Рішення № 65729055, 28.03.2017, Великобурлуцький районний суд Харківської області

провадження № 2/616/73/17

справа № 617/1665/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 березня 2017 року Великобурлуцький районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Нестайка Ю.В.

з участю: секретаря судового засідання Капленко А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача адвоката ОСОБА_4

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину - боргової угоди від 02.09.2014 року про заборгування позивачем відповідачу 160000 російських рублів, як такої, що вчинена під впливом тяжкої обставини і психологічного тиску на вкрай невигідних для позивача умовах. При цьому посилався на те, що його син ОСОБА_5 у липні 2014 року був взятий під варту у м. Шебекіно Белгородської області РФ по обвинуваченню у крадіжці у ОСОБА_3 430000 російських рублів шляхом зняття вказаної суми з банківського рахунку потерпілого у ВАТ «Сбербанк Росії», з використанням банківської картки, що належала ОСОБА_3, яку знайшов у м. Вовчанську на вул. Хлібороба, де той переважно проживав. В цей час ОСОБА_3 звернувся до нього як до батька ОСОБА_5 з вимогою відшкодувати завдану сином шкоду. Він передав ОСОБА_3 280000 рублів, а на суму 160000 руб. у вересні 2014 р. склав розписку про те, що заборгував цю суму ОСОБА_3 і зобовязується повернути. Часткове відшкодування завданої шкоди було враховано судом при винесенні сину вироку і він був засуджений до одного року позбавлення волі. Оскільки 160000 грн. він ОСОБА_3 не повернув, той у квітні 2015 року подав позов до Вовчанського районного суду про стягнення вказаної суми, який був задоволений заочним рішенням. Наразі виконавчий лист за цим судовим рішенням перебуває на виконанні у ДВС Вовчанського районного управління юстиції, у звязку з чим на його частину житлового будинку накладено арешт.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив, що писав розписку про борг з надією, що син не буде засуджений до позбавлення волі, однак його все ж таки засудили до одного року позбавлення волі, а ОСОБА_3 не взяв його сина на поруки, як обіцяв до цього. Рішення Вовчанського районного суду по справі № 617/521/15-ц, яким з нього стягнуто суму боргу за розпискою, він оскаржував в апеляційному порядку, однак воно було залишено без змін.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав і пояснив, що причиною написання боргової розписки було те, що син позивача перебував під вартою і ОСОБА_3 вказував на те, що син може отримати тривалий термін увязнення. Таким чином ця розписка була написана під тиском тяжких обставин, хоча вона і зіграла позитивну роль у помякшенні судом покарання сину позивача.

Відповідач позов не визнав повністю, надав письмове заперечення проти позову (а.с. 48).

Представник відповідача ОСОБА_4 пояснив, що оскільки існує рішення Вовчанського районного суду, яке набрало законної сили, яким на підставі розписки встановлено факт боргу та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України ці обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, і встановлені обставини не можуть бути переглянуті при розгляді іншої справи без зміни чи скасування попереднього судового рішення.

Дослідивши надані сторонами докази, судом встановлені обставини справи і визначено відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_1 02.09.2014 р. було складено розписку про те, що він заборгував ОСОБА_3 160000 рублів РФ, які зобовязується повернути до кінця 2014 року (а.с. 9).

28 квітня 2015 року Вовчанським районним судом Харківської області у справі № 617/521/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики було встановлено, що видана ОСОБА_1 розписка від 02.09.2014 р. на суму 160000 рублів РФ, що за курсом Нацбанку України складає 64132,80 гривень, є підтвердженням укладення договору позики, яку ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3, зобовязавшись повернути борг до кінця 2014 року. Заочним судовим рішенням ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 64132,80 грн. боргу за договором позики (а.с. 49).

Зазначене судове рішення набрало законної сили, на його підставі видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження про стягнення суми боргу (а.с. 50).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином встановлена Вовчанським районним судом Харківської області у справі № 617/521/15-ц обставина щодо існування між сторонами спору договору позики, який оформлений у формі розписки, про визнання якої недійсною ставиться питання у цій справі, не може бути переглянута іншим судовим рішенням і є обовязковою для суду, який розглядає справу, у якій беруть участь ті самі особи.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складений 2 квітня 2017 року.

Суддя Ю.В. Нестайко