Рішення № 65709505, 21.03.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6416/16-ц

Номер провадження 2/489/761/17

РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2017 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі-відповідач 1 або Банк), ОСОБА_2 (далі-відповідач 2) про припинення договору поруки та визнання додаткової угоди недійсною,

встановив

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між відповідачами було укладено договір про надання споживчого кредиту. В забезпечення виконання зобов'язань за договором, між відповідачем 1 та позивачем було укладено договір поруки. 26.11.2009 між відповідачами було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, згідно до умов якої було внесено зміни щодо розміру сплати платежів, збільшилась відсоткова ставка та відбулось подорожчання кредиту. Згоди на підвищення відсоткової ставки позивач не надавав. На підставі цього договір поруки має бути припиненим .

Позивач просив суд припинити договір поруки №210676 від 11.06.2008; визнати недійсною додаткову угоду №2 від 26.11.2009.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідач 2 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

11.06.2008 між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є відповідач 1 та відповідачем 2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11359009000.

11.06.2008 між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є відповідач 1 та позивачем укладено договір поруки №210676, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання відповідачем 2 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 11.06.2008.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладенням поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін. ( п. 2.2)

11.02.2009 між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є відповідач 1 та відповідачем 2 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору від 11.06.2008.

26.11.2009 між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є відповідач 1 та відповідачем 2 укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту від 11.06.2008. За цієї угодою сторони домовились про зміну розміру ануїтетного платежу за договором.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору.

Зміна договору - це трансформація будь-якої або декількох умов, які складають зміст договору.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Підставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК є сукупність двох умов - внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін (постанова Верховного Суду України від з лютого 2014р. у справі № 6-160цс15).

На зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається, і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК (Постанова Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6- 160цс13).

При вирішенні справ цієї категорії судам рекомендується керуватися позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові у справі № 6- 20цс11 від 21 травня 2012 pоку, згідно з якою збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Подібна позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012p. у справі № 6-18цс11; 18 червня 2012р. у справі № 6-73цс12.

Також у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-69цс11 зазначено, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Тобто змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища.

Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Належною є згода поручителя у формі додаткової угоди до договору поруки. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою постанові від 5 лютого 2014 р. у справі за № 6-152цс13, згода поручителя зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності та не суперечить ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Відповідачем не надано доказів погодження з позивачем умов додаткових угод, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані.

Вимоги позивача про визнання додаткової угоди недійсною не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано підстав недійсності правочину. Відповідачі мали повноваження на укладення додаткової угоди.

Дослідивши докази, долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_2 про припинення договору поруки та визнання угоди недійсною - задовольнити частково.

Визнати припиненим договір поруки №210676 від 11.06.2008, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв