Ухвала суду № 65730675, 28.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/1017/17 Головуючий 1-ї інстанції Пілюгіна О.М.

Справа №635/6013/15-ц Доповідач Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Довгаль А.П.

суддів Коваленко І.П., Бездітко В.М.,

при секретарі Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Mitsubishi Pajero Sport 2.5 TD MT Invit комплектації S12, кольору X08, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний №АХ6008СК, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який оформлено довідкою-рахунком від 30.01.2015року серія ВІА №650500 ТОВ «ТФ КРУПЕЦЬ».

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що з 18 липня 1980 року вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу вони придбали вищевказаний автомобіль. Проте, 30.01.2015року ОСОБА_2 без її згоди продав спірний автомобіль ОСОБА_3, що, на її думку, є підставою для визнання цього договору купівлі-продажу недійсним.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_5 позов не визнала, заперечувала проти його задоволення та пояснила, що в провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться цивільна справа про поділ майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Предметом зустрічної позовної заяви є вимога ОСОБА_1 про поділ спірного автомобіля, тому якщо позивач вважає, що її права порушені, і при доведеності, що автомобіль продано відповідачем без її згоди, вказане майно або його вартість має враховуватися при поділі майна подружжя.

Відповідач ОСОБА_3 не зявився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 автомобіля Mitsubishi Pajero Sport 2.5 TD MT Invit комплектації S12, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний №АХ6008СК, оформлений довідкою-рахунком від 30.01.2015року серія ВІА №650500 виданої ТОВ «ТФ КРУПЕЦЬ».

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 121,80грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2016року рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді рішенням Харківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд зясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перелік підстав для визнання правочину недійсним є вичерпним і нормами діючого цивільного законодавства не передбачено недійсності правочину при відчуженні спільного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя і відсутність такої згоди сама по собі не є підставою для визнання недійсним договору, оскільки виходячи з положень ст.369 ЦК України і ч. 2 ст.65 СК України вважається, що при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном, віндіє за згодою другого подружжя.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 18 липня 1980 року, який, згідно свідоцтва про шлюб Серії ІІ-ВЛ №276590, було зареєстровано в Червонозаводському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №389.

Від даного шлюбу сторони мають двох дітей повнолітнього сина ОСОБА_6, 04.09.1998р.н. та неповнолітнього сина ОСОБА_7, 18.11.2000р.н.

Як свідчать матеріали справи, сторони у період шлюбу 21.06.2011року за договором купівлі-продажу №KF1001, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Техно-АРТ», придбали транспортний засіб - автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport 2.5 TD MT Invit, комплектації S12, номер кузова НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, державний №АХ6008СК, вартістю 268000,00грн. (а.с.5-10).

Також, у період шлюбу 30.01.2015року на підставі довідки-рахунку серії ВІА №650500, виданої ТОВ «ТФ КРУПЕЦЬ», відповідач ОСОБА_2 відчужив вказаний автомобіль громадянину ОСОБА_3 Вартість даного автомобіля на момент продажу становила 149800,00грн. Дані обставини підтверджуються відповіддю ГУ М,В,С України в Харківській області управління державтоінспеції №6859 від 10.07.2015року (а.с.26, 48).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26.06.2015року шлюб між цим подружжям було розірвано (а.с.80).

Частиною ч.3 ст.368 ЦК України та ч.1 ст.60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 61 СК України обєктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, одержані одним із подружжя.

Відповідно до положень ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частинами 1, 2, 4 ст.65 СК України встановлено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (ч.2 ст.369 ЦК України).

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана в письмові формі.

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 ЦК України, якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної діяльності; волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з правилом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Законодавством невстановленонедійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів зпідстави йоговідчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сімї майна.

Отже, відсутність письмової згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 12.10.2016року у справі №6-1587цс16.

Відповідно до розяснень, які містяться в п.п.22, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Таким чином, у разі не згоди одного із подружжя із діями щодо відчуження іншим спільного майна, сторона яка вважає, що такою угодою порушені її права має право звернутися до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя і вимагати стягнення компенсації за продане майно.

Як свідчать матеріали справи у провадженні Харківського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа №635/2263/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Предметом зустрічної позовної заяви є спірний автомобіль.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості вирішити питання щодо захисту своїх прав у вищезазначеному провадженні.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням вимог закону, колегія суддів не вбачає.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді