Ухвала суду № 65707534, 22.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2436/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Дейнеги С.Є.,

представника позивача Гриценка В.Є., представника відповідача Заратуйченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.02.2016 року №0000642205 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 30346256,00 грн. та №0000132205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4816681,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» не згодно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями у зв'язку з тим, що вони прийняті відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 24.12.2015 року №3083/15-54-22-02/34737717 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року» та рішення про результати розгляду первинної скарги від 19.01.2016 року №9/10/15-32-10-02-07, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 10.11.2015 року №0002442205 та №0002452205, які, в свою чергу прийняті на підставі акту перевірки позивача від 21.10.2015 року №2247/15-54-22-01, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача при формуванні ним податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із контрагентами відсутні порушення вимог податкового законодавства України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року адміністративний позов ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 17.02.2016 року №0000642205 повністю та №0000132205 в частині нарахування суми завищення від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 4784907 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ДПІ в Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повному обсязі відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА».

Позивач апеляційної скарги на вищезазначене судове рішення не подавав. Надав до апеляційного суду заперечення, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Гриценка В.Є., представника відповідача Заратуйченка А.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Лукойл Енергія і Газ України» зареєстровано 16.03.2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 34737717, основний вид господарської діяльності підприємства є комбіноване виробництво теплової та електричної енергії, яке здійснюється на підставі ліцензії серії АЕ №179895, строком дії з 03.09.2009 року по 02.09.2019 року, виданої згідно рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 11.04.2013 року №406. Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси. Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників зазначеного Товариства від 21 березня 2013 року, найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Лукойл Енергія і Газ України» змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ України» (Т. 2 а.с. 13-27).

В період з 09.09.2015 року по 06.10.2015 року, згідно наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 25.08.2015 року №570 та наказу від 06.10.2015 року №653 «Про продовження терміну планової перевірки», направлень №№269/15-54/22, 275/15-54-22-03, 270/15-54-22, 274/15-54-23-00, головними держаними ревізорами-інспекторами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та завідувачем сектору контрольно-перевірочної роботи ОСОБА_7 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.10.2015 року №2247/15-54-22-01, у висновках якого відображено порушення ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» вимог 139.1.1 пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. 12755-IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по податку на прибуток на суму 15 299 697 грн., у т.ч. за 3 квартал 2012 р. на суму 28 722 грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 2 593 755 грн., за 2013 р. на суму 6 714 009 грн., за 2014 р. на суму 5 963 211 грн. та пп. 14.1.36 п. 14.1 cт. 14 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 cт. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. 12755- IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість на суму 6 169 316 грн. в тому числі, за січень 2012 р. на суму 16 100 грн., за лютий 2012 р. на суму 782 грн., за березень 2012 р. на суму 621 817 грн., за квітень 2012 р. на суму 1 322 149 грн., за травень 2012 р. на суму 618 864 грн., за червень 2012 р. на суму 205 881 грн., за липень 2012 р. на суму 338 007 гр., за серпень 2012 р. на суму 23 245 грн., за жовтень 2012 р. на суму 31 774 грн., за грудень 2012 р. на суму 518 751 грн., за січень 2013 р. на суму 231 478 грн., за лютий 2013 р. на суму 210 007 грн., за березень 2013 р. на суму 369 436 грн., за квітень 2013 р. на суму 36 298 грн., за травень 2013 р. на суму 557 грн., за червень 2013 р. на суму 933 грн., за липень 2013 р. на суму 495 584 грн., за серпень 2013 р. на суму 101 грн. за січень 2014 р. на суму 6 859 грн., за лютий 2014 р. на суму 19 166 грн., за березень 2014 р. на суму 3 819 грн., за квітень 2014р. на суму 647 260 грн., за грудень 2014р. на суму 450 448 грн. (Т. 1 а.с. 118 - 250, Т. 2 а.с. 1-12).

Не погоджуючись з висновками, зазначеними в Акті, позивач подав відповідні заперечення до ДПІ у Суворовському районі (Т. 1 а.с. 106-117), на підставі пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, проте 05.11.2015 року відповідачем прийнято рішення про відмову ТОВ «Енергія і Газ Україна» в їх задоволенні (Т. 1 а.с. 87-95).

10.11.2015 року на підставі встановлених порушень та акту перевірки від 21.10.2015 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0002442205 та №0002452205, відповідно до яких позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 15 299 697 грн. та зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 169 316 грн. (Т. 1 а.с. 85-86).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано первинну скаргу про їх перегляд до ГУ ДФС в Одеській області (Т. 1 а.с. 73-84).

ГУ ДФС при розгляді скарги доручено відповідачу провести позапланову перевірку позивача з питань, визначених у скарзі та в період з 22.12.2015 року по 24.12.2015 року, згідно наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 22.12.2015 року №812 та направлення від 22.12.2015 року №382/15-54/22-02, головним держаним ревізором-інспектором Савчук Д.О. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 24.12.2015 року №3083/15-54-22-02/34737717 (Т. 1 а.с. 66-71), згідно висновків якого податковим органом встановлені наступні порушення ТОВ «Енергія і Газ Україна»:

пп. 139.1.1 пп. 139.1.9. п. 139.1 cт. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. 12755-IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по податку на прибуток на суму 30 655 439 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 р. на суму 2 971 990 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 10 733 767 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 1 649 985 грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 2 593 755 грн., за 2013 р. на суму 6 873 971 грн., за 2014 р. на суму 5 803 249 грн. та пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. 12755- IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість на суму 4 846 525 грн. в тому числі, за січень 2012 р. на суму 16 100 грн., за березень 2012 р. на суму 621 817 грн., за квітень 2012 р. на суму 140 грн., за травень 2012 р. на суму 618 864 грн., за червень 2012 р. на суму 205 881 грн., за липень 2012 р. на суму 338 007 гр., за серпень 2012 р. на суму 23 245 грн., за жовтень 2012 р. на суму 31 774 гри., за грудень 2012 р. на суму 518 751 грн., за січень 2013 р. на суму 231 478 грн., за лютий 2013 р. на суму 210 007 грн., за березень 2013 р. на суму 369 436 грн., за квітень 2013 р. на суму 36 298 грн., за травень 2013 р. на суму 557 грн., за червень 2013 р. на суму 933 грн., за липень 2013 р. на суму 495 584 грн., за серпень 2013 р. на суму 101 грн. за січень 2014 р. на суму 6 859 грн., за лютий 2014 р. на суму 19 166 грн., за березень 2014 р. на суму 3 819 грн., за квітень 2014 р. на суму 647 260 грн., за грудень 2014 р. на суму 450 448 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаного Акту 04.01.2016 року ТОВ «Енергія і Газ Україна» подало заперечення до Акту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 24.12.2015 року №3083/15-54-22-02/34737717 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергія і Газ Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. (Т. 1 а.с. 54-65), проте рішенням від 13.01.2016 р. №286/10/15-54-22-02/15 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси відмовило ТОВ «Енергія і Газ Україна» в їх задоволенні (Т. 1 а.с. 52-53).

19.01.2016 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення №9/10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги ТОВ «Енергія і Газ Україна», відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 10.11.2015 р. №0002452205 частково скасовано в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 352 635 грн., податкове повідомлення-рішення від 10.11.2015 р. №0002442205 залишено без змін, та збільшена сума зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 15 046 559 грн. (Т. 1 а.с. 38-51).

17.02.2016 року, на підставі акту перевірки від 24.12.2015 року №3083/15-54-22-02 та рішення про результати розгляду скарги від 19.01.2016 р. №9/10/15-32-10-02-07, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.02.2016 р. №0000642205 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 30 346 256,00 грн. та №0000132205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 816 681,00 грн. (Т. 1 а.с. 17-18).

Поряд з цим ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» подало скаргу до Державної фіскальної служби України про скасування рішення про результати розгляду первинної скарги та перегляд податкових повідомлень-рішень від 10.11.2015 р. №0002442205 та №0002452205, за результатами розгляду якої 01.04.2016 року ДФС України прийнято рішення №7078/6/99-99-10-01-01-25 про залишення скарги без задоволення (Т.1 а.с. 19-23).

Не погоджуючись з висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 17.02.2016 р. №0000642205 та №0000132205, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, з матеріалів справи вбачається, що до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від ДПІ у Київському районі м. Одеси надійшла довідка від 15.05.2013 року №881/22-34-36920887/7 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «РТИ-Химиндустрия» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Евікта» в серпні 2012 року» для врахування в роботі, в якій зазначено, що згідно інформації, отриманої від ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС на теперішній час неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій ТОВ «ВКФ «РТИ-Химиндустрия» з контрагентам-постачальниками та контрагентами-покупцями за серпень 2012 року та у серпні згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» покупцем вказаного підприємства, зокрема, є позивач, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» пп. 139.1.1., пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 та пп. 14.1. 36 п. 14.1. ст. 14. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та позивачем до складу валових витрат у 3 кварталі 2012 р. включено суму 28 722 грн., до складу податкового кредиту включено у серпні 2012 р. суму 5 745 грн.

Також, перевіркою встановлено, що надані до перевірки на підтвердження господарських операцій між ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» та ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» видаткові накладні не містять даних, що свідчать про здійснення господарських операцій, а саме: прізвища, ім'я, по-батькові отримувача та постачальника товару (мазут М-100), номеру та дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, та не можуть бути взяті до уваги як первинні документи для підтвердження господарських операцій. Також, надані до перевірки товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів, оскільки не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155.

Крім того, відповідачем враховано податкову інформацію, відображену в акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 31.09.2014 року №714/26-55-22-07/39061956 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ «Стандарт Ойл Плюс» вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.10 (зі змінами та доповненнями) та податкову інформацію згідно акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 18.09.2014 року №275/26-55-22-07/39061956 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стандарт Ойл Плюс» (податковий номер 39061956) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014 по 31.05.2014 року, яким встановлено, що ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» не надало до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», що свідчить про відсутність взаєморозрахунків ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» з його постачальником, тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє.

З урахуванням вищезазначеного, позивачем в порушення пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Стандарт Ойл Плюс» завищено валові витрати за 2014 р. на суму 4 111 300 грн. та завищено податковий кредит на суму 822 260 грн., в тому числі за квітень 2014 р. на суму 647 260 грн., за грудень 2014 р. на суму 175 000 грн.

Також, перевіркою встановлено, що надані до перевірки на підтвердження господарських операцій між ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» та ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ» видаткові накладні не містять даних, що свідчать про здійснення господарських операцій, а саме: прізвища, ім'я, по-батькові отримувача та постачальника товару (мазут М-100), номеру та дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а отже мають дефект змісту та походження, та не можуть бути взяті до уваги як первинні документи для підтвердження господарських операцій, а надані до перевірки товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів, оскільки не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, на ТТН відсутня печатка постачальника.

Крім того, відповідачем проведено аналіз отриманих податкових накладних вищезазначеними СГД та встановлено обрив ланцюга постачання - «скрутку» (відсутність придбання мазуту) та, враховуючи зазначені норми права та те, що: діяльність ТОВ «Борей Крим» з «придбання» товарів не приводить до їх продажу; номенклатура придбаних товарів не відповідає номенклатурі проданих товарів, робіт та послуг; фактичний рух товару, робіт та послуг не відповідає документально оформленому його руху; обрив ланцюга постачання - «скрутка» (відсутність придбання мазуту) встановлено, що такі операцій здійснювались лише з метою формування податкової вигоди та виходять за межі господарської діяльності, та як наслідок не викликають реальних змін майнового стану, тобто не є господарською операцією для ТОВ «Борей Крим», а також при відсутності у посадових осіб підприємства правових підстав щодо бухгалтерського обліку зазначених операцій, у посадових осіб підприємства відсутні правові підстави щодо відображення в податковому обліку зазначених операцій. Враховуючи вищенаведене, в ході перевірки не підтверджено факт отримання товару ТОВ «Енергія і Газ Україна» від ТОВ «Борей Крим». З урахуванням вище визначеного податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пп. 139.1.1, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» завищено валові витрати за 1 квартал 2012 року на суму 2 971 990 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 2 144 972 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 1 649 985 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 2 593 755 грн., за 1 квартал 2013 року на суму 2 046 960 грн. та завищено податковий кредит на суму 3 997 510 грн., в тому числі за лютий 2012 р. на суму 782 грн., за березень 2012 р. на суму 593 616 грн., за квітень 2012 р. на суму 1 322 009 грн., за травень 2012 р. на суму - 617 082 грн., за червень 2012 р. на суму 205 881 грн., липень 2012 р. на суму 329 997 грн., грудень 2012 р. на суму 518 751 грн., за січень 2013 р. на суму 231 478 грн., за лютий 2013 р. на суму 177 914 грн.

Поряд з цим, актом від 25.12.2016 року податковим органом встановлено, що зміст встановлених порушень, викладених в акті перевірки від 21.10.2015 року підтверджено, але при розрахунку завищення податкового кредиту по податку на додану вартість зменшено суму зменшення від'ємного значення по ПДВ на 1 322 791 грн., в тому числі за лютий 2012 року на 782 грн. та у квітні 2012 року на 1 322 009 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ», у зв'язку з чим зроблено висновок про завищення позивачем від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 4846525 грн., в тому числі, за січень 2012 р. на суму 16 100 грн., за березень 2012 р. на суму 621 817 грн., за квітень 2012 р. на суму 140 грн., за травень 2012 р. на суму 618 864 грн., за червень 2012 р. на суму 205 881 грн., за липень 2012 р. на суму 338 007 гр., за серпень 2012 р. на суму 23 245 грн., за жовтень 2012 р. на суму 31 774 гри., за грудень 2012 р. на суму 518 751 грн., за січень 2013 р. на суму 231 478 грн., за лютий 2013 р. на суму 210 007 грн., за березень 2013 р. на суму 369 436 грн., за квітень 2013 р. на суму 36 298 грн., за травень 2013 р. на суму 557 грн., за червень 2013 р. на суму 933 грн., за липень 2013 р. на суму 495 584 грн., за серпень 2013 р. на суму 101 грн. за січень 2014 р. на суму 6 859 грн., за лютий 2014 р. на суму 19 166 грн., за березень 2014 р. на суму 3 819 грн., за квітень 2014 р. на суму 647 260 грн., за грудень 2014 р. на суму 450 448 грн.

Також, перевіркою встановлено, що надані до перевірки на підтвердження господарських операцій між ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» та ТОВ «ТЕНКО» товарно-транспортні накладні не можуть підтверджувати факт транспортування нафтопродуктів, оскільки не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та встановлено завищення ТОВ «Енергія і Газ Україна» валових витрат за 2014 рік на суму 1 377 240 грн. та завищення податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 275 448 грн.

Також податковим органом при перевірці взято до уваги акт Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013р. №2/22/32926534 з питання дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.10.2010 р. по 30.09.2013 р., яким встановлено, що з урахуванням номенклатури придбаного товару згідно банківських виписок та податкових накладних, зареєстрованих в ЄДРПН, та відсутністю витратних накладних та актів виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «Вістол» в жовтні 2012 року фактично не здійснювало продаж товарів, робіт, послуг, а тому операції купівлі-продажу ТОВ «Вістол» не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим відповідачем встановлено завищення ТОВ «Енергія і Газ Україна» податкового кредиту у жовтні 2012 року на суму 31 734 грн.

Також, за результатами проведеної перевірки згідно акту від 24.12.2015 року підтверджено зміст встановлених порушень в акті від 21.10.2015 року, але з врахуванням п. 102.1 ст. 102 ПКУ, збільшено суму завищення валових витрат на 15 355 742 грн. по контрагентам: ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ» на суму 15346835 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на 2971990 грн., за 2 квартал 2012 року на 10724860 грн., за 3 квартал 2012 року на 1649985 грн.; ТОВ «Бюро Верітас Україна» за 2 квартал 2012 року на суму 8906,25 грн., ТОВ ЛИК ПЛЮС» за 2013 рік на суму 159962 грн., але дана сума включена до зменшення збитків по акту перевірки у 2014 році, і з урахуванням наведеного відповідачем встановлено завищення позивачем від'ємного значення по податку на прибуток на суму 30655439 грн., у т.ч. за 1 квартал 2012 р. на суму 2 971 990 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 10 733 767 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 1 649 985 грн., за 4 квартал 2012 р. на суму 2 593 755 грн., за 2013 р. на суму 6 873 971 грн., за 2014 р. на суму 5 803 249 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Відповідно до п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, судом першої інстанції правильно враховано, що податковим органом при перевірці взято до уваги акт Головного управління Міндоходів у Луганській області від 13.11.2013 р. №2/22/32926534 з питання дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.10.2010 по 30.09.2013 р., яким встановлено, що з урахуванням номенклатури придбаного товару згідно банківських виписок та податкових накладних, зареєстрованих в ЄДРПН, та відсутністю витратних накладних та актів виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «Вістол» в жовтні 2012 року фактично не здійснювало продаж товарів, робіт, послуг, а тому операції купівлі-продажу ТОВ «Вістол» не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим відповідачем встановлено завищення ТОВ «Енергія і Газ Україна» податкового кредиту у жовтні 2012 року на суму 31 734 грн.

Також, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання позивача на наявність постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року по справі №812/10014/13-а, якою зобов'язано Головне управління Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих ТОВ «Вістол» податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість в сумі 36 744 444,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 34 997 092,00 грн., які було вилучено на підставі акту перевірки №2/22/32926534 від 13.11.2013 року та про який саме йдеться в акті перевірки, оскільки ТОВ «Енергія і Газ Україна» не надано до суду первинних документів по вказаному контрагенту в підтвердження господарських відносин, а постановою Вищого адміністративного суду України від 08.08.2016 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі №812/10014/13 скасовано у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих позивачем податкових зобов'язань податку на додану вартість у сумі 36 744 444,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 34 997 092,00 грн., які було вилучено на підставі акту перевірки від 13 листопада 2013 року №2/22/32926534 та прийнято у цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог, в іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі №812/10014/13 залишено без змін (а.с. 197-201 т. 10).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Енергія і Газ Україна» в цій частині.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТОВ «Енергія і Газ Україна» (покупець) та ТОВ «ВКФ «РТИ-Химиндустрия» (постачальник) укладено договір постачання №20-03 від 20.03.2012 року та додаткові угоди №4 від 26.07.2012 року, №5 від 09.08.2012 року та №6 від 13.08.2012 року, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю продукцію технічного призначення партіями в асортименті та кількості, вказаних у Специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар. Під партією товару в цьому договорі мається на увазі кількість товару, вказана в одній Специфікації до даного договору (Т. 5 а.с. 1-10).

На підтвердження належного виконання вищевказаного договору з ТОВ «РТИ-Химиндустрия» позивачем надано:

видаткові накладні (Т. 5 а.с. 20-29);

податкові накладні, виписані ТОВ «РТИ-Химиндустрия» позивачу (Т. 5 а.с. 11-19);

рахунки-фактури та банківські виписки по рахунку (Т. 5 а.с. 30-49);

оборотно-сальдова відомість, журнал-ордер, картка рахунку по контрагенту ТОВ «РТИ-Химиндустрия», журнал проводок за 3 квартал 2012 року (Т. 5 а.с. 50-64).

Також з матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ «Енергія і Газ Україна» (покупець) та ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» (постачальник) укладено договір постачання №36/14 від 07.04.2014 року, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю нафтопродукти: тяжке рідке паливо партіями в асортименті та кількості, вказаними в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар. Під партією товару в цьому договорі мається на увазі кількість товару, вказана в одному акті-передачі, підписаному сторонами (Т. 5 а.с. 65-71).

На підтвердження належного виконання вищевказаного договору та факту поставки позивачу та отримання ТОВ «Енергія і Газ Україна» у 2014 році товару - тяжкого рідкого палива за зазначеним договором від підприємства-контрагента ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС» підтверджуються оформленими та підписаними сторонами:

актами прийому-передачі нафтопродуктів (Т. 5 а.с. 77-100);

видатковими накладними (Т. 5 а.с. 101-124);

податковими накладними (Т. 5 а.с. 125-148);

рахунками-фактурами, платіжними дорученнями та виписками по рахунку (Т. 5 а.с. 149-205);

оборотно-сальдова відомість, журнал-ордер, картка рахунку по контрагенту ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», журнал проводок за квітень 2014 року (Т. 5 а.с. 206-221).

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТОВ «Енергія і Газ Україна» (покупець) та ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ» (постачальник) укладено договір постачання №2012-0103/1 від 01.03.2012 року та додаткові угоди до нього №№1-14, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю нафтопродукти: тяжке рідке паливо партіями в асортименті та кількості, вказаними в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар. Під партією товару в цьому договорі мається на увазі кількість товару, вказана в одному акті-передачі, підписаному сторонами (Т.4 а.с. 1-6, 7-47).

Належне виконання вищевказаного договору та факт поставки позивачу та отримання ТОВ «Енергія і Газ Україна» у лютому-грудні 2012 року та у січні-лютому 2013 року товару - тяжкого рідкого палива за зазначеним договором від підприємства-контрагента ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ» підтверджується оформленими та підписаними сторонами:

актами прийому-передачі нафтопродуктів (Т. 4 а.с. 47-179);

накладними, складеними у період березень-травень 2012 року, липень 2012 року, грудень 2012 року та січень-лютий 2013 року (Т. 4 а.с. 180-299);

товарно-транспортними накладними за березень-липень, грудень 2012 року та січень-лютий 2013 року (Т. 6 а.с. 1-136);

податковими накладними (Т. 6 а.с. 137-263);

рахунками та банківськими виписками по рахунку, оборотно-сальдовими відомостями, журналом-ордером, карткою рахунку по контрагенту ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ», журналами проводок (Т. 7 а.с. 1-334).

Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТОВ «Енергія і Газ Україна» (покупець) та ТОВ «ТЕНКО» (постачальник) укладено договір постачання №40/14 від 04.12.2014 року, за яким постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцю нафтопродукти: тяжке рідке паливо партіями в асортименті та кількості, вказаними в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар. Під партією товару в цьому договорі мається на увазі кількість товару, вказана в одному акті-передачі, підписаному сторонами (Т. 8 а.с. 1-8).

На підтвердження належного виконання вищевказаного договору та факту поставки позивачу та отримання ТОВ «Енергія і Газ Україна» у грудні 2014 року товару - тяжкого рідкого палива за зазначеним договором від підприємства-контрагента ТОВ «ТЕНКО» підтверджуються оформленими та підписаними сторонами:

актами прийому-передачі нафтопродуктів (Т. 8 а.с. 11-17);

видатковими накладними (Т. 8 а.с. 18-24);

товарно-транспортними накладними (Т. 8 а.с. 25-31);

рахунками-фактурами та банківськими виписками по рахунку, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, журналом-ордером, карткою рахунку по контрагенту ТОВ «ТЕНКО», журналом проводок за грудень 2014 року (Т. 8 а.с. 32-53).

Крім того, податковим органом досліджувались податкові накладні, виписані вказаним контрагентом позивача від 09.12.2014 року, від 13.12.2014 року, від 14.12.2014 року, від 18.12.2014 року, від 22.12.2014 року та від 25.12.2014 року, про що свідчить акт перевірки від 21.10.2015 року. При цьому судом першої інстанції обґрунтовано звернуто увагу на те, що жодних зауважень щодо дефектності змісту вказаних документів відповідачем не зазначено, а тому їх відповідність не ставиться під сумнів, а отже, вони підтверджують вказані господарські відносини між сторонами.

Водночас, як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом було встановлено факт сплати ТОВ «Енергія і Газ Україна» на адресу контрагентів сум податку на додану вартість у ціні придбаних нафтопродуктів та на підтвердження зазначених обставин позивачем також надано відповідні платіжні доручення.

Крім того, позивачем надані до суду первинні документи на обґрунтування використання придбаних ТОВ «Енергія і Газ Україна» у контрагентів в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності: виробничі звіти про залишки та використання енергоресурсів за 2012-2014 роки; акти купівлі-продажу електроенергії ДП «Енергоринок» за 2012-2014 роки, акти приймання-передачі теплової енергії ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», ПАО «Райффайзен Банк Аваль» та КП «Теплопостачання міста Одеси» за 2012-2014 року (Т. 10 а.с. 13-187).

З приводу виконання вищезазначених господарських операцій позивачем пояснено, що ТОВ «Енергія і Газ Україна» є режимним підприємством, основним господарським видом діяльності якого є комбіноване вироблення теплової та електричної енергії згідно ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики серії АЕ №179895, строком дії з 03.09.2009 року по 02.09.2019 року (Т. 3 а.с. 130), ліцензія Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2064 від 23.07.2015 року (Т. 3 а.с. 131). Офісні та виробничі приміщення ТОВ «Енергія і Газ Україна» знаходиться на території ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» відповідно до договору оренди землі №10/142 від 25 березня 2010 року (Т. 3 а.с. 148-154); договорів оренди №11/327 від 01.12.2011 року, №13/86 від 20.03.2013 року та № 11/338 від 23.12.2011 року (Т. 3 а.с. 164-224).

Крім того, на підставі договорів оренди №б/н від 31.10.2007 року, №10/142 від 25.03.2010 року ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» було надано в оренду ТОВ «Енергія і Газ Україна» земельні ділянки площею 6000 кв.м та 6746 кв.м. для будівництва та експлуатації енергоблоку - когенераційної установки по комбінованому виробництву теплової та електричної енергії з утилізацією атмосферного залишку віскребінгу, який безпосередньо і забезпечує вироблення теплової та електричної енергії. Відповідні основні засоби для виробництва теплової та електричної енергії було збудовано та введено в експлуатацію у 2010 році, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 15 вересня 2010 року, та станом на 01.01.2015 року знаходяться на балансі ТОВ «Енергія і Газ Україна». Для забезпечення здійснення господарської діяльності підприємством використовується важке рідке паливо, зокрема мазут, відсутність якого унеможливлює здійснення вироблення теплової та електричної енергії. Товар поставлявся позивачу представниками ТОВ «Югспецекологія» вантажними автомобілями, які заїжджали на територію ТОВ «Енергія і Газ Україна» через прохідні ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», які охороняються та на яких ведеться відеоспостереження. Факт завезення мазуту на територію ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» підтверджується записами в Журналі в'їзду автотранспорту. Після зважування вантажних автомобілів разом із мазутом на автомобільних вагах, мазут розвантажувався працівниками підприємства на протязі світового дня до резервуарів зберігання нафтопродуктів. Після кожної поставки сторонами складалися та підписувалися податкові та видаткові накладні на поставлений товар, а також акти приймання-передачі нафтопродуктів. Саме в актах приймання-передачі нафтопродуктів фіксувалися кількість прийнятого товару та відповідальну особу ТОВ «Енергія і Газ Україна», що здійснювала відповідне приймання.

Крім того, з кожною партією поставленого мазуту представниками контрагента передавались позивачу товарно-транспортні накладні на товар та проводились хімічні аналізи, результати яких відображались у Протоколах іспитів. Дані нафтопродукти були оприбутковані в бухгалтерському обліку підприємства як сировина на рахунок 20 «Запаси» та в подальшому використані для виробництва теплової та електричної енергії і списані на рахунок 23 «Виробництво» згідно виробничих звітів підприємства. Вироблену електричну енергію, обсяг якої у 2012-2014 роках зафіксовано у звітах про використання палива, було реалізовано ДП «Енергоринок», а теплову енергію - ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та КП «Теплопостачання міста Одеси», що підтверджується відповідними первинними документами.

Дослідивши приєднані до справи копії первинних документів колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вищеперераховані документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарських операцій між ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» та ТОВ «РТИ-Химиндустрия», ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ», ТОВ «ТЕНКО».

До того ж, операції з ТОВ «РТИ-Химиндустрия», ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ», ТОВ «ТЕНКО» належним чином відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА».

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Усе вище викладене дає підстави для висновку, що вищеперераховані господарські операції були такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків, адже позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА» та ТОВ «РТИ-Химиндустрия», ТОВ «СТАНДАРТ ОЙЛ ПЛЮС», ТОВ «БОРЕЙ-КРИМ», ТОВ «ТЕНКО» є окремими суб'єктами права, а відтак, за змістом Податкового кодексу України являються окремими платниками податку на додану вартість.

Враховуючи це колегія суддів, як і суд першої інстанції наголошує на тому, що межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Адже чинним законодавством України не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. При цьому питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом, з чим погоджується й апеляційний суд.

На підставі викладеного колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача, викладені в актах перевірки від 21.10.2015 року №2247/15-54-22-01 та від 24.12.2015 року №3083/15-54-22-02/34737717, у зв'язку з чим підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 17.02.2016 року №0000642205 повністю та №0000132205 в частині нарахування суми завищення від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 4784907 грн.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу й на те, що апелянтом/відповідачем у апеляційній скарзі не наведено, які саме порушення, передбачені ст. 202 КАС України, допустив суд першої інстанції, та які б могли слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ УКРАЇНА».

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов