Рішення № 65730478, 27.03.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2034/6089/16-ц

Провадження № 2/635/401/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Березовської І.В.,

за участю секретаря судових засідань - Грищука Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, поділ майна, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду вище вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_3, з якою він перебував в зареєстрованому шлюбі з 26 серпня 1982 року по 13 вересня 2013 року, на підставі договору дарування належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

До реєстрації шлюбу зазначений житловий будинок знаходився в аварійному стані та потребував капітального ремонту, його площа була незначної. В період шлюбу він побудував прибудову та надвірні будівлі: гараж, 2 сараю, провів в будинок водопостачання та каналізацію, у дворі встановив колонку. В старій частині будинку замінив вікна, стіни, здійснив ремонт стелі, стіни обклав цеглою.

Тобто, майно дружини значно збільшилось у вартості внаслідок його трудових та грошових витрат.

Посилаючись на вказані обставини, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; виділити йому у власність дві кімнати площею 10,50 кв.м та 16,80 кв.м., гараж літ. «Е» та сарай літ. «Н»; підсобні приміщення: кухню, ванну кімнату , туалет, прихожу та веранду залишити у спільному користуванні. Стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. При цьому позивач пояснив, що належний відповідачу житловий будинок значно збільшився у вартості внаслідок його трудових та грошових витрат. Крім того, ремонт в будинку проводився за рахунок грошових коштів, який він заробив ще до реєстрації шлюбу.

Відповідач та його представник в судовому засіданні просили в позові відмовити, посилаючись на те, що позивачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 серпня 1982 року, який розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 вересня 2013 року.

Згідно інформацій КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» від 23 березня 2017 року, за матеріалами архівної справи за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1,на підставі договору дарування від 02 серпня 1963 року, р. № 2804, посвідченого Мереф»янською державною нотаріальною конторою. Станом на 1963 рік об'єкт нерухомого майна складався з основної частини дерев'яної обкладеною цеглою літ. «А-1», дерев'яної веранди літ. «а» загальною площею 82,60 кв.м, літньої кухні літ. «Б» з тамбуром літ. «б», сараю літ. «Е», погрібу «б», сараю літ. «Г», погрібу літ. «Д» та огорожі. У 1985 року до житлового будинку прибудовані прибудови літ. «А1-1, А2-1,А3-1», будівництво яких дозволено рішенням виконкому Мереф»янської міської ради від 13 травня 1986 року ОСОБА_4 та від 11 червня 1985 року ОСОБА_3 Веранда літ. «а» знесена. Прибудові прийнятті в експлуатацію згідно акту, затвердженому рішенням виконкому Мереф»янської міської ради від 10 лютого 1984 року наказ № 3 та 14 серпня 1990 року наказ № 8.

ОСОБА_3 побудувала прибудову літ. «А3-1» загальною площею 40,20 кв.м., веранду літ. «а3» загальною площею 12,20 кв.м., гараж «Е», кухню літ. «Б», навіс літ. «Т», сарай літ. «О». На підставі рішення Мереф»янської міської ради від 11 травня 1999 року, наказ № 9 переоформлено право власності на житловий будинок із видачею свідоцтв.

За архівними матеріалами станом на 31 грудня 2012 року право власності на зазначений спірний житловий будинок в БТІ зареєстровано в 51/100 частини за ОСОБА_3 та в 49/100 частинах за ОСОБА_4

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Таким чином, належна відповідачу частина спірного житлового будинку є її особистою приватною власністю.

За ч. 1 ст. 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для визнання роздільного майна спільним майном подружжя необхідно, щоб вартість роздільного майна в період шлюбу збільшилася істотно. Ця обставина має вирішальне значення. Тобто, в даному випадку підлягає порівнянню вартість майна до та після зроблених подружжям поліпшень. Якщо спір стосується житлового будинку, то до уваги беруться такі обставини, як капітальний ремонт, перевлаштування будинку, розбір старого та будівництво на його місці нового будинку тощо. Якщо ж у процесі сімейного життя подружжя здійснювало лише поточний ремонт житлового будинку або іншого майна, то це не дає підстав для визнання чайна спільним. У цьому випадку один з подружжя може вимагати лише відшкодування зроблених ним витрат. Таким чином питання про те, наскільки істотно збільшилася вартість спірного майна в період шлюбу, є визначальним при ухваленні судом рішення.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Так, звіт про оцінку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, виконаний КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації», на який посилаються позивач, як на підтвердження своїх вимог, містить лише висновок про ринкову вартість всього житлового будинку станом на березень 2017 року, та не містить інформації щодо предмету доказування.

Зокрема, із зазначеного висновку неможливо встановити, ані вартість належної відповідачці частини житлового будинку, ані порівняти вартість майна до та після зроблених подружжям поліпшень.

Інформація, надана КП«Харківське районне бюро технічної інвентаризації» від 23 березня 2017 року, містить лише технічну характеристику житлового будинку станом на 1963 рік та 1985 рік, проте відсутні дані щодо технічної характеристики житлового будинок в період з 1963 року по 1982 рік.

Допитані судом свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили в судовому засіданні, що дійсно за час шлюбу позивач відремонтував спірну частину житлового будинку, зробив добудову. Разом з тим, із показань свідків неможливо встановити наскільки в період шлюбу збільшилася вартість спірного майна, що є визначальним при ухваленні судом рішення.

При цьому слід зазначити, що визначення збільшення вартості майна до та після зроблених подружжям поліпшень потребує спеціальних знань, які виходять за межі знань осіб, що беруть участь у справі та суду, що розглядає справу.

Позивачу та його представнику, судом на виконання вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України було роз'яснено право заявити клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення збільшення вартості спірного майна за період шлюбу та визначення можливості поділу житлового будинку, проте останні у судовому засіданні не скористалися своїм процесуальним правом щодо надання доказів, зокрема, висновку експерта.

Також позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження проведення ремонту спірного будинку за гроші, що належали йому особисто.

З огляду на наведене, суд відмовляє обсязі в задоволенні позову про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, через його недоведеність.

Оскільки судом відмовлено в визнанні права спільної сумісної власності на майно дружини, підстав для поділу житлового будинку немає.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

ОСОБА_2 задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, поділ майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - І.В. Березовська