Ухвала суду № 65720832, 24.03.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/21622/16-к

Провадження № 1-кс/760/898/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2017 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кізюн Л.І., при секретарі Продан М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві заяву адвоката Осмоловського Дениса Юлійовича про роз'яснення ухвали суду в справі за скаргою ОСОБА_2 та її представника - адвоката Осмоловського Дениса Юлійовича на бездіяльність слідчого СУ ФР ГУДФС України у Київській області щодо неповернення речових доказів у кримінальному провадженні №32016110000000065 від 31 жовтня 2016 року за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України,

в с т а н о в и в :

Заявник звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з заявою, у якій просив суд роз'яснити ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 та її представника - адвоката Осмоловського Дениса Юлійовича на бездіяльність слідчого СУ ФР ГУДФС України у Київській області щодо неповернення речових доказів у кримінальному провадженні №32016110000000065 від 31 жовтня 2016 року за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України, зокрема просив роз'яснити, чи підлягають виконанню вимоги ст. 100 КПК України в частині речових доказів, вилучених під час проведення обшуку, посилаючись на те, що питання про повернення тимчасово вилученого майна в скарзі не ставилося, а тому гроші, на які не було накладено арешт, мають бути повернуті.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Литвин О.Г. підтримав заяву.

Слідчий СУ ФР ГУДФС України у Київській області у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду заяви.

Заслухавши представника особи, яка зверталася зі скаргою, вивчивши доводи заяви, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 та її представника - адвоката Осмоловського Дениса Юлійовича на бездіяльність слідчого СУ ФР ГУДФС України у Київській області щодо неповернення речових доказів у кримінальному провадженні №32016110000000065 від 31 жовтня 2016 року за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

Відповідно до ст. 380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Згідно зі ст. 372 КПК України мотивувальна частина ухвали, що викладається окремим документом, складається із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Разом з тим, частиною 2 статті 100 КПК України речовий доказ, або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному КМУ.

В ухвалі суду зазначено про те, що у судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року було надано дозвіл на проведення обшуку у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, що на належало на праві власності ОСОБА_4

Зазначеною ухвалою було прямо надано дозвіл на вилучення, зокрема, грошових коштів, отриманих у результаті незаконної діяльності.

Згідно з даними протоколу обшуку від 08 жовтня 2015 року у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, за участю ОСОБА_2, було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 23 200 доларів США і 385 500 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України тимчасово вилученим майном вважаються вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.

Постановою слідчого ВКР СУ ФР ГУ ДФС України у Київській області Янович К.В. від 12 жовтня 2015 року грошові кошти у сумі 23 200 доларів США і 385 500 грн., вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №32015110000000015 від 30.07.2015 року за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 205 КК України, з якого було виділено кримінальне провадження №32016110000000065 від 31 жовтня 2016 року за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

Статтею 303 КПК України, на яку посилалися особи, які подали скаргу, передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Разом з тим, оскільки особами, які подали скаргу, оскаржувалася бездіяльність слідчого щодо неповернення речових доказів, дій , які слідчий, на думку особи, яка подала скаргу, зобов'язаний був вчинити у визначений цим Кодексом строк, а не тимчасово вилученого майна, судом не було встановлено, що кошти, щодо повернення яких подано скаргу, відносяться до тимчасово вилученого майна, то у задоволенні скарги було відмовлено.

Оскільки для заявника незрозумілим є, чи підлягають виконанню вимоги ст. 100 КПК України в частині речових доказів, вилучених від час проведення обшуку, то суд вважає за можливе роз'яснити заявнику, що вимоги статті 100 КПК України поширюються на речові докази, що були вилучені під час обшуку на підставі судового рішення.

За таких обставин заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 380 КПК України, -

у х в а л и в :

Заяву адвоката Осмоловського Дениса Юлійовича про роз'яснення ухвали суду в справі за скаргою ОСОБА_2 та її представника - адвоката Осмоловського Дениса Юлійовича на бездіяльність слідчого СУ ФР ГУДФС України у Київській області щодо неповернення речових доказів у кримінальному провадженні №32016110000000065 від 31 жовтня 2016 року за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України - задовольнити.

Роз'яснити, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 та її представника - адвоката Осмоловського Дениса Юлійовича на бездіяльність слідчого СУ ФР ГУДФС України у Київській області щодо неповернення речових доказів у кримінальному провадженні №32016110000000065 від 31 жовтня 2016 року за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України, з урахуванням ст. 100 КПК України, вимоги якої поширюються на речові докази, що були вилучені під час обшуку на підставі судового рішення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя Л.І. Кізюн