Рішення № 65721796, 06.03.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/2461/17

в справі №760/12675/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Бугайчука О.Р.

представника позивача- Бічукова А.С.

відповвдача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів солідарно 3 322, 15 дол. США заборгованості та 17 417, 16 гр. пені за Кредитним договором № 651/П/27/2007-840 від 27 грудня 2007 року.

Посилається в позові на те, що 27 грудня 2007 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра», який 04.02.2008 року змінив назву на Публічне акціонерне товариство " Комерційний банк "Надра", та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №651/П/27/2007-840, за умовами якого йому був наданий кредит у сумі 13 880, 00 дол. США під 13,4% річних строком з 27 грудня 2008 року до 25 грудня 2014 року.

Банк виконав умови Кредитного договору у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти.

В порушення умов договору відповідач ухиляється від його виконання.

Відповідно до п. 2.2.1, 2.2.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати чергові платежі в сумі 255,00 доларів США щомісяця до 18 числа кожного місяця.

Згідно п. 5.1 кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування коштами банк нараховує відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

У разі порушенням позичальником вимог п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 кредитного договору останній, відповідно до п. 5.2 договору, зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 за кожен випадок.

Відповідно до п.3.2 договору відповідачі зобов»язалися відповідати перед банком як солідарні боржники.

Так, відповідач ОСОБА_3 поручилася перед банком за належне виконання позичальником зобов»язань, що випливають з кредитного договору, а саме в частині повернення кредиту, сплату відсотків та інших платежів, передбачених договором.

В зв»язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 08 червня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 4 289,77 дол. США, яка складається з:

-2 780,22 дол. США непогашеного кредиту;

-541,93 дол. США несплачених відсотків за користування кредитними коштами;

-967,62 дол. США пені за порушення строків сплати відсотків, що за курсом НБУ становить 17 417,16 гр.

Виходячи з того, що відповідачі не виконують умови укладеного договору, добровільно погасити суму боргу відмовляються, просить задовольнити позов.

Заочним рішенням суду від 07 вересня 2015 року позов був задоволений.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2015 року заочне рішення в справі було скасовано, справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували.

Посилаються на те, що умовами договору було визначено обов»язок позичальника повертати кредит щомісяця в розмірі 255, 00 доларів США, а розмір відсотків сплачується за фактичну кількість днів у періоді.

Пунктом 1.1.3 договору передбачено лише сплату процентів за користування кредитом і будь-яких інших платежів за користування кредитом не передбачено.

Вважають, що банком не доведено заборгованості за умовами договору, а приведений ним розрахунок таким, що не відповідає його умовам.

Так, квитанцією від 11 червня 2008 року ним в рахунок погашення кредиту було сплачено 993,00 долари США, однак вони не були раховані відповідачем у розрахунку.

Лише після його неодноразових звернень йому була надана відповідь про зарахування 738,00 доларів США на його накопичувальний рахунок, а 255,00 доларів США на поповнення поточного рахунку.

Крім того, на накопичувальний рахунок також були направлені 45,00 доларів США, сплачених ним 16 жовтня 2008 року.

Посилання на ці платежі є в розрахунку позивача, однак дані суми не враховані в загальну суму проведених ним оплат на виконання умов договору.

В період дії кредитного договору СК »Брокбізнес» позивачу, як вигодонабувачу за Кредитним договором, було сплачено 15 635, 64 гр. страхового відшкодування, які мали бути направлені на погашення кредиту, однак чи було це зроблено, позивач при зверненні до суду доказів не надав.

Звернули також увагу суду на те, що за фактом внесеної ним суми в розмірі 993,00 долари США в банку проводилася перевірка, за результатами якої служба безпеки прийшла до висновку, що касир банку, яка приймала дані кошти, не мала на це права, оскільки такі платежі мав право приймати лише менеджер банку.

Зазначили при цьому, що при погашенні кредиту в квитанціях стоїть лише підпис касира і підписів інших осіб у них немає.

Вважають, що позивач таким чином створив штучну заборгованість за кредитом.

Зазначив також, що за його розрахунками, здійсненими відповідно до умов договору, заборгованості за умовами кредитного договору він не має, навпаки, переплата складає 1009, 67 доларів США.

Виходячи з цього, просили в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася. Подала до суду заяву, якою просить розглядати справу в її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа / кредитодавець / зобов'язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що 27 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №651/П/27/2007-840, за умовами якого йому був наданий кредит у сумі 13 880, 00 дол. США під 13,4% річних строком з 27 грудня 2008 року до 25 грудня 2014 року.

Крім того, позичальник підписав анкету - заяву на отримання кредиту на купівлю автомобіля за програмою «Автопакет» від 18 грудня 2007 року.

Відповідно до п.3.2 Кредитного договору відповідачі зобов»язалися відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

02 лютого 2008 року Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» вніс зміни у свій статут, відповідно до яких змінили назву товариства на Публічне акціонерне товариство " Комерційний банк "Надра".

/а. с. 8 - 11; 15; 18 - 19 /

Банк виконав умови кредитного договору у повному обсязі, про що свідчить квитанція про надходження готівки на рахунок позичальника від 27 грудня 2012 року.

Відповідач та його представник даних обставин у судовому засіданні не спростовували.

/ а.с. 12 /

За умовами Кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання сплачувати кредит, комісію відсотки щомісяця до 18 числа кожного місяця.

Підпунктами 2.2.1, 2.2.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати чергові платежі в сумі 255,00 доларів США щомісяця до 18 числа кожного місяця.

Згідно п. 5.2 кредитного договору за порушення строків сплати процентів за користування, банк нараховує відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

У разі порушенням позичальником вимог п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 кредитного договору останній відповідно до п. 5.2 зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 за кожен випадок.

/а.с. 9 - 10; 12 /

Для забезпечення виконання умов договору він був підписаний відповідачкою ОСОБА_4, як поручителем.

Згідно п.3.2 договору остання зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання умов повернення кредитного договору позичальником, сплати процентів за користуванням кредитом, комісію, пені, штрафних санкцій та збитків.

Відповідно до п. 3.2.2 договору у випадку невиконання позичальником будь-якого зобов'язання за кредитним договором, поручитель несе відповідальність перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник.

З розрахунку позивача вбачається, що станом на 08 червня 2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 4 289,77 дол. США, яка складається з:

-2 780,22 дол. США непогашеного кредиту;

-541,93 дол. США несплачених відсотків за користування кредитними коштами;

-967,62 дол. США пені за порушення строків сплати відсотків, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 17 417, 16 гр.

/ а.с.6 - 7 /

Ухвалою суду від 10 серпня 2016 року за клопотанням відповідача в зв»язку з виниклими суперечностями в частині розміру заборгованості за умовами договору та її наявності взагалі, а також правильності зарахування сплачених відповідачем платежів на виконання умов договору, визначення правильності суми щомісячного платежу судом була призначена судова економічна експертиза, провадження якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

10 жовтня 2016 року на адресу суду надійшло клопотання судового експерта Адріїшен С.І. про надання ПАТ »КБ »Надра» додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

При цьому експертом у додатку до клопотання було надано його нормативне обгрунтування.

Листом позивача на адресу суду було повідомлено, що запитувана експертом інформація відповідно до ст.60 Закону України « Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею і розкривається банком у порядку ст.62 даного Закону, а тому в наданні витребуваних експертом документів було відмовлено.

При цьому зазначено, що така інформація може бути надана лише за ухвалою суду згідно п.2 ч.1 ст.62 Закону в обсязі, визначеному рішенням суду.

В зв»язку з цим ухвала суду про призначення експертизи виконана не була і судовим експертом 05 січня 2017 року суду було направлено повідомлення про неможливість надання висновку.

/ т.3. а.с. 2 - 13 /

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України « Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.62 Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи; за рішенням суду.

Відповідно до положень ст.1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Розділом 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банка України № 267 від 14 липня 2006 року, визначено порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 30 вересня 2011 року «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» визначено: не підлягають розгляду судом у порядку, визначеному главою 12 розділу IV ЦПК, заяви про розкриття інформації, яка не підпадає під поняття банківської таємниці, зокрема узагальнена по банках інформація, що підлягає обов'язковому опублікуванню, перелік якої встановлюється Національним банком України та додатково самим банком.

З дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора відомості про фінансовий стан банку, боржників, які порушили строки виконання зобов'язань перед банком, вимоги банку до боржників, які порушили строки виконання зобов'язань перед ним, перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю.

Постановою Правління Національного банку України від 04 червня 2015 року прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ »Надра».

/ т.1, а.с. 3 - 5 /

Іншого порядку розкриття банківської таємниці в цивільному процесі, окрім як главою 12 розділу IV ЦПК України, не визначено.

Натомість нормами ЦПК визначено порядок та підстави доказування та визначено засади цивільного судочинства: змагальність сторін.

Таким чином, суд вважає безпідставною відмову позивача в виконанні клопотання експерта про надання документів для проведення експертизи та обгрунтування цієї відмови.

Суд зважає при цьому такожж на те, що частина документів, які позивач вважає банківською таємницею, надані до суду в обгрунтування позову та в порядку витребування доказів.

/ а.с.т.1, а.с. 219 -227; 229 - 230; т.2, а.с. 5 - 109;139 - 187 /

Крім того, суд при цьому також враховує наступне.

Так, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з боку відповідачів неналежним виконанням умов кредитного договору про погашення кредиту та відсотків за користування коштами.

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь -які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Представник позивача в судовому засіданні заперечень та доводів у їх обгрунтування, наданих відповідачем та його представником, не спростував і не намагався цього робити.

Будь-яких доказів суми заборгованості з урахуванням приведених відповідачем заперечень, не надав і проведений ним розрахунок її відсутності не спростував.

/ т.1, а.с. 191 /

З точки зору ч.1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Саме в зв»язку з суперечностями, які виникли між сторонами з приводу розміру заборгованості та її наявності взагалі, а також правильності зарахування коштів у погашення кредиту, судом була призначена судова економічна експертиза, оскільки в судовому засіданні за участю сторін ці суперечності усунути не виявилося можливим і надані сторонами докази не були достатніми для цього.

Суд при цьому вважає, що рішення Солом»янського районного суду м. Києва, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року по спору між цими ж сторонами, не може при вирішенні даного спору, з точки зору ст.61 ЦПК України, мати преюдиційне значення, оскільки в даній справі розглядалися вимоги відповідача про незаконність дій банку при проведенні банківських операцій при погашенні ним кредиту, а в даному провадженні спір щодо розміру заборгованості та його наявності взагалі.

/ т.2, а.с. 121 - 125 /

Відповідно до ч.1 ст.146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи викладене вище, ухилення позивача від проведення експертизи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення його вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 533, 553, 554, 610, 611, 1054, 1076 ЦК України, ст.ст.60. 62 Закону України « Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя: