Ухвала суду № 65714586, 03.04.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/961/16-ц Номер провадження 22-ц/786/926/17Головуючий у 1-й інстанції Колос Ю. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

головуючого судді : Кузнєцової О.Ю.

суддів : Карпушина Г.Л., Дорош А.І.

при секретарі Рибак О.О.

за участі представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах відповідно до заяви від 04 січня 2017 року (а.с. 57-58), просила стягнути з ОСОБА_4 на її утримання як повнолітньої непрацездатної доньки аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 19 вересня 2016 року безтерміново.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона є інвалідом ІІ групи з дитинства, проживає разом з матір'ю ОСОБА_2 та отримує державну соціальну допомогу інвалідам ІІ групи з дитинства.

Вказувала, що у зв'язку із хворобою вона потребує лікування, на яке необхідні значні кошти, а отримуваних нею та її матір'ю доходів для лікування не вистачає.

Зазначала, що відповідач ОСОБА_4 є її батьком, має постійне місце роботи та стабільний заробіток і спроможний надавати їй матеріальну допомогу, як непрацездатній донці.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 19 вересня 2016 року безтерміново

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку окремо один від одного оскаржили ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі по 450 грн. щомісячно.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 є повнолітньою дочкою відповідача ОСОБА_4 та є інвалідом ІІ групи з дитинства, непрацездатною та отримує допомогу по інвалідності з дитинства в розмірі, яка станом на день подання заяви становила 1130,00 грн. щомісячно, що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення Шишацької РДА №3377 від 19.09.2016 року.

ОСОБА_3 проживає з матір'ю ОСОБА_2, яка працює охоронником ТОВ «АФ «Ім. Довженка» і розмір отримуваної нею середньомісячної заробітної плати за березень - серпень 2016 року після відрахування податків і зборів становить 1979,30 грн.

Відповідач на час подання позову працював у ТОВ «АФ «Ім. Довженка» слюсарем і розмір отримуваної ним середньомісячної заробітної плати за травень - жовтень 2016 року після відрахування податків і зборів становив 4004,25 грн.

Відповідно до ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Розмір аліментів, відповідно до ст.200 СК України, визначається з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України, а саме: стану здоров'я та матеріального становища дитини; стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів; наявності у платника аліментів інших дітей, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що непрацездатна ОСОБА_3 потребує батьківського утримання, відповідач повинен надавати фінансову допомогу повнолітній непрацездатній донці для забезпечення такого утримання та має таку можливість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 зводяться до заперечення правомірності не витребування місцевим судом довідки про доходи відповідача за листопад-грудень 2016 року, що потягло за собою неправильне визначення доходу ОСОБА_4 та розміру стягуваних з нього аліментів.

Проте, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність клопотання позивача про витребування доказів, оскільки, всупереч вимогам ч. 1 ст. 137 ЦПК України, ОСОБА_3 не надано відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто нею.

Окрім того, відповідно до ст. 179 ч. 1 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала ти, що відповідач не надає їй допомогу з лютого 2016 року, хоча мав можливість це робити.

Відповідач, заперечуючи позов, надав суду відомості про свої доходи за період з лютого по серпень 2016 року (а.с. 35, 36). Окрім того, апелянтом додатково надано відомості про доходи ОСОБА_4 за період з вересня по жовтень 2016 року (а.с. 76).

Таким чином, в матеріалах справи містяться достатні докази про розмір доходу відповідача з часу ухилення його від сплати аліментів і на час звернення ОСОБА_3 до суду із позовом, що і входить до предмета доказування у справі.

Інші доводи апелянта зводяться до доводів викладених у позовній заяві, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Всупереч вимогам ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що визначений місцевий судом розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, не здатен задовольнити її потреб у батьківському утриманні.

Доводи ОСОБА_4 також не спростовують правильності висновків місцевого суду.

Так, згідно із наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_4 на час ухвалення оскаржуваного рішення не працював та отримував допомогу по безробіттю. Проте, відповідачем не надано суду відомостей щодо розміру такої допомоги, а тому відсутні докази того, що її розмір не надає йому можливості сплачувати аліменти.

Відповідно до ч.1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Проте, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_4 має нерегулярний, мінливий дохід або частину доходу одержує в натурі, а тому відсутні підстави для стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі.

Окрім того, ст. 11 ч. 1 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач просила стягнути аліменти з відповідача у частці від доходу, а тому у суду відсутні підстави виходити за межі позовних вимог та визначати аліменти у твердій грошовій сумі.

Під час розгляду справи відповідач не надавав суду доказів того, що він проживає однією сімєю без реєстрації шлюбу з іншою жінкою та несе обовязок з її утримання.

Довідка про склад сімї ОСОБА_4 (а.с. 82), надана до апеляційного суду, не може бути прийнята судом як доказ, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. При цьому, апелянтом не наведено причин неподання вказаної довідки до місцевого суду.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції належним чином враховано як дохід відповідача, так і дохід, який отримують ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Посилання ОСОБА_4 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 28 травня 2015 року, яким з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки, не заслуговують на увагу, так як воно не відноситься до предмету спору, оскільки предметом даного спору є вирішення питання про стягнення аліментів на утримання непрацездатної повнолітньої доньки відповідача.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наведено не було.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 13 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: --//-- ОСОБА_1

Судді --//-- ОСОБА_5

--//-- ОСОБА_6

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1