Постанова № 65734405, 03.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №337/5092/16-п Головуючий в 1 інст. Дубина Л.А.

Провадження №33/778/249/17 Доповідач в 2 інст. Булейко О.Л.

Категорія ст.124 КУпАП

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

3 квітня 2017 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області в складі судді Булейко О.Л., за участю представника ОСОБА_2 - адвоката Астафєва Г.В., представника ОСОБА_4- ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в місті Запоріжжі, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 (триста сорок) грн. у дохід держави. Стягнуто з останнього судовий збір,

встановив:

15 березня 2017 року до Апеляційного суду надійшли матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП із апеляційними скаргами ОСОБА_2 і потерпілої ОСОБА_4 (власника автомобіля, яким керував ОСОБА_2 і який було пошкоджено внаслідок ДТП).

Згідно з постановою суду, 12.12.2016 року о 14.10 год., ОСОБА_2, керуючи автомобілем БАЗ 22154 д.н. НОМЕР_2 на перехресті з круговим рухом по вул. Кияшко та вул. Таганській в м. Запоріжжі, у порушення вимог п.10.1 ПДР України, за якими перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, повертаючи ліворуч, не переконався, що це буде безпечним, в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Ауді д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6, який рухався зліва від транспортного засобу БАЗ. В наслідок ДТП автомобілі пошкоджено.

Суд дослідивши матеріали справи, надані докази, висновок експертного дослідження механізму зіткнення транспортних засобів №19 від 13.02.2017, вислухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_2, який визнав свою вину, дійшов висновку, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.10.1 ПДР України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України, оскільки надані докази підтверджували його вину.

Перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи викладені в клопотаннях і апеляційних скаргах, які ідентичні за змістом, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.269 КУпАП, потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Вирішуючи питання щодо поновлення строку оскарження постанови, суд враховує вимоги ст.289 КУпАП, відповідно до якої, в разі пропуску строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення з поважних причин, цей строк за заявою особи поновлюється апеляційним судом.

Як встановлено, суд першої інстанції справу розглянув без участі ОСОБА_4, остання в суд не викликалась.

У матеріалах справи відсутні відомості про потерпілих, як того вимагає ч.1 ст. 269 КУпАП. Відомості щодо ОСОБА_4, яка є власником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2, як потерпілої не вказані в протоколі і доданих до нього матеріалів.

ОСОБА_2, як особа яка притягається до адміністративної відповідальності, не заявляв про залучення ОСОБА_4 як потерпілої. ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не зазначає, через які обставини вона дізналася про оскаржувану постанову лише 03.03.2017, не вказує коли вона дізналася про ДТП, на яких підставах ОСОБА_2 керував належним їй автомобілем і чи повинен був у подібних випадках повідомляти власницю автомобіля про ДТП.

Розглядаючи клопотання ОСОБА_4, суд бере до уваги правові позиції ЄСзПЛ, який зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia)).

ОСОБА_4, ОСОБА_2, та їх представники не навели суду переконливих доказів того, того, що рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є незаконним та підлягає скасуванню.

Виходячи із вимог закону, у випадку коли строк на оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Закон покладає на суд обов'язок перевірити підстави поновлення строку на оскарження процесуального рішення, при цьому свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) рішення «Устименко проти України» (Ustymenko v. Ukraine).

Сам по собі факт того, що судом не була залучена до розгляду протоколу ОСОБА_4, не свідчить про незаконність рішення суду та необхідності поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Доводи ОСОБА_4 щодо того, що строк оскарження необхідно рахувати з 03.03.2017 (день коли копію оскаржуваної постанови отримав її представник), з огляду на те, що вона начебто не знала про вищевказану постанову, суд вважає безпідставними.

ОСОБА_2 стверджує, що він не отримував копії постанови суду. Між тим його доводи спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою (а.с.33), за якою він отримав копію постанови суду, а його доводи про те, що він підписав не читаючи цю довідку є непереконливими. ОСОБА_2 та його представник не заперечують проти того, що ОСОБА_2 судом був допитаний з приводу обставин справи, та був присутнім при оголошення судового рішення.

За твердженням ОСОБА_6 іншого учасника ДТП, одразу після ДТП ОСОБА_2 телефонував власнику автомобіля БАЗ 22154 і повідомляв про вказану подію, радився щодо своїх подальших дій в контексті цивільного страхування.

ОСОБА_6 підтвердив, що і він і ОСОБА_2 приймали участь в судовому засіданні суду першої інстанції, отримали копії рішення суду.

Приймаючи до уваги, що позиція ОСОБА_4 щодо результатів розгляду справи повністю збігається з позицією ОСОБА_2, суд вважає, що остання мала реальну можливість брати участь підчас розгляду справи, та в передбачені процесуальні строки подати апеляційну скаргу, тому суд не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження.

ОСОБА_2 в обґрунтування причин пропуску зазначив, що внаслідок події ДТП у нього погіршився стан здоров'я і він не міг вчасно подати апеляційну скаргу. На підтвердження цього надав копію медичної довідки.

Ці причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд вважає поважними, тому строк подачі апеляційної скарги. підлягає поновленню.

Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 по суті, слід зазначити наступне.

Апелянт посилається на те, що в порушення вимог ст.245 КУпАП, суд однобічно, неповно і необ'єктивно з'ясував обставини вказаної справи.

Відповідно до положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом першої інстанції рішення щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, прийнято на підставі досліджених і оцінених наявних у справі доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення, схеми ДТП, пояснення водіїв ОСОБА_2 і ОСОБА_6, акти огляду на стан сп'яніння. На стадії судового розгляду жодним із учасників процесу клопотань з приводу дослідження нових доказів не заявлялось. ОСОБА_2 при складанні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення був ознайомлений з правами передбаченими ст.268 КУпАП.

У протоколі ОСОБА_2 зазначив, що визнає себе частково винним, у судовому засіданні першої інстанції повністю визнав свою вину. Зауважень чи заперечень з приводу наявного висновку експерта не робив.

З огляду на те, що суд, у відповідності до вимог КУпАП позбавлений повноважень самостійно збирати докази і давати їм оцінку, тому доводи апелянта про те, що суд однобічно, неповно і необ'єктивне з'ясував обставини вказаної справи є надуманими.

Апелянтом заявлено клопотання про призначення комплексної судової авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи, яке не підлягає задоволенню, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованого відхилення їх місцевим судом.

ОСОБА_2 підчас розгляду справи місцевим судом клопотання про проведення експертизи не заявляв і наявний в матеріалах справи висновок експерта під сумнів не ставив

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для задоволення клопотання про призначення експертизи і задоволення апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не знайшов.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

клопотання потерпілої ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 із доданими до неї матеріалами повернути останній.

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити і поновити йому строк на апеляційне оскарження Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2017 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2017 року, щодо ОСОБА_2, за ст.124 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області О.Л. Булейко