Рішення № 65710243, 20.12.2016, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/618/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючого Дорош В. В.

при секретарі Гула О. Р.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кравченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про повернення грошових вкладів 1990 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що на його ім'я в Ананьївському філіалі №2821/017 Ощадного Банку СРСР до 02 січня 1992 року були відкриті рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 грошових вкладів. На протязі усього періоду часу відповідач ПАТ «Державний Ощадний Банк України» філія №2821/017 в м.Ананьїв Одеської області зобов'язувався виконувати умови грошових вкладів у відсотках. Держава гарантувала збереження та видачу коштів по першій вимозі вкладників, однак банк на неодноразові вимоги позивача до цього часу не повертає грошові вклади. За договором з вкладником, стороною, яка отримувала кошти - була держава. Станом на 02 січня 1992 року всі грошові вклади були проіндексовані та був відкритий компенсаційний вклад. Також 02 вересня 1996 року було проведено грошову реформу у співвідношенні 1:100000, перераховано також було і вклади.

На сьогоднішній день, на ім'я позивача в Ананьївському філіалі №2821/017 є вищевказані рахунки з відповідними залишками на загальну суму 21393 гривні 75 копійок. У відповідності із ЗУ «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 01 листопада 1996 року №537/96-ВР, компенсація від знецінення грошових заощаджень проводиться виключно в грошовій формі за рахунок державного бюджету, починаючи з 1997 року.

Позивач вказує, що до цього часу він не в змозі користуватися своїми коштами та відповідачем порушено всі строки повернення грошових вкладів, без вагомих правових підстав, в зв'язку з чим змушений звернутися до суду з даним позовом та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні, під час розгляду справи позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснивши, що відповідачем до сьогоднішнього дня не виплачено йому грошові вклади, у нього та його сімї складне матеріальне положення так як на його утриманні донька та троє її онуків, хоча компенсація від знецінення грошових вкладів проводиться виключно за рахунок державного бюджету у грошовій формі, тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні під час розгляду справи представник відповідача, діючий на підставі довіреності (а.с.50), позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що доводи позивача, викладені в позовній заяві необґрунтовані та безпідставні. Так як суми коштів, зафіксовані в ощадних книжках, вкладниками на зберігання до банку не вносились, оскільки це суми, які держава планує поступово виплатити у якості компенсації втрат від знецінення заощаджень при наявності коштів визначених Державним Бюджетом України. Крім того, на адресу суду надано письмові заперечення проти позову (а.с.65), які представник відповідача підтримав повністю та просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Суд, взявши до уваги пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши та перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Новогеоргіївка Ананьївського району Одеської області та мешканець АДРЕСА_1 згідно копії паспорту (а.с.4-7).

З копій рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2, відкритих в Ананьївському філіалі №2821/017 ПАТ «Державного Ощадного Банку України» вбачається, що на сьогоднішній день залишок по ним складає відповідно 18952,90 гривень та 2340,85 гривень ( а.с.8).

Відповідно до копії паспорта, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка 1- а дільниці, с.Ананьїв Ананьївського району Одеської області (а.с.57).

Згідно копій свідоцтв про народження, виданих 14 липня 2015 року відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_5, народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року у місті Одеса та ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року у місті Одеса, їхніми батьками вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.58,59)

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого 16 серпня 2007 року Ананьївською Першою сільською радою Ананьївського району Одеської області, ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 року у с.Ананьїв, 1-а дільниця, Ананьївського району Одеської області, його батьками вказані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.60)

З копії направлення до поліклінічного консультативного відділення Одеської обласної клінічної лікарні вбачається, що ОСОБА_9 направлено на дослідження та консультації та поставлено відповідний діагноз з певними лікарськими призначеннями (а.с.61,62).

Також судом встановлено, що до складу сім'ї ОСОБА_4, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 Одеської області входять: сини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчить довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) №594, виданої 22 вересня 2016 року Ананьївською Першою сільською радою Ананьївського району Одеської області (а.с.63).

Встановлено, що при обстеженні матеріально-побутових умов проживання гр-на ОСОБА_1, було виявлено, що він проживає в АДРЕСА_1, Ананьївського району Одеської області, санітарно-побутові умови житла в задовільному стані, однак житловий будинок потребує ремонту, його дочка ОСОБА_11 проживає з сином проживає в літній кухні, яка потребує капітального ремонту, про що свідчить акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї (а.с.64).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України, відповідно до ст.60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року № 1-93 «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення заощаджень в Ощадному банку України» Міністерство фінансів України перерахувало Ощадному банку України суму 40 - відсоткової компенсації на вклади, а вкладникам Ощадбанку надано право вільно розпоряджатися сумою 40 - відсоткової компенсації на вклади.

На виконання Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» в установах Ощадбанку була проведена переоцінка залишків вкладів населення по особових рахунках вкладників в співвідношенні 100000 українських карбованців - 1 гривня, після чого залишки на рахунках зменшились у 100000 разів до незначних сум, в т. ч. і по спеціальних рахунках 40-відсокової компенсації.

Після припинення існування держави СРСР, держава Україна прийняла на себе зобов'язання по відновленню знецінених заощаджень громадян і необхідні для цього кошти є внутрішнім державним боргом України. ПАТ «Державний ощадний банк України» такого зобовязання на себе ніколи не приймав. Такий висновок ґрунтується на аналізі ст. ст. 1, 2 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», який був прийнятий 21 листопада 1996 року, відповідно до якого встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР (ст. 1); Держава зобов'язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку (ст.2).

Суми коштів, зафіксовані в ощадній книжці позивача, на зберігання до АТ „Ощадбанк" позивачем, як вкладником, не вносились. Це суми, які держава поступово виплачує через АТ „Ощадбанк" у якості компенсації втрат від знецінювання заощаджень, поміщених в період до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР.

У ст.5 Закону України «Про банки та банківську діяльність» зазначено, що держава не відповідає по зобов'язаннях банків, а банки не відповідають по зобов'язаннях держави, якщо інше не передбачено законом або договором. Зазначене підтверджується рішенням Конституційного суду України від 10.10.2001р. і рішенням судової палати по цивільних справах Верховного суду України від 06.06.2002р. Згідно ст. 57 Закону України „Про банки і банківську діяльність" визначено, що внески фізичних осіб Державного Ощадного банку України гарантуються державою.

Щодо вимоги про повернення грошових заощаджень:

Питання повернення знецінених грошових заощаджень громадян України регулюється Законом України від 21 листопада 1996 р. № 537/96-ВР „Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" (далі - Закон).

Як зазначено в ст. 7 Закону, заощадження повертаються поетапно - залежно від суми вкладу у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Законом України „Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" встановлено механізм виплати громадянам компенсації грошових заощаджень, згідно з яким Ощадний банк України провадить виплату проіндексованих заощаджень у межах коштів, передбачених для цього законом про Державний бюджет України на відповідний рік і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду на матеріали справи, позивач розмістив свої грошові заощадження в установі Ощадного банку СРСР в період до 02 січня 1992 року.

Відповідно Указу Президента України № 549/92 від 07.11.1992р. "Про реформу грошової системи України", починаючи з 23-ї години 12.11.1992р. припинилось функціонування рубля в грошовому обігу на території України, по рахункам юридичних і фізичних осіб була проведена переоцінка активів і пасивів, у співвідношенні 1 рубль до 1 українського карбованця без обмежень по сумі коштів.

Згідно Указу Президента України № 762 "Про грошову реформу в Україні" від 25.08.1996 р. та Постанови Кабінету Міністрів України № 1002 від 26.08.1996 р. установи Ощадного банку України проводили перерахування залишків вкладів станом на 02.09.1996р. за встановленим співвідношенням карбованця до гривні: 100000 карбованців -1 гривня.

Ст. З Закону встановлено, що всі заощадження громадян, поміщені до 02 січня 1992 року в установи Ощадбанку колишнього СРСР, відновлюються у співвідношенні 1 карбованець на 1,05 гривні за станом на 01.10.1996р. Ст. 5 Закону на Установи Ощадного банку України було покладено протягом грудня 1996 року - березня 1997 року проведення одноразової індексації вкладів громадян. На проіндексовані суми, що знаходяться на позабалансовому рахунку Ощадного банку України, вкладникам видається ощадна книжка на компенсаційний рахунок.

Згідно зі ст. 6 Закону компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться починаючи з 1997 р. виключно у грошовій формі за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому КМУ.

П.1 Постанови КМУ від 23.04.2012р. № 346р. вирішено провести з 01.06.2012р. виплату громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 02.01.1992р. в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", у загальному розмірі 6 152 430 тис. гривень, у тому числі 5 600 430 тис. гривень вкладникам, відомості про яких станом на 01.01.2012р. внесені до інформаційно-аналітичної системи "Реєстр вкладників заощаджень громадян" та які не отримали протягом 2008 року компенсацію втрат від знецінення грошових заощаджень, передбачену постановою КМУ від 09.01.2008р. № 1 у межах залишку проіндексованого вкладу, але не більше ніж 1000 гривень на одного вкладчика.

Судом враховано, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст.11 ЦПК Україи, ч. 1 ст.20 ЦК України). Суд в силу принципу диспозитивності не може вийти за межі позовних вимог. Предмет судового розгляду формується позовною заявою, в якій вказується вимога позивача. Суд не може з власної ініціативи виходити за межі позову, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (ст..2 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст.30 ЦПК України, відповідачем у цивільній справі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності,позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки спір стосується повернення саме відновлених в установленому порядку заощаджень, яке проводиться через установи АТ «Ощадбанк» в межах виділених державою на такі цілі коштів і перерахованих банку Державним казначейством України, такі кошти до прийняття державою рішення про їх виплату належать до державних коштів та не є тим майном, яке належить ОСОБА_1 і не підлягає захисту, тому підстави для стягнення цих коштів з ПАТ «Державний ощадний банк України» відсутні.

Крім того суд враховує обставини визначення позивачем як сторону відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» з відповідними реквізитами м.Київ.

Керуючись ст.ст. 174, 1058, 1059, 1060 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про повернення грошових вкладів 1990 року відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Дорош В. В.

Рішення набуло законної сили "__"___20__року.