Рішення № 65723647, 28.03.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6242/16-ц

2/212/367/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Ваврушак Н.М., з участю секретаря Водопянової Ю. С., представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_2, що діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_6, представника третьої особи ОСОБА_7Ю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом

- ОСОБА_8 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1, Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті Ради м. Кривого Рогу про припинення права особи на частку майна,

- зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_8 звернувся із позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1, Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті Ради м. Кривого Рогу про припинення права особи на частку майна.

В обґрунтування позову зазначив, що квартира за адресою АДРЕСА_1, на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_8 1/5 частка власності, ОСОБА_1 4/15 частки власності, ОСОБА_2 4/15 частки власності. Позивач та відповідач не є членами однієї сімї, спільно не проживають та не ведуть спільного господарства. У вказаній квартирі ніхто не проживає. Просить суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на належну йому 4/15 частки вказаної квартири. Присудити на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну йому 4/15 частки квартири. Визнати за ОСОБА_8 право власності на 4/15 частки квартири. Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_8, ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою. В обґрунтування позову зазначив, що просить суд встановити порядок володіння та користування трикімнатною АДРЕСА_2, загальною площею 59,0 кв. м., житловою площею 36,3 кв. м., шляхом виділення ОСОБА_2 у володіння і користування кімнату площею 11, 6 кв. м із вбудованою шафою І площею 1,2 кв. м., та залишення позивачу у володінні та користуванні кімнату площею 17,1 кв. м. з балконом ІІ площею 1,6 кв. м, та кімнату площею 7,6 кв. м. Решту приміщень залишити в загальному користуванні. Стягнути на його користь судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просили суд задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_9 позовні вимоги не визнали, просили відмовити та підтримали вимоги зустрічного позову просили їх задовольнити. Вказали, що ОСОБА_2 бажає користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд та має намір подарувати частину квартири своїй дитині, та має про це відповідне рішення виконавчого комітету.

Представник третьої особи ОСОБА_5 та третя особа ОСОБА_1 підтримали позов ОСОБА_8 та вказав що відповідач має незначна частку у квартирі і тому є підстави для задоволення первісного позову. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 не підтримує, так як сторони мають неприязні стосунки між собою.

Представник третьої особи Виконкому Покровської районної у місті ради ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення зустрічного позову та визначити порядок користування спірною квартирою, відмовити у первісному позові, так як право власності, відповідно до Конституції є непорушним.

Суд, вислухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Згідно свідоцтва про право власності на житло № Ж-868 від 17.03.1999 року, яке було видане відповідно до розпорядження Криворізьким управління житлово комунального господарства № Ж-576 від 02.02.1999 року, на праві приватної спільної сумісної власності, позивачу по справі ОСОБА_8 належить - 1/5 частка власності, та окрім вказаного розпорядження відповідно до свідоцтва про право на спадщину ВАМ № 760339 від 28.07.2003 року, виданого другою Криворізькою державною нотаріальною конторою, належить відповідачу ОСОБА_10- 4/15 частки власності, третій особі ОСОБА_1-4/15 частки власності, 3-кімнатної квартири, на 3 поверсі 5 поверхового будинку, загальною площею 59,0 кв. м., житловою площею 36,3 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Станом на 31.03.2016 року у приміщенні вищевказаної квартири зареєстровані позивач по справі ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 його неповнолітня донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сторони не заперечують з приводу тих обставин, що між ними склалися неприязні стосунки, у квартирі ніхто не проживає, кожен з власників має свою кімнату та свої особисті речі, ключі від квартири та мають вільний доступ до житла, комунальні послуги сплачуються власниками квартири - відповідно до визначених частин.

Статтею 356 ч.1 ЦК Українивстановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з вимогамистатті 358 ч.1 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно дост. 365 ЦК Україниправо особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо : 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Відповідно дост. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Судом встановлено, позивачі вільно користуються спірною квартирою, сторони у вказаному вище помешканні не проживають, не чинять перешкод у користуванні власністю, сплачують витрати на його утримання, та відповідач заперечує з приводу припинення його права власності.

Згідно з вимогамист. 360 ЦК Україниспіввласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобовязаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обовязкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобовязаннями, повязаними із спільним майном. Вказаний обовязок не залежить від факту проживання співвласника та факту користування послугами.

Верховний Суд України неодноразово висловлював свою позицію із зазначеного питання, а саме те, що із змісту норми ст. 365 ЦК випливає, що припинення права особи на частку у спільному майні допускається за наявності будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 365 ЦК,але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї(ухвала Верховного Суду України від 23 червня 2010 р. у справі N 6-22505св09; постанова від 16 січня 2012 р. у справі N 6-81цс11).

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об'єкта, який є спільним майном. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року N 6-81цс11, яка в силу ст. 360 7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд наголошує, що частка відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_1 рівні по 4/15 частині у кожного, а позивача ОСОБА_8 1/4 частина. Судом встановлено, що частку, яка належить відповідачу, не можна визнати не значною, та відсутні докази, що спільне володіння і користування квартирою сторонами - є неможливим.

Стосовно вимог зустрічного позову суд вказує про наступне.

Відповідно до ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечені рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

ОСОБА_2 просить суд виділити йому у користування кімнату площею 11, 6 кв. м. із вбудованою шафою І площею 1,2 кв. м., та залишити позивачу у володінні та користуванні кімнату площею 17,1 кв. м. з балконом ІІ площею 1,6 кв. м, та кімнату площею 7,6 кв. м. Решту приміщень залишити в загальному користуванні. Вказана вище квартира складається з трьох кімнат площею 11,6 кв. м. 17,1 кв. м., 7,6 кв. м., співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 4/15 частині у кожного, ОСОБА_8 1/4 частина. Суд позбавлений права виділити ОСОБА_2 кімнату 11,6 кв.м., оскільки розмір вказаної кімнати не відповідає належній йому частки квартири, а тому виділення вказаної кімнати буде порушувати права інших співвласників.

Згідно п. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Право власності ОСОБА_2 на користування житлом ніким не порушується, він має вільний доступ до квартири, між сторонами визначився певний порядок користування, а тому відсутні підстави для задоволення вказаних вимог.

З урахуванням пояснень сторін, дослідження письмових доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги первісного позову та вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню, оскільки сторонами не доведено, що спільне володіння і користування квартирою - є неможливим, що частка яка належить ОСОБА_2 є незначною та позбавлення його права власності не завдасть істотної шкоди.

На підставі ст. 88 ЦПК України у звязку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на ОСОБА_8, та на ОСОБА_2

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 321, 365, 372, 391 ЦК України, на підставі ст. 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1, Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Покровської районної у місті Ради м. Кривого Рогу про припинення права особи на частку майна відмовити в повному обсягу.

Судові витрати компенсувати за рахунок ОСОБА_8

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою відмовити в повному обсягу.

Судові витрати компенсувати за рахунок ОСОБА_2

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_11. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. М. Ваврушак