з видобутку вугілля № 8 ДП «ВК «Краснолиманська» ОСОБА_3, пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві (а.с. 23-32).

З цих підстав, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на компенсацію моральної шкоди від відповідача, у зв'язку зі смерю його сина, з цих підстав доводи апеляційної скарги, щодо того, що батько не має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю сина, оскільки не проживав разом з ним однію сім'єю не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.23 ЦК особа має право на компенсацію моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовуючи моральну шкоду вказував на те, що важко знайти слова, щоб передати увесь той жах, біль, який він як батько відчував, розуміючи, як саме загинула його дитина, він був заживо розчавлений.Смерть сина була раптовою і несподіваною. Загинув він у віці лише 33 років. Він був молодою і здоровою людиною, майже не хворів, бажав добре заробляти, щоб утримувати свою родину, але так рано знайшов свою смерть.Позивач вважав, що син проживе довге та щасливе життя, а через нещасний випадок його життя взагалі обірвалося. За життя син був позивачу підтримкою та опорою. Він був хорошим сином, уважним, турботливим. Загибеллю сина він позбавлений спокійної старості, за його життя він не думав, що в віці 56 років залишится без турботи з його боку. Він не молодіє з роками, стан здоров'я вимагає кращого, і не відомо, що буде далі. Невизначеність у майбутньому додає йому хвилювань, а відповідно і моральних страждань.Смертю найдорожчої людини позивачу заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає у втраті сина, моральних та фізичних стражданнях внаслідок цього, що призвело до попущення особистих життєвих та соціальних зв'язків, і змушує до здійснення додаткових зусиль по організації свого особистого життя. Позивач і досі знаходиться у пригніченому стані. Він втратив сина і ніхто не може його замінити.

Вирішуючи питання про суму моральної шкоди, суд першої інстанції керувався тим, що позивач зазнав душевних страждань у зв'язку зі смертю сина та розраховуючи розмір моральної шкоди виходив з принципів розумності та справедливості. Суд врахував фактичні обставини справи, глибину, характер і тривалість страждань, ступінь вини відповідача.

Такі висновки суду є законними і обґрунтованими, з цих підстав апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта у частині незгоди з рішенням суду, щодо стягнення моральної шкоди, оскільки на думку відповідача в матеріалах справи відсутні будь- які докази перенесених позивачем моральних страждань та спричинення у зв'язку з цим йому моральної шкоди, з наступного.

Померлий ОСОБА_2 є сином позивача. Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню; позивач позбавлений можливості матеріальної та моральної підтримки сина у подальшому своєму житті та старості; відновити попередній стан життя позивача неможливо,тому із засад розумності та справедливості, апеляційний суд вважає, що сума моральної шкоди, яку стягнув суд з відповідача є обґрунтованою та справедливою.

Не ґрунтуються на законі й доводи апеляційної скарги у частині того, що суд першої інстанції не врахував жоден із доводів Відповідача не виявив у чому полягає порушення законних прав Позивача з боку Відповідача та в чому полягає причинний зв'язок зі стражданнями Позивача,допустив однобічність та неповно дослідив обставини справи,у судовому рішенні не навів належних та допустимих доказів стосовно часу та зусиль необхідних для відновлювання попереднього стану Позивача, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках,оскільки у відповідності до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Приймаючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції встановив, що позивач є батьком померлого ОСОБА_2, який за життя працював у відповідача гірником очисного забою V розряду. 25.10.2016 року у результаті нещасного випадку на ДП «ВК «Краснолиманська» син позивача загинув під час виконання трудових обов'язків, про що складено Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №34 від 19.12.2016 року.

Стягуючи моральну шкоду, суд першої інстанції керувався тим, що позивач зазнав душевних страждань у зв'язку зі смертю сина та розраховуючи розмір моральної шкоди виходив з принципів розумності та справедливості. Суд врахував фактичні обставини справи, глибину, характер і тривалість страждань, ступінь вини відповідача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 6 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.О.Груіцька

Судді: О.В. Осипчук

Л.І. Соломаха