Ухвала суду № 65719586, 29.03.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3177/17

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарі Гноілек М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полінського Вячеслава Андрійовича, заінтересована особа ОСОБА_3 про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт майна боржника,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою у якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову № 44237266 від 28.12.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесену державним виконавцем Подільського районного ВДВС в м. Києві Полінським В.А.

Вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, зазначає, що свої зобов'язання щодо виконання рішення суду він виконував сумлінно шляхом перерахування коштів із заробітної плати.

Виплати здійснювались з жовтня 2012 року та були припиненні у зв'язку з припиненням діяльності підприємства у листопаді 2016 року. Державний виконавець не повідомив про наявність суми боргу на час накладання арешту на майно та не повідомив про процедуру повідомлення при зміні джерела стягнення. Також зазначає, що арешт згідно постанови накладений на все майно, а не лише в межах суми стягнення, а тому накладання державним виконавцем арешту на майно, яке значно перевищує заборгованість, є неправомірним. Крім цього він має пенсію з якої можливо здійснювати відрахування.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_4 підтримала скаргу та викладені у ній обставини.

Державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Полінський В.А. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Стягувач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на безпідставність вимог.

Суд, вислухавши представника скаржника та заінтересовану особу - стягувача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що Дніпровським районним судом м. Києва 29 вересня 2012 року було видано виконавчий лист № 2-112 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 54 734 грн. (надалі по тексту - виконавчий лист).

Зазначений виконавчий лист 16.11.2012 року стягувачем було подано на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції, державним виконавцем якого Рибалко І.М. 21 листопада 2012 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 35339215). Даною постановою боржнику було запропоновано добровільно виконати рішення суду та у семиденний строк сплатити борг.

Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві Кареліною І.О. від 05.08.2014 року в порядку, передбаченому ст. 68, 69, 70, 74 Закону України «Про виконавче провадження» (у ред. 21.04.1999 року) на виконання виконавчого листа (ВП № 44237266) було звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 за місцем його роботи в Інжинірінгово-виробничій компанії «Ронтек» у розмірі по 20% з усіх видів заробітку, що належить до виплати боржнику, після відрахування податків. У цій постанові зазначено суму боргу 54 734 грн., виконавчий збір 5 623 грн. 40 коп., що разом складає 60 357 грн. 40 коп.

За повідомленням ТОВ «Інжинірінгово-виробнича компанія «Ронтек» № 1/17-П від 01.03.2017 року, ОСОБА_1 працював на підприємстві за суміщенням ? ставки, займав посаду інженера з охорони праці, розмір ставки 2 000 грн., був звільнений 31.10.2016 року за угодою сторін; згідно постанови державного виконавця від 05.08.2014 року (ВП № 44237266) звіти до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві відносно утримань з доходу подавались з 01.09.2014 року по 31.10.2016 року, всього було утримано та перераховано 4 224 грн. 64 коп.

За повідомленням стягувача ОСОБА_3 за виконавчим листом він отримав з Подільського районного Відділу державної виконавчої служби у м. Києві кошти двома виплатами, а саме у розмірі 747 грн. 50 коп. та 2 850 грн. 53 коп., на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування вказаних сум відповідно № 851 від 30.03.2015 року та № 2940 від 21.11.2016 року, що загалом складає 3 598 грн. 03 коп. (а.с. 34, 35).

Отже, з урахуванням зазначеного, залишок боргу за виконавчим листом на користь стягувача становить 51 135 грн. 97 коп.

28.12.2016 року державним виконавцем Подільського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Полінським В.А. у виконавчому провадженні № 44237266 по виконанню виконавчого листа було винесено спірну постанову про арешт майна ОСОБА_7 з метою належного та своєчасного виконання рішення суду, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 54 734 грн. та заборонено ОСОБА_1 здійснювати відчуження будь-якого майна лише в межах суми боргу.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скаржник, як сторона виконавчого провадження, просить визнати неправомірною та скасувати постанову від 28.12.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесену державним виконавцем Подільського районного ВДВС м. Києва Полінським В.А. у виконавчому провадженні № 44237266 з підстав того, що свої зобов'язання щодо виконання рішення суду він виконував сумлінно шляхом перерахування коштів із заробітної плати за період з жовтня 2012 року до листопада 2016 року, також зазначає, що державний виконавець не повідомив про наявність суми боргу на час накладання арешту на майно, не повідомив про процедуру повідомлення при зміні джерела стягнення; арешт накладений на суму, що значно перевищує заборгованість, до того ж він має пенсію з якої можливо здійснювати відрахування.

Проте дані доводи заявника, як підстави для задоволення скарги, суд не може прийняти до уваги, виходячи з наступного.

За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

За нормою ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Як зазначено вище, у постанові державного виконавця від 05.08.2014 року зазначено, що загальна заборгованість за виконавчим листом та виконавчий збір становлять у розмірі 60 357 грн. 40 коп., при цьому із заробітної плати ОСОБА_1 стягнута сума 4 224 грн. 64 коп., арешт накладений у межах суми заборгованості за виконавчим листом 54 734 грн., що не перевищує залишок заборгованості скаржника.

Стягувач в судовому засіданні повідомив, що він не надає згоду на подальше виконання рішення суду боржником шляхом щомісячних відрахувань з пенсії останнього, при цьому пояснив, що дорожньо-транспортна пригода стосовно якої стягнуті з ОСОБА_1 кошти за рішенням суду відбулась у 2009 році, розгляд справи тривав три роки, скаржник подавав апеляцію, у 2012 році він отримав виконавчий лист, від виконання якого ОСОБА_1 злісно ухилявся, тому станом на даний час присуджені рішенням суду кошти знецінилися.

Враховуючи викладене, а також те, що сума стягнення за виконавчим документом перевищує п'ять мінімальних розмірів заробітної плати, звернення стягнення з пенсії боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника суперечать нормам чинного законодавства. Державним виконавцем арешт накладено з метою реального виконання рішення суду, крім того, матеріалами скарги не доведено порушення прав заявника, тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 383-388 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полінського Вячеслава Андрійовича, заінтересована особа ОСОБА_3 про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт майна боржника від 28.12.2016 року винесену у виконавчому провадженні № 44237266 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя