Ухвала суду № 65706610, 29.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

29 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 грудня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року та рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2016 року та клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и л а :

Заводський районний суд м. Миколаєва рішенням від 13 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив частково: стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 92 тис. 700 грн 72 коп. на відшкодування витрат з поліпшення об'єкта оренди.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 15 грудня 2016 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишила без змін.

14 березня 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначених судових рішень з передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судами касаційної інстанції статей 776, 778 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 15 ЦПК України, статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); невідповідності зазначеного судового рішення касаційного суду викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ОСОБА_4 надала копії: ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня, 23 травня 2012 року, 3 липня 2013 року; постанов Вищого господарського суду України від 19 квітня 2012 року, 19 жовтня 2016 року, 7 лютого 2017 року та постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28 лютого 2006 року.

Перевіривши наведені в заяві ОСОБА_4 доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Постановляючи ухвалу від 15 грудня 2016 року, про перегляд якої порушує питання ОСОБА_4, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачки грошових коштів на відшкодування понесених нею документально підтверджених витрат на проведення будівельних та ремонтних робіт в орендованому приміщенні, указавши, що суди правильно застосували положення статей 202, 526, 610, 611, 625, 626, 778 ЦК України та належним чином оцінили надані сторонами докази.

Разом з тим, у наданих заявницею для порівняння судових рішеннях містяться такі висновки:

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2012 року суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на поліпшення житлового будинку, оскільки позивач не надав належних доказів того, що ремонт цього будинку він проводив за згодою відповідача відповідно до положень частини п'ятої статті 778 ЦК України;

- в ухвалі від 23 травня 2012 року колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що правовідносини між сторонами виникли з договору оренди нежилого приміщення, права та обов'язки за яким перейшли до відповідача на підставі договору дарування; при цьому суд установив, що позивач не виконав зобов'язання зі сплати орендної плати та не надав відповідно до статті 60 ЦПК України доказів на підтвердження своїх вимог щодо вартості виконаних робіт та матеріалів, затрачених на ремонт орендованого приміщення;

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на допущення судами порушень норм ЦПК України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи;

- у постанові від 19 квітня 2012 року Вищий господарський суд України скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав допущення судами порушень норм статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи;

- у постанові від 19 жовтня 2016 року Вищий господарський суд України скасував судове рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду з підстави допущення судом порушень норм статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи;

- у постанові від 7 лютого 2017 року Вищий господарський суд України погодився з висновком апеляційного суду про те, що здійснені орендарем поліпшення орендованого майна не підлягають відшкодуванню, оскільки немає доказів надання згоди орендодавцем на проведення цих робіт; ці поліпшення не вважаються невідокремлюваними поліпшеннями орендованого майна; вартість поліпшень з улаштування асфальтобетонного покриття на території АЗС не підлягає стягненню, оскільки земельна ділянка, на якій розташовані приміщення АЗС, не входить до складу об'єкта оренди.

Отже, порівняння наведених судових рішень судів касаційної інстанції із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Надана заявницею для порівняння постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28 лютого 2006 року не може бути покладена в основу обґрунтування передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстави перегляду судового рішення суду касаційної інстанції (невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права), оскільки ця постанова ухвалена за результатом перегляду судового рішення у порядку касаційного провадження.

Крім того, зазначаючи у заяві про перегляд судових рішень передбачену пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставу неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 15 цього Кодексу та статей 1, 12 ГПК України, заявниця не надала копій відповідних судових рішень судів касаційної інстанції, що свідчать про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ. Оскаржуване судове рішення суду касаційної інстанції не підлягає перегляду з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску вказаної вище справи до провадження Верховного Суду України в частині перегляду судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України, необхідно відмовити.

З огляду на те, що підстав для відкриття провадження у справі за вказаним позовом немає, клопотання про зупинення виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2016 року підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 грудня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 13 липня 2016 року та рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України, відмовити.

Клопотання про зупинення виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2016 року залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко