Ухвала суду № 65733562, 31.03.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8658/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

суддів Дергачової Н.В., Монич О.В.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Машкаринець Т.М.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №22015070000000019 відносно: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22015070000000019 від 20.07.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 201 Кримінального кодексу України.

Відповідно до розпорядження № 885 від 17 жовтня 2016 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, матеріали справи підлягають повторному автоматичному перерозподілу у звязку з тим, що суддя Микуляк П.П. звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2016 року, головуючим суддею визначено ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Кримінального процесуального кодексу України, судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), суд вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд с початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій , які вже здійснювалися під час судового розгляду до зміни судді, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови дотримання таких вимог: сторони кримінального провадження, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальної дії, які вже були здійсненні судом до заміни судді; суддя, що змінив замінив суддю який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді.

З огляду на наведене, враховуючи незгоду з прийнятим попереднім судом процесуальним рішенням, а саме призначення обвинувального акту до судового розгляду, з урахуванням думки учасників процесу, прокурора, дане кримінальне провадження призначено до розгляду у підготовче судове засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просить суд призначити справу до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України.

Захисник та обвинувачений вважали за неможливе призначити справу до судового розгляду з тих підстав, що відсутній другий захисник, інша кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 за тими ж самими обставинами перебуває в провадженні апеляційного суду і зазначені справи необхідно обєднувати, а тому розгляд даного обвинувального акту є неможливим.

Вислухавши думку сторін по справі, перевіривши обвинувальний акт з додатками на відповідність вимогам КПК України, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт з додатками не відповідають вимогам КПК України, так як досудове слідство допустило істотні порушення вимог чинного законодавства України, в тому числі порушивши право обвинуваченого на захист.

Згідно з п. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, як повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Суд, при викладених обставинах вважає необхідним обвинувальний акт з додатками повернути прокурору з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обовязок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні, а у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути прокурору обвинувальний акт.

Згідно із приписом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 викладені лише неповні анкетні дані підозрюваного ОСОБА_3, фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування та правова кваліфікація кримінальних правопорушень, в якій містяться твердження про те, що ОСОБА_3 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

В той же час, зазначені відомості, у відповідності до положень ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, що не підтверджує доведеність винуватості на стадії досудового розслідування, а з урахуванням того, що у цьому процесуальному рішенні (обвинувальному акті) відсутнє слово «обвинувачується», - ОСОБА_3 фактично має статус підозрюваного.

Враховуючи, що в обвинувальному акті у кримінальному провадженні відсутнє формулювання обвинувачення, в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про те, що обвинувачення ОСОБА_3 за передбаченою законом процедурою, висунуте не було, оскільки воно, всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не міститься в обвинувальному акті.

Аналіз наведених норм КПК України вказує на те, що обвинувальний акт передається до суду і за допомогою саме цього документу ініціюється процес судового кримінального провадження стосовно певної особи, він дійсно виступає як акт обвинувального характеру, що має визначені законом процесуальні наслідки.

Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 3, ч. 4 ст. 110, ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт - це процесуальний акт - документ, у якому формулюється твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, який після його складання слідчим затверджується прокурором.

За обвинувальним актом, який міститься в матеріалах кримінального провадження ОСОБА_3 фактично, у визначеному законом порядку, не набув статус обвинуваченого, а тому було порушене його право на захист, оскільки не відомо від якого обвинувачення йому слід захищатись.

Відсутність обвинувачення суперечить принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 КПК України та практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті закону підлягає обовязковому застосуванню.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення ( рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Окрім того, Суд зазначає, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції ( зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Крім того, твердження в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_3 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, які містяться у викладених фактичних обставинах кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, за відсутністю формулювання обвинувачення, є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, як засади кримінального провадження, передбаченої ст.17 КПК України, яка випливає зі ст.ст.62, 129 п.3 Конституції України, п.2 ст.11 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків, вказаних у даній ухвалі суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 7, 8, ст.42, 94, 109, 291, 314-317, 369-372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр судових розслідувань за №12014070170000982 від 03.08.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КК України - повернути прокурору, який затверджував обвинувальний акт для усунення вищезгаданих порушень вимог КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя І.О. Шепетко

Судді Н.В. Дергачова

ОСОБА_6