Постанова № 65711881, 31.03.2017, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/381/17

Провадження № 2-а/368/26/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2017 року Кагарлицький районний суд Київської області під головуванням судді Шевченко І.І., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Кагарлик справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, третя особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на дії суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності з вимогою вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

позивач просить суд визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни та зобов'язати Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення, посилаючись на те, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до статті 7 вказаного Закону до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, каліцтва, захворювань, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби ( службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час. До інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п.10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994р. № 302, «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Відповідно пункту 2 зазначеного Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Інвалідам війни (стаття 7 Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни - інвалід».

Абзацом 2 пункту 7 Положення №302 встановлено, що «Посвідчення інваліда війни» «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Вона, ОСОБА_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, безпосередній учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, а також інвалід 2-ї групи, причина інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Звернувшись до відповідача із заявою з проханням видати посвідчення інваліда війни, в обґрунтування підстав для видачі посвідчення інваліда війни, нею було надано: копію посвідчення НОМЕР_1 від 29.10.1998 р., в якій зазначено, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; копію витягу із Акту огляду МСЕК № 4564 від 19.10.1998 р., копію довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності № 013991, які доводять, що інвалідність нею була отримана саме внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; копії документів, які підтверджують її участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань ЦО, а саме: Інформаційну довідку № 01.1-14/677-5 від 19.04.2016 р., копія виписки з наказу № 116 від 20.07.1986 р., копія довідки № 56 від 20.08.1991 р., копія довідки з Іванківського райрибкомбінату.

У відповідь на її заяву відповідачем надіслано лист № 1054 від 10.08.2016 р., у якому повідомлено про відмову у видачі посвідчення інваліда війни на підставі відсутності підтвердження залучення її до складу формувань цивільної оборони.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти вкладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до Указу Президента України № 109/2008 від 07.02.2008 року «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», на органи державної влади зокрема покладено обов'язок по вжиттю невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове надання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України «Про звернення громадян», упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо недопущення надання неоднозначних, необгрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам.

Пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994р. №302, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертизи комісії про групу та причину інвалідності.

Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.. 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами або листами змінювати положення законів.

У відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборони СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 - 1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року №01, від 30.04.1986 року №02, від 04.05.1986 року №16, від 19.05.1986 року №52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Аналогічні вимоги були зазначені в Законі України «Про Цивільну оборону України» та Положенні про Цивільну оборону України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 № 299. На теперішній час Цивільна оборона регулюється Кодексом цивільного захисту.

З урахуванням вищевикладеного, формування Цивільної оборони, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих.

Таким чином громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

За таких обставин вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, при відмові їй у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни, діяв протиправно, з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України та Указу Президента України № 109/2008 від 07.02.2008 року.

Зазначає, що згідно з ст.71 КАСУ: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, подавши до суду заперечення, в якому просить врахувати викладене у запереченні при розгляді справи судове засідання проводити у відсутності представника УСЗН та в позові до управління соціального захисту населення відмовити з наступних підстав. Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 15.06.2004 р. частину другу статті 7 було доповнено пунктом 9. Відповідно до цих змін, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни. Зазначені зміни були прийняті з метою віднесення до інвалідів війни осіб, які при виконанні робіт у 30 кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення були залучені до мобільних загонів спец захисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, що перебували у складі військових формувань, підпорядкованих Міністерству оборони колишнього Союзу PCP. На сьогодні механізм реалізації вищезазначеного положення чітко не визначений нормативно-правовими актами, що призводить до чисельних звернень громадян до управління соціального захисту населення з питань встановлення статусу інваліда війни. Соціальний захист населення встановлює статус інваліда війни на підставі довідки, яка є витягом з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області і містить інформацію про залучення особи до формувань Цивільної оборони та документів про роботу , яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , а також довідки про встановлення інвалідності захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Однак практика реалізації пункту 9 ст. 7 зазначеного Закону виявила складність застосування цієї норми щодо працівників, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони, або були прикомандировані до воєнізованих формувань ЦО (зведених загонів протипожежної та медичних служб, зведених мобільних загонів спеціального захисту Київської, Чернігівської та Черкаської областей), оскільки не всі роботи, до виконання яких залучались зазначені особи можуть бути віднесені до завдань формувань Цивільної оборони. Довідки, які видаються на даний час Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської ОДА носять інформаційне роз'яснення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки з 09.07.2015 р. ліквідована постійно діюча комісія з питань розгляду звернень громадян щодо підтвердження їм участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони. В даних довідках відсутнє документальне підтвердження залучення до складу формувань цивільної оборони. Цей документ має містити дані про таке залучення з посиланням на наказ чи розпорядження штабу Цивільної оборони та інформацію, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При встановленні даного статусу інваліда війни, даний пільговик буде включений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, який матиме право на пільги 100 % за газопостачання, електропостачання, водопостачання та телефон, буде виплачена разова допомога до 9 травня та надбавка до пенсії ,чим буде завдана значна шкода державі. У зв'язку з тим, що План Цивільної оборони в період аварії на ЧАЕС не вводився (не було відповідного доручення уряду СРСР) працівники, які залучалися для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від інших міністерств і відомств і стали інвалідами внаслідок пов'язаних з цим захворювань, не можуть бути віднесені до осіб, що підпадають під дію вимог частини другої пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Соціальний захист зазначеної категорії осіб здійснюється на загальних підставах відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи»: щорічна допомога на оздоровлення ст.48; щомісячна компенсація вартості продуктів харчування ст. 20 п. 14; забезпечення санаторно-курортними путівками ст.20; компенсація проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України; 50% пільга від норми на всі житлово-комунальні послуги. Позов ОСОБА_1 Кагарлицьке управління соціального захисту населення не визнає, оскільки на даний час немає правових підстав для встановлення статусу інваліда війни особам, що приймали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подавши до суду пояснення, в якому просить розглянути вищезазначену справу без участі представника третьої особи. Щодо позову зазначає наступне. Інформаційна довідка від № 01.1-14/677-5 від 19.04.2016 р. видана позивачеві на підставі чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони. 1 січня 2005 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до цих змін (пункт 9 статті 7) особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони і які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесені до інвалідів війни. При цьому вони не містять відомостей щодо залучення до цих робіт конкретних підприємств та окремих громадян. У відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборони СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 - 1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року №01, від 30.04.1986 року №02, від 04.05.1986 року №16, від 19.05.1986 року №52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. Аналогічні вимоги були зазначені в Законі України «Про Цивільну оборону України» та Положення про Цивільну оборону України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 № 299. На теперішній час Цивільна оборона регулюється Кодексом цивільного захисту. Статтею 10 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. З урахуванням вищевикладеного, формування Цивільної оборони, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Таким чином громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони. Судова практика погоджується з цією позицію. В Департаменті наявна достатня кількість судових рішень, якими визнано дії Управлінь праці та соціального захисту населення протиправними в частині відмови у встановленні статусу та видачі відповідного посвідчення інваліда війни та зобов'язано зазначені управління встановити заявникам статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення. Також рішеннями суду встановлено, що листи-роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України носять лише інформаційний характер, не мають ознак нормативно-правового акту, а тому не можуть бути використані, як правова підстава, що регулює порядок для прийняття рішення про встановлення статусу інваліда війни. Крім того п.10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994р. №302, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертизи комісії про групу та причину інвалідності. Враховуючи вищевикладене, надані позивачем пояснення та документи по суті справи вважають достатніми, а позов - таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити.

В судовому засіданні суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується паспортом, посвідченням серії НОМЕР_1, яке видане Київською обласною державною адміністрацією та вкладкою серії НОМЕР_1 (а. с. 7, 12).

Позивачу ОСОБА_1 з 19.10.1998 року була присвоєна 2 група інвалідності, причиною якої є профзахворювання пов'язане з роботами на ЧАЕС, що підтверджується довідками до акта огляду СЕК. - серія КИО-І 3 076456 від 19.10.1998 р., довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках серія 2-18 МАА № 013991 від 19.10.1998 р. та експертним висновком № 46 від 17.12.1998 р..

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Вказані зміни до ст. 7 Закону були внесені Законом України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 15 червня 2004 року та набрали чинності з дня його опублікування.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону, до інвалідів війни віднесені особи, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті, в районі воєнних дій, у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Згідно із записами в трудовій книжці (а.с.9-10) та довідки (а.с. 11) позивач ОСОБА_1 працювала прачкою у Кагарлицькому райпобуткомбінаті з 12.04.1972 р. та була звільнена з роботи 01.02.1992 року за власним бажанням по статті 38 КЗпП у зв'язку з виходом на пенсію по старості.

Згідно виписки із наказу по Кагарлицькому райпобуткомбінаті № 116 від 20.06.1986 р. (а.с. 15) позивача ОСОБА_1 було відряженно у Чорнобильсько - Поліську зону з метою поліпшення побутового обслуговування людей, що працюють по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 20.06.1986 р. по 29.06.1986 р.

Відповідно до інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 19.04.2016 № 01.1-14/677-5, яка видана ОСОБА_1, відповідно до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС, нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборони СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 - 1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦС СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року №01, від 30.04.1986 року №02, від 04.05.1986 року №16, від 19.05.1986 року №52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. Статтею 10 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт. у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. З урахуванням вищевикладеного, формування ЦО, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

При цьому зазначено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих, а громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

19 квітня 2016 року ОСОБА_1 отримала від Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи інформаційну довідку №01.1-14/677-5, відповідно до якої громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації з письмовою заявою, в якій вона просив встановити їй статус «інваліда війни» та видати відповідне посвідчення.

Листом № 1054 від 10.08.2016 р. відповідач відмовив позивачу ОСОБА_1 у визначенні їй статусу інваліда війни.

Відповідно до ст. 11 цього Закону - невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90, формування Цивільної оборони, в тому числі невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Таким чином, реалізувати свої права і отримати відповідні пільги, встановлені законодавством для інвалідів війни, позивач може шляхом отримання в органах соціального захисту населення посвідчення інваліда війни шляхом подання відповідних документів.

Надані позивачем докази, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт участі позивача у формуваннях цивільної оборони.

З огляду на зазначені правові норми обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, отриманої внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони.

Як встановлено судом, у випадку позивача наявні всі перераховані вище обов'язкові умови.

Згідно вимог статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

В даному випадку відповідач, на думку суду, діяв всупереч вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, тим самим відповідач повинен був ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають значення для правильного вирішення конкретного питання, але він цього не вчинив.

Аналогічна правова позиція закріплена в ухвалах ВАСУ № К-39164/10 від 06.04.11р., № К-36579/10 від 20.07.11р., № К/9991/4541/11 від 29.05.14 р.

Пунктом 9 частини 2 встановлено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

При цьому закон не встановлює будь - яких обмежень щодо тривалості виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в складі формувань цивільної оборони для набуття статусу інваліда війни.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання встановити статус інваліда війни.

Підлягають задоволенню також вимоги позивача щодо видачі їй посвідчення інваліда війни виходячи з наступного.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 .

Відповідно пункту 2 зазначеного Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни".

Абзацом 2 пункту 7 Положення № 302 встановлено, що "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

"Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення (пункт 10 Положення № 302).

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, а тому їх задоволення в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст.. 7 п. 9, 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 35 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації, третя особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на дії суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності з вимогою вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії управління соціального захисту населення Кагарлицької РДА щодо відмови ОСОБА_1 надати статус інваліда війни з видачею відповідного посвідчення - неправомірними.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І.І. Шевченко