Рішення № 65726609, 29.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/1828/16-ц 22-ц/774/558/К/17

Справа № 216/1828/16-ц Головуючий у першій

Провадження № 22-ц/774/558/К/17 інстанції ОСОБА_1

Категорія - 48 (4) Доповідач Барильська А.П.

РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Зубакової В.П., Бондар Я.М.

секретар: Євтодій К.С.,

за участю: представникапозивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення додаткових витрат на дитину.

В обґрунтування позову вказувала, що з 09.09.2006 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_6, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого рогу 18.04.2012 року.

В період шлюбу у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02.03.2012 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання сина до його повноліття у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку відповідача. 30.11.2012 року рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу зменшено розмір аліментів до 1/6 частки з усіх видів заробітку відповідача.

В період часу з 16.04.2013 року по 04.03.2016 року їх син неодноразово хворів, за рекомендаціями та направленнями лікарів проходив курс лікування, у тому числі, і санаторно-курортне лікування.

Всього за вказаний період на лікування дитини нею витрачено 22294,81 грн., половину з яких, позивач просила суд стягнути з відповідача, а саме: 11147,41 грн., а також понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., та судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину у розмірі 6795,80 грн., та судові витрати в розмірі 1774,20 грн., а всього 8570 грн., в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та зменшити присудженої до стягнення відповідачу суми додаткових витрат на лікування дитини з 6795,80 грн. до 1920,01 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилається на часткову недоведеність позовних вимог в частині придбання позивачем ліків на лікування сина ОСОБА_7, оскільки більшість з придбаних позивачем медичних препаратів не призначалися сину лікарями, та є виключно для лікування захворювань у дорослих.

Зауважує, що в рішенні суд не мотивував, які конкретно ліки, мазі, креми, їх вартість, кожного окремо, він вважав доведеними, що не дає змоги перевірити відповідність придбання ліків, згідно з призначенням лікаря по наданій суду медичній картці ОСОБА_6 Вказуючи загальну суму витрат 6795,80 грн., суд не конкретизував, скільки витрачено на ліки та на придбання путівок.

Апелянт не згодна з придбанням позивачем путівки на санаторно-курортне лікування ОСОБА_6 в санаторії «Стожари», вартістю 6300 грн., вказуючи, що матеріали справи не містять доказів оплати позивачем вартості названої путівки.

На думку апелянта, обґрунтованими і доведеними витратами на дитину є сума 3840,01 грн., тому просить зменшити розмір присуджених додаткових витрат на дитину з 6795,80 грн. до 1920,01 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Відповідно до положень ст. 215 ЦПК України та п.п. 8, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Однак оскаржуване рішення, на думку колегії судів, зазначеним вимогам закону не відповідає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.5).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09.08.2012 р. зменшено розмір аліментів, які стягуються з відповідача ОСОБА_6 на підставі рішення цього ж суду від 02.03.2012 р. на утримання сина ОСОБА_7, на користь ОСОБА_2В, з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку відповідача до досягнення диною повнолітня, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку (а.с.6).

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач вказувала, що у період з 16.04.2013 року по 04.03.2016 року їх з відповідачем син ОСОБА_7 неодноразово хворів, а саме:

- з 16.04.2013 р. по 22.04.2013 р. з діагнозом гострий бронхіт, дитині було призначено амбулаторне лікування в лікаря педіатра КЗ «Криворізька міська лікарня №9» Дніпропетровської обласної ради». На лікування було витрачено 210,55 грн.;

- з 05.06.2013 р. по 24.07.2013 р. з діагнозом герпетична інфекція, вірусний блефароконюктивіт, стрепдодермія, назофарініт, дитина проходила лікування в КЗ «Криворізька міська лікарня №9 «Дніпропетровської обласної ради». На лікування було витрачено 864 грн.;

- з 24.07.2013 р. по 21.08.2013 р. в КЗ «Криворізька міська лікарня №9» Дніпропетровської обласної ради, на лікування витрачено 871,50 грн.;

- з 28.08.2013 р. по 10.09.2013 р. з діагнозом герпетична інфекція, вірусний блефароконюктивіт, стрепдодермія, назофарініт, дитина проходила лікування у Львівській інфекційній клінічній лікарні, на лікування витрачено 1157,70 грн.;

- з 30.08.2013 р. по 16.09.2013 р. санаторно-курортне лікування в санаторії «Стожари» - вартість лікування 6300 грн.;

- з 21.11.2013 р. по 28.11.2013 р. консультація імунолога в обласній клінічній лікарні м. Дніпропетровська, на лікування витрачено 247,15 грн.;

- 04.03.2014 р. по 11.04.2014 р. лікування в КЗ «Криворізька міська лікарня №9» Дніпропетровської обласної ради» та в поліклініці «Медиком» в м.Кривому Розі з діагнозом ОРВІ сінусіт, острий трахеїт, алергічний рініт, двохсторонній євстахеіт, на лікування витрачено 4148,52 грн.;

- з 06.01.2015 р. по 04.03.2016 р. лікування в КЗ «Криворізькій міській лікарні №9 Дніпропетровської обласної ради», Криворізькій міській лікарні №8, клінічній обласній лікарні м.Дніпропетровськ, за вказаний період на лікування та проїзд до м.Дніпропетровськ витрачено 8112,57 грн.

Всього на лікування сина ОСОБА_7 нею було понесено витрат в сумі 22294,81 грн., половину з яких, а саме - 11147,41 грн., на її думку, зобовязаний відшкодувати відповідач, як батько дитини.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з часткової доведеності вартості ліків з урахуванням вказаних у чеках сум, які були рецепторно рекомендовані дитині, а також придбані позивачем аналоги таких препаратів. До розміру додаткових витрат на дитину зараховано придбані позивачкою лікарські мазі, травяні настойки, направлення на мікробіологічні дослідження, дослідження мікрофлори, прийом офтальмолога, курортно-лікувальне оздоровлення в санаторії «Стожари», яке згідно медичної картки неодноразова рекомендувалося дитині.

Суд першої інстанції вважав доведеними витрати на сина позивача і відповідача в сумі 13591,63 грн., половина з яких, а саме - 6795,80 грн.підлягає стягненню з відповідача, на підставі ст. 185 СК України.

При цьому, суд, усупереч положенням ст. 215 ЦПК України та п.п. 8, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», не мотивував, які конкретно ліки, медичні дослідження, їх вартість, кожного окремо, він вважав доведеними, в мотивувальній частині рішення не навів розрахунків, з яких він виходив при задоволенні майнових вимог ОСОБА_2 на загальну суму 13591,63 грн., у звязку з чим, в цій частині доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу колегії суддів.

Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько, мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

За змістом ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобовязані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, згідно листа призначень лікаря-інфекціоніста КЗ Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», для лікування сина ОСОБА_7 05.09.2013 року придбано медичний препарат «Лаціум» вартістю 116,90 грн. та препарат «Альтарго», вартістю 62,50 грн. За проведення лабораторного обстеження в ТОВ «Сінево Україна» 03.09.2013 року позивачем витрачено 80,00 грн. За обстеження сина у лікаря-імунолога 21.11.2013 року позивачем витрачено 148,50 грн. Позивачем понесено витрати на проїзд дитини в сумі 382,82 грн. На придбання ліків для сина за призначенням лікарів у травні 2014 року позивачем витрачено 868 грн. На придбання ліків 01.05.2014 року та 02.05.2014 року за призначенням лікаря позивач витратила 166,63 грн. На придбання ліків у вересні 2014 р. за призначенням лікаря позивачем понесено витрати в сумі 547,70 грн. На придбання ліків в липні 2015 року за призначенням лікаря позивач сплатила 49,85 грн. На придбання ліків у грудні 2015 року за призначенням лікаря позивачем витрачено 164,00 грн. Окремо, 08.12.2015 року, позивачем понесено витрати на придбання препарату «Мерімер» в сумі 104 грн. За проведення медичного дослідження сина в ТОВ «БМДЦ «Сєвєр» в грудні 2015 року позивачем витрачено 160,00 грн. За прийом лікаря та проведення алергообстеження позивачем 15.01.2016 року понесено витрати у розмірі 346,00 грн., а на придбання ліків, згідно розрахункової квитанції від 17.01.2016 року позивачем витрачено 134,00 грн.

Всього на лікування малолінього сина ОСОБА_7 у зазначений період на підставі призначень лікарів, підтверджених відповідними чеками (а.с.38-60), позивачем понесено додаткових витрат в сумі 3660,20 грн., половина з яких складає 1830,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» Криворізької міської ради №75 від 12.07.2013 року, малолітньому ОСОБА_6 було рекомендовано проходження санаторно-курортного лікування в Східниці (Львівська область) (а.с.61).

У звязку з чим, позивачем було придбано путівку на санаторно-курортне лікування ОСОБА_6 в санаторії «Стожари», тривалістю 18 днів, з 30.08.2013 року по 16 вересня 2013 року, вартістю 6300 грн., що підтверджується довідкою державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» №1421 від 11.07.2016 року, за змістом якої 22.08.2013 року ОСОБА_2, придбала путівку для лікувально-курортного оздоровлення сина ОСОБА_7, сплативши на рахунок профкому ДП «Криворізька теплоцентраль» шість тисяч триста гривень (а.с.123).

Вказаним повністю спростовуються доводи апеляційної скарги щодо недоведеності витрат по придбанню позивачем путівки на санаторно-курортне лікування ОСОБА_6 у вищезазначений період.

Також, на думку колегії суддів, доведеними є витрати позивача на проїзд сина залізничним транспортом до м. Львова 29.08.2013 року і в зворотному напрямку до м. Кривого Рогу - 19.09.2013 року, в загальній сумі 349,28 грн., що узгоджується з терміном лікування у санаторії «Стожари», та підтверджується відповідними копіями проїзних документів (а.с. 65,66).

Однак, колегія суддів не може взяти до уваги позовні вимоги щодо понесених позивачем витрат на лікування сина ОСОБА_7 у період з 16.04.2013 року по 22.04.2013 року в сумі 210,55 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо проходження дитиною лікування у зазначений період та призначення їй відповідних медикаментів для лікування.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги чеки на придбання лікарських засобів від 06.04.2013 року на суму 69,90 грн., від 28.04.2013 року на суму 68,30 грн., від 04.05.2013 року на суму 28,00 грн., чеки від 24.06.2013 року на суму 508 грн., від 06.06.2013 року на суму 25,32 грн., від 08.06.2013 року 159,60 грн. та від 24.06.2013 р. на суму 508,00 грн. оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про те, що зазначені медичні препарати малолітньому ОСОБА_6 призначалися лікарями у той період часу.

Щодо періоду з 05.06.2013 року по 24.07.2013 року, в матеріалах справи відсутні відомості про призначення малолітньому ОСОБА_6 медичних препаратів у зазначений період, у звязку з чим, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на придбання ліків на суму 864,00 грн. у вказаний вище період.

Не можуть бути враховані колегією суддів й чеки від 27.07.2013р. на суму 356,00 грн., від 21.08.2013 на суму 299,00 грн., від 20.09.2013 року на суму 133,50 грн., від 10.09.2013 року на суму 196,40 грн., від 02.11.2013 року на суму 168,30 грн., від 10.11.2013 року на суму 119,85 грн., від 11.11.2013 року на суму 15,00 грн., оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо призначення лікарів у зазначений період медикаментів для лікування дитини.

Також, колегією суддів не приймаються до уваги надані позивачем чеки на придбання ліків за період з 20.09.2013 року по 17.11.2013 року, чек від 29.11.2013 року на суму 29,95 грн., та чеки від 06.12.2013р. на суму 15,55 грн. і 34,70 грн., чек від 07.12.2013 року на суму 22,05 грн., оскільки, згідно матеріалів справи, у зазначені дні дитина не хворіла та їй не призначалося лікування лікарем.

З цих же підстав, зважаючи на відсутність відповідних лікарських призначень, колегією суддів відхиляються позовні вимоги відносно витрат на лікування сина за період з 04.03.2014 року по 11.04.2014 року, в загальному розмірі 4148,52 грн.,

Чеки, додані позивачем до позову за червень, липень, серпень 2014 року також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в межах зазначеного періоду відомості про те, що дитина оглядалася лікарем та їй призначалися відповідні медичні препарати, в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано лікарське призначення у відповідний період й медикаментів за чеком від 24.10.2014 року на суму 47,70 грн., чеком від 25.10.2014 року на суму 101,57 грн., чеком від 25.10.2014 року на суму 117,60 грн., чеком від 30.10.2014 року на суму 15,59 грн., чеку від 25.12.2014 року на суму 46,88 грн., чеків за листопад-грудень 2014 року на загальну суму 483,67 грн., чеків на суму 358,95 грн., чеку від 02.02.2015 року на суму 13,66 грн., чеку від 26.03.2015 року на суму 67,29 грн., чеків на суму 383,02 грн., чеку на суму 207 грн., чеку від 25.12.2015р. на суму 120 грн.

Понесені позивачем витрати суму 7632,57 грн. за період з 06.01.2015 року по 04.03.2016 року, також не знайшли свого підтвердження, оскільки з матеріалів справи не вбачається їх призначення лікарями у зазначений період.

Колегією суддів не враховані нечитаємі чеки, нечитаємі лікарські препарати на розрахункових квитанціях, та товарні чеки датовані 05.03.2016 року і 11.03.2016 року, тобто придбанні після періоду заявленого позивачем в позові 04.03.2016 року.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, з відповідача на користь позивача на підставі ст.185 СК України підлягають стягненню додаткові витрати на сина ОСОБА_6, у розмірі 5154,74 грн., що є половиною від 10309,48 грн. (3660,20 + 6300,00 + 349,28) : 2 = 5154,74).

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 даної статті передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 551,20 грн. та понесено витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн., що підтверджується квитанцією та актом виконаних робіт від 01.06.2016 р. а.с. (1, 124).

Виходячи з того, що колегією суддів ухвалюється нове рішення, слід здійснити розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у звязку з чим, з відповідача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судові витрати в загальному розмірі 1178,91 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 2016 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

ОСОБА_8 Віталіївни до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину в сумі 5154 (пять тисяч сто пятдесят чотири) гривні 74 копійки, та судові витрати в сумі 1178 (одна тисяча сто сімдесят вісім) гривень 91 копійка.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: В.П. Зубакова

ОСОБА_9