Постанова № 65711741, 15.03.2017, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1636/16-а

Провадження № 2-а/368/8/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2017 року Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іван юти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до лейтинанта управління патрульної поліції в місті Києві інспектора Нестерчука Станіслава Миколайовича про скасування постанови серії АР № 303993 від 12 листопада 2016 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та визнання дій інспектора Нестерчука С.М., щодо складання постанови - неправомірними, -

встановив :

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 12.11.2016 року приблизно о 15 год. 00 хвилин, він рухався по вул. Червоноткацькій в м. Києві на своєму автомобілі НОМЕР_1. При проїзді на паркувальний майданчик торгового центру «ДАРРИНОК» був зупинений інспектором патрульної поліції. Відповідно до складеної постанови про адміністративне правопорушення серії серія АР № 303993 від 12 листопада 2016 p., інспектор Нестфчук С.М. зазначив, що позивач нібито порушив вимоги знаку 3.21 (в'їзд заборонено), чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Однак позивач з даним порушення не згідний, а тому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АР № 303993 від 12 листопада 2016 p., винесену інспектором Нестерчуком С.М. та закрити справу.

В судове засідання позивач не з"явився, надіслав заяву про розгляд справи в його відсутність, свій позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про день і час слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач 12 листопада 2016 p., приблизно о 15 год. 00 хвилин, рухався по вул. Червоноткацькій в м. Києві на своєму автомобілі НОМЕР_1. При проїзді на паркувальний майданчик торгового центру «ДАРРИНОК» (навпроти будинку по вул. Червоноткацькій, 44, що зафіксовано в постанові) був зупинений інспектором патрульної поліції.

Після зупинки транспортного засобу, інспектор без офіційного представлення, в порушення вимог частини 3 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», повідомив, що ОСОБА_1 проїхав на знак «Проїзд заборонено».

Після того як позивач пред'явив всі необхідні документи, а саме: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, позивач поставив автомобіль на місце для паркування та підійшов до працівника поліції щоб розпочати розгляд адміністративної справи. Через деякий час працівник поліції підійшов до позивача і відразу вручив йому постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Тобто по своїй суті провів розгляд адміністративної справи без участі ОСОБА_1, не враховуючи жодних пояснень та клопотань.

Відповідно до складеної постанови про адміністративне правопорушення серія АР № 303993 від 12 листопада 2016 p., інспектор Нестерчук С.М. зазначив, що ОСОБА_1 порушив вимоги знаку 3.21 (в'їзд заборонено), чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, й запропонував підписати вищевказану постанову.

Позивач своїм підписом зафіксував факт складення процесуального документу та письмово зазначив що з даною постановою не згідний.

Відповідно до ст. 258 КУпАПпротокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи і ч.1 ст. 256 Кодексу). Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (ч.2 ст. 256 Кодексу). У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (ч. 3 ст. 256 Кодексу). Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік встановлено у статті 251 Кодексу, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (ч.1 ст. 257 Кодексу).

Згідно ст.283 Кодексу постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає дповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення, дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або зідеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Тобто постанова не містить: суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Як то було передбачено ст.256 Кодексу під час складання протоколу.

Саме в протоколі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, мала право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Саме при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Норми Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом від 06.11.2015 № 1376 визначають, що: «Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз 'яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України».

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за зідсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Наділення правом Поліцейських виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності водія транспортного засобу на місці скоєння правопорушення, без складання протоколу, а як слідство без наявності доказів, передбачених ст.251 Кодексу, позбавляє водія прав, передбачених ст.268 Кодексу, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про національну поліцію» Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно ст.18 Закону Поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

У наведених положеннях Конституції України, ЗУ «Про національну поліцію» та Кодексу про адміністративні правопорушення визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному. повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про пактику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки порожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особоюадміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, напосилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Відповідно до частини 1 статті 276 КУпАП «Справа про адміністративне правопорушення розглядаєтьсяза місцем його вчинення».

Роз'ясненням Конституційного суду України у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26 травня 2015 року за № 5-рп/2015, визначено, що: «Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення " визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення».

Частина 3 статті 258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу. Проте постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Частина 3 статті 258 КУпАП вказує на те, що працівник поліції повинен дотримуватись вимог статті 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення виноситься лише за результатами розгляду справи.

18 листопада 2016 року, в порядку оскарження дій до вищестоячого керівництва інспектора Нестерчука, позивачем було подано скаргу до Управління патрульної поліції в місті Києві з вимогою скасувати вищевказану постанову та визнати дії інспектора Нестерчука С.М. неправомірними.

1 грудня 2016 року від Управління патрульної поліції міста Києва надійшов лист, про те що Управління винесло постанову про результат розгляду скарги, відповідно постанову по справі про адміністративне правопорушення залишено без змін, а скаргу без задоволення, оскільки у діях інспектора не було виявлено жодних порушень.

Відповідно до ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів ладних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та нтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права соби на участь у процесі прийняття рішення.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи сцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ст.71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.288 КУпАП постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення, може бути оскаржено у вищестоящий орган або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим Кодексом. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

А тому, вимоги позивача суд вважає правомірними, а постанова інспектора Нестерчука Станіслава Миколайовича про накладення адміністративного стягнення серії АР № 303993 від 12 листопада 2016 року у справі про адміністративне правопорушення за ст..122 ч.1 АК України ОСОБА_1 та накладення штрафу в розмірі 255 грн. такою, що підлягає скасуванню, а провадження по адмінсправі закриттю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивач є звільненим від сплати судового збору згідно до Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 23.01.2015 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

З урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі витрати зі сплати судового збору належить стягнути з відповідача на користь держави в сумі 640 грн.

Враховуючи виклакдене, керуючись ст.104,158,159,160,161,162,163 КАС України, суд,-

постановив :

Позов задоволити.

Скасувати постанову АР № 303993 від 12 листопада 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., а провадження по адміністративній справі закрити.

Стягнути с ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Є. Іванюта