Постанова № 65713645, 30.03.2017, Новосанжарський районний суд Полтавської області

копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року Справа № 542/172/17

2-а/542/17/17

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,

при секретарі - Нестеренко О.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - Данільченка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Нові Санжари адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Адміністрація Державної Прикордонної служби України про визнання незаконною відмову виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду війни ІІ групи та стягнення коштів,-

встановив:

У лютому 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третьої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання незаконною відмову виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду війни ІІ групи та стягнення коштів. Обґрунтовуючи заявлені по справі позовні вимоги зазначив, що він є інвалідом війни ІІ групи, в період з 26 жовтня 1981 року по 01 лютого 1984 року проходив дійсну строкову службу в прикордонних військах КДБ СРСР та інвалідність пов'язана з пораненням, отриманим під час виконання обов'язків військової служби в республіці Афганістан.

22.04.2014 року позивач отримав посвідчення інваліда ІІ групи.

Позивач зазначає, що він звернувся до Новосанжарського районного військового комісаріату Міністерства Оборони України про надання одноразової грошової допомоги по інвалідності, але отримав відмову.

28.04.2016 року та 16.11.2016 року Адміністрація Державної прикордонної служби України також відмовили позивачу.

30 червня та 19 серпня 2016 року позивач отримав письмову відмову Департаменту Фінансів Міністерства Оборони України, мотивуючи її тим, що Міністерство Оборони України не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР, тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах немає.

Позивач вказує, що право на отримання одноразової грошової допомоги отримав з 22 квітня 2014 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник третьої особи Данільченко О.О. в судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України ґрунтуються на законі та є обґрунтованими.

Представник відповідача - Міністерства оборони України в судове засідання не з"явився, про день, час і місце розгляду справи судом повідомлений належним чином. На електронну адресу суду 30.03.2017 року надійшло заперечення представника відповідача, в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали адміністративної справи приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно військового квитка серії НОМЕР_3 позивач проходив дійсну строкову військову службу в прикордонних військах КДБ СРСР з 26.10.1981 року по 01.02.1984 рік. Він є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій Новосанжарського районного військового комісаріату від 16 лютого 1996 року серії НОМЕР_2, та посвідченням серії НОМЕР_1 інваліда війни ІІ групи, виданого 22 квітня 2014 року.

Згідно витягу з протоколу № 1061 від 29 травня 2012 року засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивачу 22.04.2014 року встановлена ІІ група інвалідності, причиною якої є травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Отже, позивач починаючи з 22.04.2014 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

22.03.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Новосанжарського районного військового комісаріату щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

11.04.2016 року за № 7/676 з Новосанжарського районного військового комісаріату надійшов лист, в якому вказано, що позивач проходив дійсну строкову військову службу не в Збройних силах СРСР, а в прикордонних військах КДБ СРСР, а тому витрати пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги військовослужбовцям прикордонних військ мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Після отримання відповіді з Новосанжарського районного військового комісаріату, ОСОБА_1 звернувся в Адміністрацію Державної прикордонної служби України з аналогічним листом.

Заступник голови Державної прикордонної служби України послався на те, що Державна прикордонна служба України не вправі виплачувати одноразову грошову допомогу передбачену ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У своїй відповіді заступник Голови Державної прикордонної служби України послався на те, що призив позивача на строкову військову службу та звільнення з служби здійснювали на підставі наказу Міністерства оборони колишнього СРСР. Також згідно із законодавством позивач перебуває на військовому обліку у військовому комісаріаті Міністерства оборони України, і те, що причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральної військово-лікарською комісією Міністерства оборони України, адміністрація Держприкордонслужби України вважає, що питання стосовно виплати позивачу одноразової грошової допомоги має розглядати Міністерство оборони України.

30 червня 2016 року та 19 серпня 2016 року позивач отримав листи з Департаменту фінансів Міністерства оборони України, в яких на звернення позивача зазначалося, що оскільки Міністерство оборони України не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу у прикордонних військах, немає.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок та на умови, виплати грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в різний період часу регулювались наступними прийнятими Кабінетом Міністрів України нормативно правовими актами: Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб"; Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби. Інвалідність позивача настала 22 квітня 2014 року, отже виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, яка була чинна на момент встановлення позивачу інвалідності.

При розгляді заяви та документів позивача про нарахування та виплату грошової допомоги відповідач повинен був врахувати постанову Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Відповідно до п.6,7 названої постанови, призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає.

Порядок призначення та виплати допомоги: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Згідно пункту 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 керівник уповноваженого органу (військового комісаріату) подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи вищевикладені обставини прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги чи про відмову у її призначенні може вирішувати тільки Міністерство оборони України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Нерозглянувши по суті заяви з документами позивача відповідач порушив норми вищевказаного законодавства, якими визначено порядок призначення допомоги, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, ст.ст. 2,3,9,71,86,158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Адміністрація Державної Прикордонної служби України про визнання незаконною відмову виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду війни ІІ групи та стягнення коштів задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи війни.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського Апеляційного адміністративного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя (підпис)

З оригіналом вірно

Голова Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г.Стрельченко