Рішення № 65711216, 28.03.2017, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/504/17

провадження у справі № 2/0285/686/17

28 березня 2017 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суду Житомирської області у складі судді Сташків Т.Б. за участі секретаря судового засідання Медяної І.В., та осіб, які беруть участь у справі:

позивача (відповідач): ОСОБА_1

відповідача (позивача): ОСОБА_2 представник: ОСОБА_3

третя особа: представник служби у справах дітей Новоград-Волинської міської ради - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Новоград-Волинської міської ради, про зміну та визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про зміну місця проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, визначивши їх місце проживання разом із батьком ОСОБА_7

В обґрунтування позову зазначає, що 1.10.2005 року між ним та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від шлюбу вони мають троє неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3. Рішенням суду шлюб між сторонами було розірвана та визначено місце проживання неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_9 з батьком, а дочок ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з матірю. Після ухвалення зазначеного рішення дочка ОСОБА_10 категорично відмовилась проживати разом з мамою та на даний час проживає разом з позивачем, а ОСОБА_6 також проживала разом з ним, але працівниками ДВС була передана матері та проживає разом з нею. Діти бажають проживати разом ним. Відповідач не дає можливості спілкуватись з донькою ОСОБА_6. Рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 212 від 14.06.2016 року визначено час зустрічей з дочкою, щовівторка та щочетверга з 18 години до 20 години у присутності матері та кожну другу і четверту неділю місяця з 8 години до 18 години без присутності матері. Однак, ОСОБА_2 дане рішення не виконувала. 27.09.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування, визначення способу участі батька у вихованні дитини, проте рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду в задоволенні зазначеного позову відмовлено, таким чином ОСОБА_2 протиправно позбавляє його, як батька брати учать у вихованні та спілкуванні з дитиною. Він має задовільний стан здоровя, матеріальну можливість та моральні якості для того, щоб належним чином утримувати дітей, тому змушений звернутись із зазначеним позовом до суду.

16.02.2017 року відповідач ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву, у якій просить зобовязати ОСОБА_1 повернути їй малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до її місця проживання разом із матірю, у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 просить відмовити за безпідставністю.

В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 26.03.2015 року їх шлюб було розірвано, місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 визначено з батьком, а доньки ОСОБА_6 з нею, відносно місця проживання сина ОСОБА_9 вони досягли між собою згоди. Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 20.05.2015 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 26.03.2015 року в частині визначення місця проживання доньки ОСОБА_5 разом із батьком скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким місце проживання доньки ОСОБА_5 визначено із матірю, у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.09.205 року зазначені судові рішення залишено без змін. При визначенні місця проживання малолітніх дітей апеляційним судом враховано протиправність дій ОСОБА_12, який вигнав її з місця свого проживання, залишив дітей поза її волею в будинку, постійно в присутності дітей влаштовував сварки, ображав та погрожував їй фізичним насильством в сімї. Відповідно до чинного законодавства обставини, які встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. 05.06.2015 року ОСОБА_1 без її згоди, силоміць забрав у неї доньку ОСОБА_6, а старшу ОСОБА_5 забрав зі школи до себе до додому та не повернув. На виконання рішення Новоград-Волинського міськрайоного суду від 29.07.2015 року діти були повернуті їй. 13.11.2015 року він знову забрав дітей силою. 30.03.2016 року рішенням суду ухвалено повернути їй дітей, однак ОСОБА_1 повернув доньку ОСОБА_6 без її особистих речей та іграшок. Від виконання рішення суду про повернення доньки ОСОБА_5 ОСОБА_1 тривалий час ухиляється, продовжує тримати доньку у себе, маніпулює її свідомістю та використовує матеріальну залежність. З осені 2016 року ОСОБА_1 тричі на тиждень привозить доньку ОСОБА_5, однак залишити її у неї категорично відмовляється. Примусово залишити дитину в себе вона не намагалась, оскільки дитина отримує психічну травму через систематичну самовільну зміну батьком місця її проживання. ОСОБА_1 має можливість безперешкодно та необмежений час спілкування з меншою донькою, коли приїжджає до неї з ОСОБА_5. Жодних неправомірних дій, які перешкоджають спілкуванню ОСОБА_6 з батьком вона не вчиняє. ОСОБА_2 вважає, що має право на повернення дитини до визначеного судом місяця проживання дитини.

Ухвалою суду від 16.02.2017 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення малолітньої дитини прийнято до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом обєднано в одне провадження.

В судовому засіданні ОСОБА_7 свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні просили в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні підтримала думку, викладену у висновку органу опіки та піклування про доцільність зміни місця проживання малолітньої ОСОБА_5.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та надані докази, зясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 26.03.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 1.10.2005 року розірвано, місце проживання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 визначено з батьком, місце проживання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 визначено з матірю (а.с.26-27). Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 20.05.2015 року, рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 26.03.2015 року в частині визначення місця проживання дочки ОСОБА_5 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким місце проживання дочки ОСОБА_5 визначено з матірю, у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.09.205 року зазначені судові рішення залишено без змін (а.с.23-27, 55).

Відповідно до актів проведення бесіди з малолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 12.06.2015 року встановлено, що діти хочуть зустрічатись та спілкуватись з мамою ОСОБА_2, однак жити будуть лише з батьком (а.с.9,10).

ОСОБА_1 приймає активну участь у житті своїх доньок, забирає ОСОБА_6 з дитячого садочка, цікавиться життям дитини, відвідує батьківські збори, підтримує звязку з вихователями. ОСОБА_13 навчається в школі мистецтв, дитину в школу приводить батько, регулярно здійснює оплату за навчання та спілкується з учителем.

ОСОБА_6, 22.07.2012 року виховувалась у молодшій групі «Капітошка» Новоград-Волинського ДНЗ № 16 «Веселка» з 19.01.2015 року 01.04,2016 року. Відрахована у звязку з переведенням в ДНЗ по місцю проживання (а.с.14).

Відповідно до довідки № 454 від 2.08.2016 року дитина ОСОБА_6 дошкільні заклади не відвідує, в списках не значиться з 01.04.2016 року (а.с.15).

Відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 та інформації загальноосвітньої школи 1-111 ступенів № 2 і школи мистецтв м. Новоград-Волинський, встановлено, що вихованням, утриманням і розвитком малолітньої дитини ОСОБА_5 займається батько ОСОБА_1. ОСОБА_10 проживає разом з ним по вул. Лянгуса, 72, для дитини створені належні умови проживання (а.с.17, 18, 19).

Рішенням Новоград-Волинської міської ради від 11.03.2015 року № 62 затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_1, за умови, що він не буде обмежувати права ОСОБА_2, як матері на виховання та спілкування з дітьми (а.с.20, 21-22).

На заяву ОСОБА_1 начальником служби у справах дітей 20.01.2017 року надана відповідь, що з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду про рівність прав та обовязків батьків щодо виховання дітей і головне, що рішення органу опіки та піклування є обовязковим для виконання. Під час бесіди ОСОБА_2 пояснила, що, що вона не надає зустрічатися з донькою ОСОБА_6 у другу та четверту неділю місяця, оскільки ці зустрічі відбуваються без її присутності, а дитина не бажає без мама їхати. (а.с.31)

Відповідно до довідки МСЕК ОСОБА_2 встановлена І група інвалідності (а.с.40, 56). Відповідно до розписок ОСОБА_2 отримує від ОСОБА_1 аліменти в сумі 1000 грн. на утримання доньки ОСОБА_6 починаючи з серпня 2016 року по листопад 2016 року.

14.07.2015 року та 30.03.2016 року Новоград-Волинським міськрайонним судом ухвалено рішення, яким вирішено відібрати у ОСОБА_1 малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, повернувши їх матері ОСОБА_2 за місцем її проживання (а.с.59-60, 61-62 ).

17.02.2017 року начальником Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області на адресу ОСОБА_1 направлена відповідь на його звернення, що дружина перешкоджає взяти спільну дитину та розяснено, що в її діях вбачаються цивільно-правові відносини.

Рішенням Новоград-Волинської міської ради від 22.03.2017 року № 396 затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності зміни місця проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким визначено доцільність зміни місця проживання ОСОБА_5, а стосовно ОСОБА_6 рішення про визначення місця проживання з матірю ОСОБА_2 залишити без змін.

Дані обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

За змістом статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За змістом ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей не має переваги перед іншими доказами та оцінюється судом у взаємозвязку з іншими доказами у справі.

Як встановлено у судовому засіданні, спір між сторонами з приводу визначення місця проживання трьох малолітніх дітей уже був предметом судового розгляду, та рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 26.03.2015 року, зміненим рішенням апеляційного суду Житомирської області від 20.05.2015 року, місце проживання сина ОСОБА_8 визначено з батьком, а місце проживання дочок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визначено з матірю.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-СІІ) проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матірю (Принцип 6 Декларації).

ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено, що після ухвалення судового рішення, яким визначено місце проживання дітей змінились обставини, передбачені ст. 161 СК України, що можуть слугувати підставою для зміни місця проживання дітей.

Разом з тим, відповідно до ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

За таких обставин, ураховуючи те, що судовим рішенням місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 було визначено з матірю, крім того, судом ухвалювались рішення про повернення дочки ОСОБА_10 матері, батько не заперечує того факту, що дочка фактично проживає разом з ним, тому існують правові підстави, передбачені ст. 162 СК України для повернення ОСОБА_5 до місця проживання її матері.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є обґрунтованим, підтверджуються належними доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі. У задоволенні первісного позову слід відмовити, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1, як на підставу для задоволення первісного позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Керуючись статтями 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Новоград-Волинської міської ради, про зміну та визначення місця проживання дітей відмовити.

Зустрічний позов задовольнити. Зобовязати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 до місця проживання ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 3 квітня 2017 року.

Суддя Т.Б. Сташків