Ухвала суду № 65726544, 27.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/319/17 Справа № 201/4089/17 Слідчий суддя - Антонюк О.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді -доповідача Крот С.І.,

суддів Піскун О.П., Слоквенка Г.П.,

за участю секретаря Бондаренко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, 21 липня 1990 року

народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,

який зареєстрований за адресою: м. Дніпро,

вул. Казахстанська, 183, фактично проживає за

адресою: м. Дніпро, вул. Плеханова, буд. 15 б, кв. 135,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,

за участю прокурора Верещака Д.К.,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання або домашнього арешту з покладенням на підозрюваного відповідних обовязків.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги зазначає, що слідчий суддя не навів жодних доказів щодо обґрунтованих і наявних доказів існування ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду, скоїти інше кримінальне правопорушення, а також впливати на потерпілого чи свідків або ж іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Вказує на те, що слідчим суддею було проігноровано зауваження сторони захисту щодо недопустимості всіх наданих стороною обвинувачення доказів, не було надано належну оцінку цим доказам. Звертає увагу на те, що стороною обвинувачення не було надано жодного належного та допустимого доказу щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та наявності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначає, що слідчий у клопотанні зазначив, що ОСОБА_3 не є одруженим, що не відповідає дійсності і свідчить про поверхневість, однобічність проведення досудового розслідування, а також про його обвинувальний ухил. Вказує на те, що слідчому судді було надано підтвердження того, що ОСОБА_3 має сімю дружину ОСОБА_4, батьків та молодшого брата, що підтверджує наявність у нього міцних соціальних звязків. ОСОБА_1 того, було надано документи, що підтверджують постійне місце служби в поліції, а також документи, відповідно до яких ОСОБА_3 за місцем служби та за місцем проживання характеризується позитивно. Посилається на те, що застава у розмірі 128000 гривень є непомірною для оперативного уповноваженого працівника поліції з річним доходом у 75901 грн., у якого на утриманні є дружина, заробітна плата якої за 2016 рік склала 35264,08 грн.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 15 травня 2017 року. Встановлено, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_3 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 128000 грн. ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти. Зобовязано у разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_3 з-під варти прибувати за кожною вимогою суду та покладено на нього обовязки прибувати за кожною вимогою до слідчого чи прокурора, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого чи прокурора або суду, повідомляти слідчого чи прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_1 того, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без зміни, перевіривши матеріали за скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані, а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого.

Як вбачається з наданих матеріалів, слідчий суддя дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки при розгляді клопотання слідчого слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що існує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення, або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого і свідків у тому ж кримінальному провадженні.

Посилання захисника на відсутність обґрунтованої підозри колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПА у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для предявлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що умисні дії ОСОБА_3, що виразилися у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті психотропних речовин, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

16 березня 2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України.

З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду медичного шприца від 21 січня 2017 року, висновками експерта № 7-99 від 01 лютого 2017 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 23 січня 2017 року; протоколом огляду медичного шприца від 11 лютого 2017 року; висновками експерта № 7-218 від 06 березня 2017 року; матеріалами виконаного доручення, наданого в порядку ст. 40 КПК України; протоколом впізнання особи за фотознімками від 16 лютого 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_3

Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, з яким колегія суддів погоджується.

Що стосується доводів захисника підозрюваного про недостатню вагомість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутність підстав для застосування до нього виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то вони не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке являється тяжким злочином, за який законом про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.

З фактичних обставин цього кримінального правопорушення вбачається, що підозрюваний призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області, має спеціальне звання лейтенанта поліції, а тому слідчий суддя суду першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність щодо підозрюваного ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що він може впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і ці ризики не можуть бути достатньою мірою усунуті в інший спосіб, ніж тримання цього підозрюваного під вартою.

Колегія суддів з правильністю цього висновку погоджується, оскільки вищенаведені обставини дають підстави ґрунтовно вважати, що підозрюваний є службовою особою та через досвід роботи в органах внутрішніх справ обізнаним, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995 протидію незаконному обігу наркотичних засобів здійснюють Міністерство внутрішніх справ України та інші органи влади; згідно вимог ст. 6 цього Закону наркотичні засоби, що знаходяться в незаконному обігу, а також обладнання, яке використовується для їх незаконного виготовлення, підлягають конфіскації у встановленому законом порядку; Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» № 770 від 06.05.2000 метамфетамін згідно списку 2 таблиці 2 відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, а також він особисто знайомий зі свідками у цьому кримінальному провадженні, знає місце їх проживання або може про нього довідатися. ОСОБА_1 того, докази вини цього підозрюваного є вагомими, а покарання, що йому загрожує у випадку визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, - суворим. Є достатні підстави вважати, що за таких обставин підозрюваний, діючи з метою уникнення кримінальної відповідальності, дійсно може впливати на свідків, які мають бути допитані у вказаному кримінальному провадженні та покази яких мають істотне значення у кримінальному провадженні та є ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і ступінь цих ризиків є високою.

Обраний запобіжний захід відносно підозрюваного узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Колегія суддів вважає, що слідчим суддею вірно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України.

При розгляді клопотання слідчим суддею з додержанням правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ у справі Харченко проти України, розглянуто можливість застосування щодо підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої визначено вмотивовано з урахуванням дійсних обставин вчиненого правопорушення та положень ч. 4 ст. 182 КПК України.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, мотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, та в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, діючої в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2017 року про застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

____ _______ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7