Рішення № 65732971, 03.04.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/863/17

Провадження № 2/265/630/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 квітня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Адамової Т.С.,

за участю секретаря Федоровій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк») в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_3 посилалася на те, що відповідно до кредитного договору б/н від 24.11.2008 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року було змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», який є правонаступником усіх прав та обов'язків. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт, підписання даного Договору з боку відповідача є прямою і безумовною згодою щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком. При цьому, як вказує позивач ПАТ КБ «Приватбанк», відповідач ОСОБА_1 підписом у Заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складають між нею та банком договір.

Також позивач зазначив, що Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою».

Банк свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач ОСОБА_1 своєчасно не надала ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, тобто порушила зобов'язання за Договором. Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250,00 гривень + 5% від суми позову. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за Договором, у відповідача станом на 31.12.2016 року виникла заборгованість у розмірі 61668,93 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 8119,24 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом - 47424,98 гривень; заборгованість за пенею та комісією 2950,00 грн., а також відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг штраф (фіксована частина) - 250,00 гривень; штраф (процентна складова) 2924,71 гривень.

Просила суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 61668,93 гривень за кредитним договором б/н від 24.11.2008 року, а також судові витрати.

У відкрите судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з'явилася, надавши заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з'явилася за невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином, тому суд за наявності письмової згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, проте таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

24.11.2008 року відповідач ОСОБА_1., ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ЗАТ «ПриватБанку», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» (на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року) та отримала кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно п. 3.2 та п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, після отримання Банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість надання кредиту на платіжну картку. Клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт надає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складає між нею та позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до умов якого, правилами користування платіжною карткою відповідач зобов'язалася повернути наданий кредит, а також сплатити відсотки за користування ним.

Відповідно дост. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ч. 1ст. 509 ЦК Українивстановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями525,526 ЦК Українивизначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК України. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

В сенсі п.1 ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 цього кодексупередбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. При цьомуст. 599 ЦК Українивстановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Ст. 612 ЦК Українипередбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно достатті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Відповідно до п. 6.5. Умов і правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. 6.6 Умов і правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобовязань за Договором, на вимогу Банку виконати зобовязання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди Банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31.12.2016 року, ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором перед позивачем за сумою наданого кредиту в розмірі 61668,93 гривень, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 8119,24 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом - 47424,98 гривень; заборгованість за пенею та комісією 2950,00 грн., а також відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг штраф (фіксована частина) - 250,00 гривень; штраф (процентна складова) 2924,71 гривень.

Відповідно дост. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

14 жовтня 2014 року набрав чинностіЗакон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в статті 2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цьогоЗаконузобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 20 ч. 1 цього Розпорядження м. Маріуполь Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Проте 05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно зіст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України»затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Маріуполь Маріупольської міської ради.

Згідно даних Лівобережного районного відділу надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради Донецької області від 27 лютого 2017 року, відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно достатті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки на теперішній час м. Маріуполь згідно затвердженого переліку є територією, де проводилася антитерористична операція, то визначеніЗаконом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідача ОСОБА_1 і звільняє її від обов'язку по оплаті штрафів на користь ПАТ «Приват Банк», з урахуванням положеньст.5 ЦК Українитаст. 58 Конституції України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафів у розмірі 250,00 гривень та 2924,71 гривень не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи той факт, що суду не було надано доказів щодо належного виконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, то суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» підлягають задоволенню за виключенням нарахованих штрафів, як процентної складової, так і його фіксованої частини, внаслідок чого з відповідача на користь ПАТ КБ «Приват Банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 8119,24 гривень, сума заборгованості по процентам 47424,98 гривень, заборгованість за пенею та комісією 2950,00 грн., а всього 58494,22 гривень.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухваленорішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженісудові витрати. Якщопозовзадоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

На підставі зазначеного з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1517 грн. 63 коп. (1600*58494,22/ 61668,93).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,57,60,88,209,212-215,224-227 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 24.11.2008 року у розмірі 58494 (пятдесят вісім тисяч чотириста девяносто чотири) гривень 22 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» суму судового збору у розмірі 1517 (одна тисяча пятсот сімнадцять) гривень 63 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя