Ухвала суду № 65707450, 30.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2101/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Федусика А.Г.

за участю секретаря : Богданової С.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі- відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №264 о/с від 19.09.2016 року про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1, інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про Національну поліцію України" (у зв'язку із скороченням або проведенням організаційних заходів).

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції.

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", визначає як одну з підстав звільнення зі служби в поліції звільнення "у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів", про що особа повинна бути попереджена про майбутнє звільнення за два місяці. При цьому діючим законодавством передбачено, що власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Але, відповідач за період з 18.07.2016 року до дати фактичного звільнення, не запропонував позивачу жодної відповідної посади у складі поліції, хоч позивач проходив службу з 2005 року в органах внутрішніх справ, на момент звільнення мав звання капітана поліції, вислуга років складає 12 років 03 місяці 05 днів.

За наслідками розгляду зазначеної справи Миколаївським окружним адміністративним судом 11 січня 2017 прийнято постанову про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були порушені трудові гарантії позивача, у зв'язку із чим вони повинні бути відновлені шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а наказ про звільнення не правомірним, оскільки у зв'язку з організайійно-штатними змінами в ГУ НП в Миколаївській області займану позивачем посаду скорочено та на виконання вимог ст. 68 Закону України "Про Національну поліцію" позивача попереджено за два місяці про його подальше майбутнє звільнення. А питання щодо призначення під час скорочення особи на іншу посаду є правом керівника та під час вирішення питання про призначення позивача на іншу посаду керівником було взято до уваги досвід попередньої роботи, виконання службових обов'язків та як наслідок не прийнято позитивного рішення..

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, З 2005 року по 06.11.15 р. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, на час звільнення мав спеціальне звання капітан міліції.

07 листопада 2015 року наказом начальника ГУНП у Миколаївській області №6 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" позивач був призначений на посаду інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції з присвоєнням звання капітана поліції.

Відповідно до наказу №56 о/с від 11.04.2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Миколаївським окружним адміністративним судом 08.07.2016 року по справі №814/1010/16 винесено постанову, якою скасовано наказ №56 від 11.04.2016 р. та поновлено позивача на посаді інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції.

На підставі вищевказаної постанови був виданий наказ ГУ НП в Миколаївській області №184 о/с від 15.07.2016 року, яким ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції (арк. с. 46-заворот).

Позивачу 18.07.2016 року під підпис вручено попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції в зв'язку з скороченням займаної посади (арк. с. 42).

19 вересня 2016 року відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області №264 о/с позивач був звільнений з посади інспектора-чергового Жовтневого відділення Корабельного відділу поліції за ч.І п.4 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку зі скороченням штатів (арк. с. 46).

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивача зі служби в поліції проведено відповідно до п. 4 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію України".

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 68 Закону України «Про національну поліцію» у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 77 вказаного Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Аналізуючи викладене, можливо прийти до висновку, що у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів звільненню підлягають не всі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.

У разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший, без скорочення штату, не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

Окрім цього ч. 2 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію" передбачається право поліцейського бути призначеним у разі скорочення його посади на іншу посаду у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Відповідно до п. 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пункт 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабміну України від 29.07.1991р. № 114, передбачає, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, в тому числі у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Також судом встановлено, що позивач у період з 2005 р. по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року по 19.09.2016 року проходив службу в поліції, що згідно положень п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України відноситься до публічної служби.

Наказами Голови Національної поліції України від 28.04.2016 року №360 дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31.05.2016 р. №440 дек "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області" були скасовані всі тимчасові штати ГУ НП в Миколаївській області та скорочені всі посади, в тому числі і посаду яку обіймав до звільнення позивач і оголошені постійні штати Головного управління Національної поліції. Разом з тим, відповідачем не надано суду належних доказів скорочення штатів та доказів скорочення посади позивача. Так, відповідачем надано перелік змін у штатах ГУ НП в Миколаївській області в якому зазначено, що скорочуються всі посади, однак до суду не надано нового переліку посад ГУ НП в Миколаївської області з якого б вбачалося, що посада позивача в цьому переліку відсутня (арк .с .37).

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ані Законом України "Про Національну поліцію", ані Положенням № 114, не врегульовано процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників. Така процедура визначена Кодексом законів про працю України.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було дотримано встановленого законодавством порядку звільнення працівника за скороченням штату. Під час розгляду справи відповідач, суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування не надав доказів скорочення штатів Головного управління Національної поліції в Миколаївські області, доказів пропонування позивачу інших вакантних посад при попередженні про звільнення, доказів відмови позивача від подальшого проходження служби.

Факт пропонування конкретних посад позивачу останнім заперечувався, з його пояснень вбачається, що йому не надано пропозицій про подальше проходження служби. Крім цього, представник відповідача також не стверджував про пропонування будь-яких вакантних посад позивачу.

Отже, відповідачем трудові гарантії позивача були порушені, у зв'язку із чим повинні бути відновлені шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 р.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Також судом першої інстанції правомірно зазначено, що оскільки загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_1 склала 47 робочих днів, а відповідно до довідки про грошове утримання, середньоденне грошове забезпечення позивача складало 169,35 грн., середньомісячне - 5165,32 грн. отже, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 7959,45 грн. (47 роб. дні * 169,35 грн.). При цьому, із цієї суми, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 5165,32 грн. підлягає негайному виконанню.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.Г. Федусик