Постанова № 65723, 02.08.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"02" серпня 2006 р. № 15/140

Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Федоренко Ю.В.,

при секретарі - Єдомаха І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача – Зайковська М.В. д. 04-115/974 від 17.05.06 р.

від відповідача –Сиз В.І. директор,

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ: Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

14017 м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

До ВІДПОВІДАЧА: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

“Верес”

15130 Городнянський р-н с. Ваганичі.

Про стягнення 1475,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1475,81 грн. штрафних санкцій за нестворення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких повідомив про звернення до центру зайнятості для направлення інвалідів для працевлаштування на підприємстві та про небажання інвалідів працювати на підприємстві.

Представник позивача в судовому засіданні суду пояснив про нестворення 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів в 2005 року відповідачем.

Постанова приймається після оголошеної 01.08.2006 р. перерви в порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази: копія звіту за 2005 рік, копія листа № 03-285/592 від 14.03.06 р., копія довідки ЄДРПОУ, клопотання, лист Городнянського центру зайнятості, розписок інвалідів, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов’язані щорічно відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Розмір відрахувань визначається виходячи із середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне не зайняте інвалідом робоче місце.

Підприємством відповідача подано позивачу звіт по формі 10-П, відповідно до якого позивачем зроблено розрахунок позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві чисельністю 62 штатні працівники 4-х відсотковий норматив щодо працевлаштування інвалідів протягом 2005 року становить 2 робочі місця. Відповідачем створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. Невиконання нормативу становить 1 робоче місце.

Середньорічна заробітна плата одного працюючого на підприємстві за 2005 рік становить 1475,81 грн.

Позивачем по справі було направлено відповідачу лист № 03-285/592 від 14.03.06 р., в якому просить сплатити штрафні санкції в сумі 1475,81 грн. за не створення 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів. Відповідач відповіді на лист не надав.

Городнянським районним центром зайнятості надіслано лист № 398 від 23.06.2006 р. на ухвалу господарського суду від 20.06.2006 р., згідно якого повідомлено, що 24.11.2005 р. відповідачем подано звіт про наявність вакансії на посаду сторожа для окремої категорії громадян –інваліда ІІІ групи, двом інвалідам запропоновано дану вакансію, але вони відмовились від працевлаштування. Також відповідачем надано розписки інвалідів, які за станом здоров’я відмовляються працювати в СТОВ “Верес”.

Пунктами 5, 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, державні органи соціального захисту населення та відділення Фондів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерств соціального захисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до вимог пункту 3 цього ж Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Надані відповідачем докази не підтверджують, що ним були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів у звітний період, оскільки не надано доказів про атестацію робочого місця спеціальною комісією, звіти про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів подані в кінці звітного періоду –28.11.05 та 28.12.05.

Надані відповідачем листи фізичним особам та заяви на них про відмову вийти на роботу також не підтверджують заперечень позову, так як на відповідача законом не покладено обов”язок працевлаштування інвалідів, а лист Городянського районного центру зайнятості від 14.07.06 № 418 стосується 2006 р., а не періоду, за який ставиться питання про стягнення штрафних санкцій –2005 рік.

Відповідач доказів оплати штрафних санкцій суду не надав.

Враховуючи, що відповідач встановлений норматив не виконав, штрафні санкції за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не сплатив, суд прийшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному розмірі в сумі 1475,81 грн.

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст. 94,150,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Верес” (15130 Городнянський р-н с. Ваганичі р/р 260051825 в ЧОД АППБ Аваль МФО 353348 код ЄДРПОУ 03798659) в доход Державного бюджету України (отримувач державний бюджет Городнянського р-ну банк отримувача УДК в Чернігівській області р/р 31212230600101 МФО 853592 код ЄДРПОУ 21406290) 1475,81 грн. штрафних санкцій.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову підписано 04.08.06.

Суддя Ю.В.Федоренко